Питання, яке найбільше цікавить звичайних українських споживачів нафтопродуктів, схоже, вже в цьому місяці може зазвучати по-новому. Йдеться передусім про ціну на дизельне пальне, яке, як і бензини, за останній місяць-півтора дещо подорожчало через підвищення вартості нафти у світі. Річ у тім, що у сфері постачання саме дизельного пального очікують на досить цікаву подію: наприкінці цього місяця має запрацювати українська ділянка нафтопроводу Самара — Західний напрямок (його експлуатує компанія «ПрикарпатЗахідтранс»), що здатна серйозно посилити конкуренцію на внутрішньому ринку нафтопродуктів.
У галузевих колах дискутують про те, які наслідки матиме запуск цієї потужної магістралі, що слугує для транспортування російського пального, для України загалом і конкретних споживачів зокрема. «Пальне з Білорусі чи Польщі, яке нині домінує на ринку, — це на 100% продукт переробки російської нафти, тому першоджерело забезпечення вуглеводнями не зміниться», — пояснює «Урядовому кур’єру» експерт паливного ринку Сергій Куюн. Проте, зазначає він, на енергетичному ринку країни з’явиться ще один напрямок постачання, який може суттєво вплинути на ціни.
Ціна питання
Навколо 1100-кілометрової ділянки нафтопроводу Самара — Західний напрямок, яка експлуатується ПрикарпатЗахідтрансом, упродовж тривалого часу ламали багато списів. Цей шматок труби проектною потужністю 3,5 мільйона тонн на рік — частина системи продуктових трубопроводів, що дісталися нам у спадок від Союзу. Її призначення — прокачування дизельного пального з РФ і Білорусі як для наших внутрішніх потреб, так і транзитом у Європу, зокрема в Угорщину. Проте каменем спотикання стало те, що цей нафтопродуктопровід не перейшов у власність України, як це сталося з нафтопроводом «Дружба», а опинився в управлінні російського Транснафтопроводу.
І саме це, на думку фахівців, врешті призвело до того, що в 2014 році дію трубопроводу було призупинено. Тож коли у гру вступили швейцарці (їхня компанія з дозволу Антимонопольного комітету України придбала акції Південно-Західного АТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів, у власності якого й перебуває ДП «ПрикарпатЗахідтранс»), з’явилося сподівання, що діяльність трубопроводу вдасться реанімувати.
Проект вельми інвестиційно ємний. Нині нафтопровід заповнений дизельним пальним якості Євро-3 обсягом приблизно 100 тисяч тонн, що за ринковими цінами складає понад $40 мільйонів. Щоб його запустити, потрібно провести заміну наявного пального на пальне більш високої якості, Євро-5. За словами директора державного підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Сергія Пшеничного, перша партія обсягом 30 тисяч тонн технологічного пального вже знаходиться у процесі розмитнення, а до кінця травня очікується постачання перших 60 тисяч тонн пального Євро-5.
За півкроку до старту
Запуск нафтопроводу ПрикарпатЗахідтрансу на нафтовому ринку України був однією з найочікуваніших подій цього року. «Нині тривають підготовчі роботи, спрямовані на відновлення надійної й безпечної роботи трубопроводу, — повідомив Сергій Пшеничний, керівник ПрикарпатЗахідтрансу, який є дочірнім підприємством компанії «Південно-західне акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів». За його словами, уже проведено комплекс заходів з обстеження й відновлення роботи ключових елементів: резервуарів, наливних, естакад, лінійної частини нафтопроводу, станції електрохімзахисту, камер приймання-запуску засобів очищення й діагностики. Окрім того, відновлено роботу системи, що здійснює контроль цілісності труби.
Нині на лінійних виробничо-диспетчерських станціях у Новограді-Волинському на Житомирщині й у селищі Смига на Рівненщині завершено підготовку станційного обладнання, обстежено й відремонтовано залізничні під’їзні колії, системи сигналізації й пожежогасіння.
У компанії кажуть, що головною проблемою залишаються незаконні врізання в трубу для викрадення дизельного пального. «Щоб упоратися з цим неприємним фактом, — ділиться планами на найближче майбутнє Сергій Пшеничний, — ми маємо намір об’єднати зусилля з колегами з державної компанії «Укртранснафта» й ініціювати жорсткіші покарання за пошкодження нафто- і продуктопроводів».
Чого чекати
У Консалтинговій групі «А-95» заявляють, що вже зараз можна з упевненістю сказати: поза всякими сумнівами, запуск цього проекту призведе до зниження закупівельних цін, а згодом цей процес відчує й споживач. По-перше, вже влітку прокачування може вийти на рекордний рівень 100—150 тисяч тонн на місяць, що дасть змогу «закривати» майже третину потреби країни у дизпальному. Це, найімовірніше, перекреслить передусім морський напрямок — через дорогу логістику.
Безумовно, буде невеличке коригування структури постачання дизпального, де лідерами на сьогодні є білоруси, литовці й поляки. Але найголовніші зміни очікуються не в обсягах, а в цінах. Зокрема український напрямок постачань для білорусів —найбільш ліквідний, ціни в нас найвищі через брак істотної конкуренції з боку росіян і внутрішніх виробників. Проте з початком роботи труби ПрикарпатЗахідтрансу цінову політику їм доведеться переглянути — звісно, у бік здешевлення. Або поступитися частиною ринку.
Що цікаво: експерти зауважують, що лібералізувати ціну доведеться не тільки білоруським, а й фактично всім постачальникам, інакше вони зіткнуться з потребою скорочувати свою частку присутності на ринку, а це, погодьтеся, — не дуже приємна процедура. Окрім того, запуск і стабільна робота такого підприємства — не тільки серйозний важіль впливу на ціну нафтопродуктів. Це також нові робочі місця, з якими в цьому регіоні України сутужно, реалізація транзитного потенціалу загалом і податкові відрахування з транзиту зокрема, адже, як кажуть у ПрикарпатЗахідтрансі, відновлення прокачування дизпального в Угорщину — недалека перспектива.
ПРЯМА МОВА
Сергій КУЮН, директор Консалтингової групи «А-95»:
— Ринок нафтопродуктів з великою цікавістю очікує на запуск цього нафтопродуктопроводу, оскільки його робота здатна вкрай загострити конкурентну боротьбу між джерелами постачання пального в Україну. У 2006—2007 роках прокачування цією магістраллю досягали рекордних показників — 120—150 тисяч тонн за місяць. Поява на ринку таких обсягів передусім спричинить зниження закупівельних цін на $20—25 на тонні, що еквівалентно 45—55 копійкам на літрі. У масштабах країни це дасть змогу щороку економити на закупівлях дизпального до $75—100 мільйонів.
Оксана ЧИРВА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+