Нині 26-річний Дмитро Ткаченко із села Старосілля на Черкащині почувається цілком нормально. Не можна сказати, що вже повністю забув про свої багаторічні нездужання, але торішній день 31 жовтня, коли йому в Черкаському онкологічному диспансері пересадили нирку, став поворотним у всьому його житті.

Хворіючи з дитинства на ниркову недостатність, Дмитро сповна відчув усі складнощі та проблеми в роботі свого організму. Коли у зв’язку із загостренням хвороби про більш-менш прийнятне існування довелося й зовсім забути, стали шукати терміновий вихід. Адже гемодіаліз тричі на тиждень — так довго тривати не може. І коли з’явилася змога зробити пересадку нирки, яку запропонувала його мама Тетяна Ткаченко, одразу погодився.

Прорив, якого чекали

Таку операцію в Черкасах тоді проводили вперше. За неї взявся колектив лікарів під керівництвом завідувача центру онкоурології обласного онкодиспансеру переселенця з Луганська Романа Морару-Бурлеску. П’ятеро лікарів та інший медичний персонал шість годин чаклували над хворим. Як розповів потім Роман Петрович, колегам-лікарям він довіряє, як самому собі. Це досвідчені фахівці, які мають достатню практику. Тож складнощі могли виникнути не в хірургічній техніці, а в організації операції. Уперше — означає надвідповідально. А це часом стримує, змушує ще і ще раз перевіряти самого себе.

Проте до найменших деталей продумана і належно забезпечена операція пройшла успішно. Але про це лікарі сказали вже після післяопераційних спостережень за пацієнтом. Можливих ускладнень, яких боялися, не було. Реабілітаційний період також минув нормально.

Для всієї медичної галузі області це був історичний момент, своєрідний прорив, адже з появою трансплантації органів в області у багатьох хворих з’явився шанс на життя. Можна згадати час, коли в Україні такі пересадки були поза законом, а пацієнтів могли прооперувати лише за кордоном. На це, зрозуміло, потрібні були великі кошти. Трансплантації від родинного донора в Україні почали робити зовсім недавно. Із державного бюджету на них передбачили 112 мільйонів гривень. Невдовзі їх робитимуть у 24 медичних закладах країни. Черкаський онкологічний диспансер став одним із перших.

Нині, за інформацією міністра охорони здоров’я Максима Степанова, в Україні почала функціонувати Єдина державна інформаційна система з питань трансплантацій органів і тканин. Торік у нашій країні зробили 118 трансплантацій. Це на 40 більше, ніж позаторік, а цього року їхня кількість має ще зрости. Плани медиків амбітні: виконати щонайменше 250 трансплантацій органів і тканин, тобто принаймні удвічі збільшити кількість.

З огляду на кроки трансплантації органів приміром на Черкащині це видається цілком можливим. Фахівці обласного онкодиспансеру вже вдруге провели родинну трансплантацію нирки: від мами Надії до доньки Віри. Пацієнтки з Кіровоградщини теж почуваються добре, поступово відновлюються після операції.

Пересадка органів для пацієнтів безплатна. Держава покриває всі необхідні витрати закладу. Допомагає обласний бюджет.

Чи готові українці до донорства?

Як розповів Роман Морару-Бурлеску, цих пацієнтів із пересадженими нирками обстежують щодва тижні. У них нині все гаразд. Дмитро Ткаченко вже працює. Віра Компанієць із Кіровоградщини також почувається добре. Вони почали жити повноцінним життям.

На думку фахівця, розвиток трансплантології в Україні стримує брак донорських органів. Так, закон є, але треба налагодити співпрацю з центрами трансплантації клінік швидкої медичної допомоги, відділень нейрореанімації, інсультних, аби вони у певних ситуаціях пропонували донорство. Є прогалини і в законодавстві, але якщо буде воля суспільства, це можна залагодити. Одне слово, слід працювати лікарням, зорієнтованим на пошук потенційного донора.

Багато чого в цьому питанні, на переконання Романа Морару-Бурлеску, залежить насамперед від бажання лікарів, розуміння значущості цієї роботи. Має значення й недостатня поки що інформація у ЗМІ. Більшість українців ще морально й ментально не підготовлені до сприйняття слова «донорство». На жаль, у нас ще немає культури донорства, а на законодавчому рівні закріплено презумпцію незгоди на донорство.

— Провести таку операцію, дотриматися всіх потрібних заходів досить складно. Але, з іншого боку, це дуже потрібна справа — і для людей, і для всієї країни. Отож про це треба говорити, постійно актуалізувати цю тему на всіх рівнях.

— Наскільки унікальний черкаський досвід?

— В Україні на сьогодні є лише кілька клінік, де виконують такі операції. Черкаський досвід загалом унікальний тим, що в нашій клініці виконують трансплантацію кісткового мозку й органів. Жодна вітчизняна клініка такого досвіду не має. З фінансуванням, хоч би як дивно це звучало, у нас проблем нині немає. Плануємо цього року виконати 25 операцій із трансплантації кісткового мозку — на це вже отримали авансовий платіж від Міністерства охорони здоров’я. У першому півріччі хочемо виконати п’ять трансплантацій нирки. Але це ще, на жаль, дуже мало.

— А скільки могли б зробити?

— Скільки сил вистачить, аби були необхідні органи. До нас звертаються люди з усієї України. Планує зробити таку операцію пара з Києва, ще одна — з Чернігова. Тобто територіально межі для виконання цієї медичної послуги на сьогодні немає. Для цього є певні показання і наявність необхідного донорського органу.

У країні слід створювати дієву систему пошуку донорів. Усе вже напрацьовано: є нормативні акти, порядок. Просто треба працювати.

Трансплантація — це не лише хірургія. Щоб виконати трансплантацію нирки від живого родинного донора, від першої зустрічі з пацієнтом і до моменту виписки цей пацієнт має контакт із 60—70 медичними працівниками. Тільки уявіть, яка це колосальна робота!

А ще є юридична частина. Тож страхи, ніби таке можна робити тишком-нишком, — це неправда. Ці міфи треба розвіювати, адже розвиток трансплантацій буде корисним і врятує багато життів.

До пересадки органів готові три заклади

Тепер трансплантацію органів на Черкащині можуть здійснювати, крім онкологічного диспансеру, кардіологічний центр та обласна лікарня. Усі три заклади укладають угоди із третьою міською лікарнею, яка готова постачати донорські органи.

Вирішують і кадрові питання. У лікарнях будуть спеціалісти-трансплантологи, вони вже є або навчаються. До червня фахівці двох медичних закладів мають одержати відповідні сертифікати. Лаборанти також підвищать кваліфікацію на спеціальних курсах. Тривають необхідні організаційні заходи для чіткого забезпечення процесів пересадки, зокрема транспортування донорських органів і визначення алгоритму роботи з органним забором.

Торік в області провели також 31 пересадку кісткового мозку.

— На першу хвору нам держава коштів не дала. Ліки для неї збирали близько року, майже 100 тисяч гривень витратили її діти. Адже не можна було звертатися в Київ по дозвіл на першу трансплантацію без відповідної підготовки. Їздили на навчання до латвійських колег, вони прибули на операцію, — розповів головний лікар Черкаського онкодиспансеру Віктор Парамонов.

Як вважає головлікар, трансплантація — це саме той локомотив, який зможе підняти на новий рівень усю медицину області. До черкаських медиків уже їздять по досвід колеги з інших областей. Нині потреба в трансплантації в Україні задовольняється лише на 5%. Отож є куди розвиватися. На його переконання, пересадка органів з елітної медичної процедури має стати рутинною.

Цікаво, що, коли раніше черкащани зверталися в МОЗ, аби долучитися до трансплантації, там відповідали: ці проєкти розвиватимуть тільки у великих містах. Нині, на щастя, так питання не ставлять. Тепер до черкаських лікарів звертаються пацієнти, які потребують пересадки органів не тільки зі своєї області, а й із багатьох інших.

Під трансплантацію органів в онкодиспансері облаштовують дві палати онкохірургії, під кріосховище пристосували методкабінет, під аптечний склад знайшли кімнату в підвалі. Посади нових керівників тут не вводили — все силами того самого колективу.

Завдяки підтримці місцевої влади

Завдяки підтримці місцевої влади в Черкасах створено непогану базу, зокрема діє добре оснащений центр крові, тут ухвалено трансплантаційну програму, працюють висококваліфіковані спеціалісти, лабораторії оснащено сучасним устаткуванням. Медики чекають, що незабаром буде сформовано єдиний реєстр реципієнтів, які потребують пересадки органів, а також реєстр донорів. Черкаський обласний онкологічний диспансер недавно отримав 19 мільйонів гривень зокрема на проведення трансплантації кісткового мозку цього року.

Днями голова обласної державної адміністрації Олександр Скічко та голова обласної ради Анатолій Підгорний вручили відзнаки за сумлінну працю багатьом працівникам онкологічного диспансеру. Заклад забезпечує потреби й інших регіонів України. Сюди на лікування приїздять іноземні громадяни. Нині на обліку в закладі перебуває 41 тисяча хворих. Завершують встановлення устаткування для відділення трансплантації, завдяки чому пацієнти матимуть якісніші медичні послуги.

З Віктором Парамоновим Олександр Скічко недавно обговорив потребу у формуванні бази даних донорів та реєстру тих, хто потребує пересадки органів. Вирішили залучити всі служби, покликані реалізувати закон про трансплантацію.