Вінниччина традиційно виробляє понад 20% українського цукру. Економічну й соціальну значущість солодких коренів тут усвідомили ще з часів Терещенків. Відомо, що представники цього знаменитого роду дбали про соціальну сферу. У селі Війтівці Хмільницького району Вінницької області під час будівництва цукрового заводу в середині ХІХ століття посадили парк, за рахунок фабриканта працювали лікарня на 10 ліжок і школа. І тепер ці славні традиції відновлюють.
Мають роботу в своєму селі
Жданівський цукровий завод у Війтівцях і тепер допомагає місцевим соціальним закладам. «Страшно згадувати 2003 рік, коли цукровий завод був банкрутом. Роботи не стало, молодь почала виїжджати із села, була дуже велика напруга. Та прийшов відповідальний інвестор, який вчасно сплачує податки, люди працевлаштовані — у сезон на цукровому заводі працює майже 500 осіб з наших сіл (у міжсезоння — менше). Молодь масово не виїжджає, село живе, громада захищена», — розповіла голова Війтівецької об’єднаної територіальної громади Станіслава Ядвіжена.
Цукровий завод — найбільший працедавець в ОТГ. Протягом останнього сезону він працював рекордні 156 діб, що дало додаткові надходження в сільський бюджет з податку на доходи фізичних осіб. Завдяки децентралізації тепер більша частина ПДФО залишається на місцях, що у кілька разів збільшило можливості місцевих бюджетів. Так цукрові заводи роблять внесок у децентралізацію громад, де працюють.
Цукор — це вигідно
За даними департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації, з торішнього врожаю область переробила понад 3 мільйони тонн буряків, виробивши 445 тисяч тонн цукру, що значно більше від доведеної їй квоти «А». При цьому протягом останніх років поліпшилася якість цукрових буряків і підвищилася їхня врожайність. Торік, попри посушливе літо, в області їх зібрали по 495 центнерів з гектара. НАЦУ «Укрцукор» інформує, що така тенденція загальна: «За останні роки вітчизняні агрономи зуміли значно наростити врожайність цукрових буряків — до 46—48 т/га в середньому у країні та збільшити вихід цукру з 1 га до 8—8,5 т/га. Проте є ще чималий резерв чинників підвищення якості сировини та зменшення собівартості її виробництва».
Директор Жданівського цукрового заводу Володимир Омельченко запевнив, що буряки дуже вигідно вирощувати. «Це найбільш затратна культура (на гектар треба вкласти понад 30 тисяч гривень), але за врожайності понад 400 центнерів найбільш прибуткова», — сказав він.
На Вінниччині в загальній площі посівів цукрових буряків частка вертикально інтегрованих структур становить приблизно 75%. При цьому зі своєї сировини вони виробляють 80% цукру: в них вища культура землеробства, ніж у середньому в господарствах області й більша врожайність. До того ж, вони регулюють доставку своєї сировини на переробіток, що дає змогу поліпшувати техніко-економічні показники.
Нині п’ять заводів вертикально інтегрованих структур забезпечують сировиною оптимальний виробничий процес. Вони охоче співпрацюють з господарствами своєї сировинної зони. У підсумку в області тривалість періоду переробітку цукрових буряків рік у рік збільшується і в рази перевищує мінімальну, якою вважається 45 діб роботи.
Торік Жданівський цукровий завод прийняв від господарств удвічі більше сировини, ніж планував. Він працює прибутково, виготовляючи цукор першої категорії — європейського стандарту. Усі вінницькі цукрові заводи завершили 2015-й і 2016 роки із прибутками. За попередніми даними, останній сезон теж.
Зі слів виконавчого директора «Поділляцукор» Леоніда Козодоя, за останні роки ТОВ наростило потужності, впровадило нові технології та модернізувало обладнання. І тепер за техніко-економічними показниками цукрові заводи області наближаються до європейських стандартів або вже відповідають їм. При цьому більш як половину вінницького цукру виготовляють з використанням альтернативного палива, а саме вугілля, тепло з якого значно дешевше, ніж з природного газу.
Якщо позаторік в області працювало 6 цукрових заводів, торік — 7, то цього року буде 8. За даними департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів ОДА, цього року планують розширити площі під цукровими буряками майже на 13 тисяч гектарів. «З огляду на тенденції розвитку галузі голова облдержадміністрації Валерій Коровій зауважив, що, на його переконання, найближчим часом в області розпочнеться не лише реконструкція, а й будівництво нових потужних цукрових заводів», — ідеться на сайті ОДА.
Це не надлишок, а валюта
Протягом двох останніх років Україна виробляє за сезон понад 2 мільйони тонн цукру. Потреба внутрішнього ринку в ньому зменшилася і становить 1385 тисяч тонн. Мабуть, це пов’язано з тим, що в кондитерській промисловості використовують замінники цукру, а також зі збільшенням кількості українців-заробітчан. Якщо на 2016/2017 маркетинговий рік ГС «Дискусійний економічний клуб» прогнозував споживання цукру на людину 36,5 кілограма, то на теперішній — 30.
У сезон переробки врожаю 2017 року в країні працювало 46 цукрових заводів, що на 4 більше, ніж попереднього. Завдяки цьому додатково працевлаштовано понад 2 тисячі осіб. Зросли площі під буряками — це теж додаткові робочі місця. Крім того, збільшилося виробництво цукру першої категорії (було б ще більше, якби від цього показника залежала ціна на внутрішньому ринку).
Національна асоціація цукровиків України «Укрцукор» зауважує, що вітчизняна галузь отримала статус провідного світового експортера бурякового цукру. Найбільші обсяги вітчизняного цукру імпортували Шрі-Ланка, Туреччина, країни СНД. Це дуже важливо, адже завдяки експорту перехідний запас цукру не тисне на внутрішній ринок, ще й залучає іноземну валюту в державу.
У календарному 2017 році Україна експортувала 598,7 тисячі т цукру на суму $ 279,9 мільйона, що на 29% більше, ніж рік раніше. Галузь освоює нові ринки збуту. До речі, у ТОП-10 товарів аграрного експорту за минулий рік цукор посів 9 місце, однак щодо найбільшого приросту в натуральному виразі — друге: +28,5%. Принагідно зауважимо, якщо зерно відправляють за кордон як сировину, то продукція цукрових буряків має додану вартість. І це не лише цукор, затребувані також меляса і сухий жом.
Дискусійний економічний клуб разом з Науково-практичним центром цукробурякового виробництва інформують: з огляду на запаси цукру на початок маркетингового року, внутрішнє споживання та експорт розрахункові його залишки на 1 лютого 2018-го оцінено у 1,5 мільйона тонн, що майже на 30% більше, ніж було на аналогічну дату торік. Зазначено, що у перші місяці цього маркетингового року імпорту цукру в Україну фактично не було. Зрештою, він можливий у тих обсягах, які навряд чи можуть істотно позначитися на ситуації.
Тобто вітчизняна цукрова галузь стала повним господарем на ринку і збільшила свою присутність на зовнішньому. Щоправда, певну стурбованість викликає істотне зменшення експорту протягом останніх місяців. «Це явище тимчасове. Річ у тім, що ціна на світовому ринку зменшилася й майже зрівнялася з тією, яка є на українському. Тому цукрові заводи чекають на поліпшення ситуації. Ціна вже піднімається», — зазначив виконавчий директор асоціації «Поділляцукор» Леонід Козодой.
Ринок сам регулює
«На сьогодні галузь зазнала істотних змін, проте основні ще попереду, — інформує керівник аналітичного відділу НАЦУ «Укрцукор» Руслана Бутило. — Чимало роботи ще в сфері державної підтримки та регулювання, адже виробники абсолютно не захищені. У підсумку маємо недієвий механізм розподілу квот на виробництво цукру і встановлення мінімальних цін на цукор та буряк. Не розв’язано також логістичної проблеми та не затверджено механізму переходу виробництва до європейських стандартів».
Леонід Козодой додає: «Квотування не треба. Європа відмовилася від цього. Квотування — це можливість для когось щось вибити своїм заводам. Закон України від 1999 року про державне регулювання виробництва і реалізації цукру, який мав на меті не допустити збиткового виробництва, призвів до використання різних схем. Тепер усе регулює ринок. І це правильно».
Свого часу Україна виробляла 5 мільйонів тонн цукру, працювало 192 цукрових заводи. Навіщо згадувати минуле? Щоб бачити перспективи і зважати на помилки. Коли вітчизняні заводи різали на металобрухт, Росія залучала грамотних українських агрономів і цукроварів. І якщо раніше вона імпортувала цукор, то тепер експортує.
Або таке. Державній програмі «Етанол» (ухвалено з ініціативи Вінницької області) вже стільки років, що, хто народився з нею в один рік, то вже давно має паспорт громадянина України. Тоді Україна почала виробляти з меляси біоетанол і навіть експортувала його. Але в розвиток втрутилося нафтове лобі і ось наслідок: спиртові заводи, які його виготовляли, руйнуються. А вони разом із цукровими давали роботу в сільській місцевості. Тобто це не лише питання розвитку економіки, а й добробут родин, наповнення місцевих бюджетів.
Отже, збільшення виробництва і розширення споживання цукрових буряків сприятиме розв’язанню питань державної ваги.
ПРЯМА МОВА
Додався продукт першої категорії
.jpg)
Руслана БУТИЛО,
керівник аналітичного відділу НАЦУ «Укрцукор»
— Виробничий сезон завершено. 46 цукрових заводів наварили 2,14 млн т цукру, що на 6,5% більше порівняно з минулим роком. Зростання виробництва пов’язано зі збільшенням посівних площ під цукровими буряками та запуском ще чотирьох заводів. Варто відзначити, що збільшення виробництва цукру могло б бути істотнішим, проте погодні умови під час вегетації не сприяли урожайності цукрового буряку. В результаті, маємо нижчі показники цукристості та виходу цукру. Натомість за рахунок планових модернізацій цукрових заводів у 2017/2018 маркетинговому році виробництво цукру першої категорії займає 50%, порівняно з минулорічними 30% в загальній структурі виробництва.
Лідером залишилась Вінницька область — 445,6 тис. т цукру. Другу позицію зайняла Хмельницька — 290,2 тис. т. Замикає трійку найбільших виробників Тернопільська область — 283,5 тис. т цукру.
Ми в Google+