АКТУАЛЬНО
На думку експертів, набагато ефективніше не допустити проявів екстремізму, ніж потім боротися з його наслідками
Володимир НИКОНЕНКО
для «Урядового кур’єра»
У більшості пересічних людей це жахіття ХХІ століття асоціюється із країнами Близького Сходу, де нестабільна політична ситуація, або із джихадом екстремістських ісламських угруповань проти «невірних», до яких вони зараховують США та європейські держави. Проте як свідчать події останніх років, навіть країни, що раніше не входили до «групи ризику», не застраховані від проявів екстремізму. Так, торік влітку назви селищ Шубарші і Кенкіяк, що в Актюбінській області Казахстану, стали відомі всьому світу. Приводом до трагічних подій стало затримання тамтешнього прихильника «чистого ісламу». Обурена місцева громада салафітів розпочала полювання на поліцейських, яких убивали привселюдно. Групу спецназу, надіслану туди владою, розстріляли впритул. Для знищення екстремістів змушені були залучити полк внутрішніх військ та спецзагін із важкою технікою, вертольотами і літаком. Тоді більшість бойовиків-салафітів було вбито, а тих, які вижили, засудили на довгі терміни ув’язнення. Десятки людей загинули також внаслідок терактів салафітів у казахських містах Астана, Актобе, Джамбул.
Добро будує, зло руйнує
Новою загрозою вважають салафізм і у Федеративній Республіці Німеччині. Особливу увагу він привернув до себе на початку травня цього року. Коли 30 праворадикалів з угруповання «За Північний Рейн-Вестфалію» вийшли на вулиці зі знаменитими карикатурами данського художника Курта Вестергаарда на пророка Мухаммеда, салафіти закидали демонстрантів, а потім і правоохоронців камінням та пляшками. У результаті 29 поліцейських отримали травми, а двоє з них — ножові поранення. Внаслідок цих подій німецькі політики охрестили салафітів «релігійними фанатиками» і «новою загрозою» для країни. «Не кожен салафіт — терорист, але всі відомі нам ісламські терористи були помічені в колах салафітів», — зауважив в одному з інтерв’ю керівник відомства з охорони конституції ФРН Хайнц Фромм. Він нагадав, що серед них були і учасники нападу на вежі Всесвітнього торгового центру у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. А міністр внутрішніх справ Німеччини Ганс-Петер Фрідріх вважає, що частина салафітів близька до Аль-Каїди: «Салафіти готують ідеологічну основу для дій багатьох із тих, хто згодом скоює насильницькі злочини».
Спецназівці піднімаються на дах одного з будинків під час операції у селищі Шубарші 2 липня 2011 року. Фото з сайту centralasiaonline.com
По суті, про салафітів уперше так голосно заговорили на високому міжнародному рівні лише після цих подій. За визначенням співробітника Інституту етнології і антропології Російської академії наук Ахмета Ярликапова, салафізм — це фундаменталізм в ісламі, який може бути як агресивним, так і мирним. Приміром, у Саудівській Аравії, звідки його, сказати б, імпортували в інші держави, салафіти мирно уживаються з представниками інших гілок ісламу. Водночас на пострадянському просторі, зокрема на Північному Кавказі, його представники вельми агресивні. Більшість із тих, хто бере участь у терористичних акціях, за твердженням вченого, належать до салафітів.
Кожен проповідник проповідує для себе?
Щодо України, то про цю течію в ісламі знали хіба що фахівці з релігієзнавства та ті, хто за своїми службовими обов’язками відстежує й аналізує діяльність різних екстремістських організацій, що можуть становити загрозу для безпеки людей і суспільства. Попри те, що наявність салафізму його прихильники ніде не афішують, ця ідеологія на території України почала розповсюджуватися майже десятиліття тому. 2003 року в нашу столицю прибув підданий Королівства Саудівська Аравія Абдурахман Абдельазіз Альсейефі, з ініціативи якого у жовтні того самого року управління юстиції у м. Києві зареєструвало «Благодійний фонд «Вакф». Оскільки у 2009 році на території нашої держави домінантне становище серед ісламських течій уже зайняли «Брати мусульмани», то уряд Саудівської Аравії для дотримання рівноваги в мусульманському середовищі поновив державне фінансування «ісламського «Вакфу». Його функціонерів направили в Україну для проведення організаційної роботи зі створення осередків «салафітів» в Україні. У 2009 році такі з’явилися в Одесі — громадська організація «Ассерат аль Мустахім» («Прямий шлях»), згодом — у Харкові (ГО «Милість») та Дніпропетровську (ГО «Аль-Ррахман»). І хоча серед деяких міжнародних фахівців та журналістів побутує думка, що салафізм — це глобальна світова мережа, члени якої поводяться тихо й мирно лише до певного часу, огульно зараховувати всіх до потенційних екстремістів, напевне, неправильно. Але при цьому принципу «поінформований — значить озброєний» дотримуватися все-таки потрібно.
Як відомо, серед глобальних проблем, що становлять загрозу для всього людства, ООН виокремлює 12, і серед них — боротьба зі злочинністю і тероризмом. Ухвалення відповідних заходів щодо протидії цим явищам — одне із зобов’язань, які Україна взяла на себе, вступаючи до Ради Європи. І попри те, що в нашій країні толерантність і терпимість стосовно інших національностей і віросповідань є невід’ємною складовою загальнодержавної політики, применшувати гіпотетичні загрози все-таки не варто. Адже ні для кого не секрет, що у великому потоці приїжджих в Україну на навчання є й ті, хто використовує канали студентського обміну для транзиту в країни Європи, формування етнічних земляцтв із притаманними їм елементами культурологічного та релігійного сповідування, закриті групи, що проводять пропагандистську діяльність у своєму середовищі із далеко не мирними гаслами та закликами.
Не можна також виключити прагнення екстремістських угруповань використати Україну як плацдарм для підготовки терористичних акцій щодо третіх країн — територіальних сусідів, де боротьба з тероризмом нині надзвичайно актуальна. Оскільки ж геополітична ситуація швидко змінюється, то згодом і наша країна може стати мішенню терористів. З огляду на це, вважають експерти, виникає потреба не тільки в мобілізації спецслужб країни, а й у невідкладному розв’язанні найбільш гострих соціальних проблем, що живлять радикальні настрої молоді через ухвалення відповідних законодавчих актів. І в цьому разі до думки фахівців, мабуть, варто прислухатися. Адже запобігти будь-якому негативному явищу набагато легше, ніж потім боротися з його наслідками.
До речі. Експертизою встановлено, що розпущена у травні цього року за рішенням Приморського райсуду одеська громадська організація пропагувала екстремізм, повідомив УНІАН співрозмовник в Управлінні СБУ в Одеській області.
Зокрема знайдена в приміщенні організації брошура «Нарушения единобожия» («Порушення єдинобожності»), яку разом з іншою літературою розповсюджували активісти цієї організації - єгиптянин Х. і сирієць М., містить, згідно з висновком експертів, екстремістські вислови. У ній також містяться заклики до релігійної ворожнечі і ненависті, що суперечить законодавству України.У брошурі «пропагується ідеологія ісламського фундаментального руху ваххабітів, члени і прихильники якої використовують радикальні політичні засоби щодо представників інших релігій і віросповідань», визнали експерти-релігієзнавці.