ПРОБЛЕМА

Навіщо трирічним субтитри?

Олександр МАКАРСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»

Ви прокинулися б у неділю близько п’ятої ранку заради телепередачі? А от дітей мали б розбудити, щоб вони подивилися на «1+1» о 4.45 випуск «Найрозумнішого». Мультики малюкам СТБ приготувало у суботу о 5.15, а в неділю — о 5.35. «Новий канал» крутив з вівторка по п’ятницю анімаційні фільми з 5.45.

Зізнаюся, я, професор Київського національного університету культури і мистецтв, — член Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, теж усього цього не побачив, хоча і мав би це зробити, готуючись до «круглого столу» з проблем дитячого телевізійного мовлення, що відбувся в День захисту дітей, 1 червня, який зініціювала Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

ТРК «Україна» також із шостої ранку в будні демонструє програму «Срібний апельсин». Вона має свій алгоритм, навіть кастинги для неї робилися. Та в ті два дні, коли переглядав «Апельсин», там були тільки мультфільми, логіка підбору яких не простежувалася. Правда, «порадів» законослухняності «українців»: зарубіжну телепродукцію адаптували субтитрами. Це для дітлахів віком 3-4 років…

Викликає занепокоєння надмірна тривалість показу мультиків на деяких каналах. Рекордсмен — «ТЕТ», який з понеділка по п’ятницю виділяв на цей контент по 2 години 20 хв. з 7.00. Кажу вже не про рекомендації медиків (дитина у 6-8 років може дивитися ТБ  до 40 хв. на день), а просто про здоровий глузд.

Та лідером у «рейтингу неповаги» до юного покоління став Перший національний, який, на відміну від інших, живиться не лише рекламними, а й чималими бюджетними надходженнями. Передача «На добраніч, діти!» має виходити систематично, як і основна інформаційна програма каналу, а з’явилася вона лише... раз за тиждень! Програми «Нащадки», що на сайті Першого національного анонсується як така, що йде «щодня по буднях о 16.15 в прямому ефірі», не було зовсім.

Не вийшла у неділю щотижнева передача «Доки батьки ще сплять». І що це не поодинокий випадок, свідчать відгуки глядачів на сайті каналу. Ось що, наприклад, написала Ілона: «Якщо не можете робити програму, то зніміть її з ефіру, а то дитина чекає, а її немає... Додзвонитися в редакцію неможливо, ніхто не бере слухавку... Ганьба...»

Перелік претензій до каналів  задовгий, а подальші спостереження показали: тиждень був не винятковим, а типовим для дитячого телемовлення.

Предмета для дискусії немає?

На «круглому столі» багато апелювали до свідомості, совісті, соціальної відповідальності тих, хто визначає телевізійну програмну політику. Та проблеми з мовленням для дітей, якщо говорити про комерційні канали, насамперед, фінансові. Вони не є суто українськими і віддзеркалюють сувору логіку рекламного ринку. Згідно з нею, наприклад, «Відео Інтернешнл» — найбільший продавець телереклами у РФ — запропонував нещодавно 13-ти федеральним телеканалам з 2012 року змінити цільову аудиторію, практично відмовившись від передач для дітей, підлітків і навіть юних росіян, та готувати контент виключно для платоспроможної, активної частини аудиторії віком 25-59 років.

Щодо Першого національного, то тут значною мірою проблеми з дитячим мовленням, насамперед кадрові. Маю на увазі не виконавців і творчі підрозділи, а топ-менеджмент. Проте це тема окремої розмови.

А я — про ключове питання, про гроші, про фінансові ресурси... Може, на часі створити фонд «ТБ—дітям» для виробництва програм і передач для дітей? Спрямувати туди частину бюджетних коштів, які виділяються НТКУ, ОДТРК. Та ще наповнювати Фонд за рахунок ТРО, котрі взагалі не переймаються чи недостатньо переймаються потребами саме дитячої телеаудиторії.

Фонд мав би шукати кошти з інших джерел, на тендерній основі розподіляти гроші на реалізацію найбільш творчо цікавих проектів, дбати про розвиток ринку дитячого контенту.

Перспективними з огляду привабливості для рекламодавців і спонсорів можуть бути різні передачі — змагання родин за участю і дорослих, і дітей, домашніх улюбленців, передачі для сімейного перегляду. Спонсорство в дитячих передачах не обмежене і при наявності поруч з дітьми платоспроможних глядачів-батьків має сенс. Рекламні блоки, облямовуючи такі передачі, теж могли б приносити кошти на виробництво такого виду програмного продукту.

Чиновникам нецікаво

Варто сьогодні на порядок денний ставити питання і про цифрове майбутнє дитячого мовлення. Нацрада нещодавно оголосила конкурс на мовлення на трьох загальнонаціональних мультиплексах, але не знайшла там місця для хоча б одного суто дитячого каналу, який би ввійшов згодом у соціальний пакет і приймався всіма телеглядачами України. Прикро. Натомість пропонується розвивати дитяче мовлення в рамках Суспільного ТБ, яке колись народиться та існуватиме за бюджетні кошти. А таке ТБ не може бути ні чим іншим, ніж перейменованою НТКУ. Про ставлення цього мовника до потреб дитячої аудиторії вже сказано.

Цікаво було спостерігати на «круглому столі», як чиновники достатньо високих рангів, виголосивши промови про негативний вплив насильства та жахів, сцен еротики на дитячу психіку, про моральну відповідальність каналів за нехтування інтересами дітей тощо, швиденько зникали. Може, знаючи відповідь на запитання «Чи все найкраще дітям?», вважали, що предмета для дискусії немає, і з майбутнім дитячого мовлення все ясно...