Весна — пора турбот для трудівників поля, які дбають нині не просто про майбутній урожай, а й про продовольчу безпеку. У нинішніх умовах робити це не завжди просто. Та знаходять вони час і ресурси, щоб не залишити наодинці із проблемами тих, кому ще важче. А це жителі визволених з-під окупації територій за кількасот кілометрів від Черкащини.

Директор науково-виробничої фірми «Урожай», яка входить до групи підприємств МХП, Олександр Воскобойнік поділився враженнями від побаченого на Херсонщині та Миколаївщині.

Сім місяців під окупацією

На території Високопільської територіальної громади на Херсонщині він не побачив жодної вцілілої будівлі. Навіть якщо є стіни, то пошкоджено дахи. Такі, за словами аграрника, реалії громади, яка стала своєрідним форпостом, стримавши навалу окупантів і не давши їм піти далі, на Дніпропетровщину. 600 будинків зруйновано повністю, а на замінованих полях замість озимини — сіра торішня трава. До великої війни в селах територіальної громади було 11 тисяч жителів. 13 березня 2022 року громада потрапила під окупацію. Сім місяців 1200 високопільців балансували між життям і смертю, декому з них так і не вдалося побачити той день, коли воїни ЗСУ визволили землю від загарбників.

Нині жителі поступово повертаються у свої домівки, відбудовують їх. Тож сьогодні там живе 4 тисячі людей, з них 400 — діти. Їм потрібна підтримка. Насамперед продуктами харчування. Більшість із них торік не обробляли власних городів, а якщо й посадили овочі, то урожай залишився незібраним, адже окупанти часто навіть не випускали людей з будівель. Тож цими днями разом з працівниками «Урожаю» та фонду «МХП — Громаді» черкасці привезли у Високопілля й Велику Олександрівку 40 тонн допомоги від Черкащини. Це овочі, тушкованка, крупи, олія, дитяче харчування.

Олександра Воскобойніка чи не найбільше в цій поїздці вразив бойовий дух відважних людей на Херсонщині. За його словами, вони вже обробляють клумби, готуються до теплої пори. Наводять лад у домівках і на вулицях. Їхні характери міцні, як наша незалежна Україна.

Незламна Олександрівка

А минулого тижня черкаські аграрії відвідали Олександрівку на Херсонщині. Ця місцевість стала форпостом Миколаєва. Дамба, що відокремлює озеро Солонець від Дніпро-Бузького лиману, була єдиним шляхом, щоб вирватися з ворожого пекла. Люди виїжджали самі та вивозили односельців, щоб урятувати їм життя. Іншого виходу не було. Спочатку її називали дамбою життя, а згодом, коли про цей шлях довідалися російські загарбники, вона стала дамбою смерті. московити підло розстрілювали автобуси, легкові автомобілі, тож тут гинули цілі українські родини.

«Село розбите дощенту. Від школи залишилися самі стіни, її оборону тримали 21 день, — ділиться емоціями від побаченого Олександр Воскобойнік. — Незламна Олександрівка вісім місяців прожила під окупацією, в листопаді 2022 року сюди повернулися українські прапори. Нині в селі 340 жителів, з них 45 дітей».

Наступний вантаж благодійники вирішили збирати не продуктовий. За словами волонтерів, варто допомогти жителям деокупованих територій будівельними матеріалами. Тож «урожаївці» закликали всіх підприємців, хто може, поділитися шифером, газоблоками й іншим, звертатися в агрофірму та разом збирати благодійну допомогу.

Готуються повернутися на вільну землю

Громада Сватівського району Луганської області домовилася з керівництвом міста Черкаси про співпрацю та підтримку. Про це йшлося на зустрічі представників громади Сватового з першим заступником Черкаського міського голови Сергієм Тищенком. На зустріч завітали начальник Сватівської міської військової адміністрації Олександр Міткевич та представник громади В’ячеслав Гаркавенко. Вони розповіли про соціальну, воєнну й економічну ситуацію на Луганщині, як потерпають від ворожих дій місцеві жителі.

До повномасштабного вторгнення на території Сватівської громади жило 25 тисяч осіб. Поки що повернення людей на їхню малу батьківщину відтерміновується. Але керівництво громад уже готується до роботи на визволених українських територіях і планує мирне життя. Попросили в разі потреби допомоги від черкаської громади.

«Нам доведеться багато чого відновлювати з нуля, — розповів Олександр Міткевич. — Через вкрай поганий стан ліній живлення в нас не буде світла щонайменше два-три місяці. Тому закуповуємо генератори, акумулятори, необхідні інструменти, плитку, шуруповерти, цвяхи, фарбу тощо. Деяким обладнанням і паливно-мастильними матеріалами нам допомогли благодійні фонди. Очевидно, що після повернення люди нашої громади потребуватимуть продуктів харчування, одягу, матраців, подушок, постільної білизни».

Як повідомили в департаменті економіки та розвитку Черкаської міської ради, черкасці в разі потреби готові підтримати Сватове й інші деокуповані українські території.

«Черкаси з перших днів війни стали гуманітарним тилом України. Місто приймало й надавало прихисток десяткам тисяч внутрішньо переміщених осіб, які тікали від жахіть війни. Команда міської влади разом із волонтерами інколи за день забезпечувала гарячим триразовим харчуванням майже 13 тисяч осіб, — зазначив Сергій Тищенко. — Нині в Черкасах діють Попаснянська адміністрація й хаб, відкрито центри «Я —  Маріуполь», «Таврійськ».

Допомогти нашим людям у скрутну хвилину — обов’язок, який виконують і виконуватимуть й надалі черкасці. Жителі міста над Дніпром готові підставити плече, щоб полегшити співвітчизникам довгоочікуване повернення на рідну землю. Ось як висловився один із посадовців: «Хочеться, щоб ви якомога швидше зателефонували нам і повідомили, що ви вже вдома, у Сватовому».