Яскравий представник волонтерського десанту в оборонному відомстві — Тетяна РИЧКОВА, яка обіймає посаду помічника міністра оборони. В ексклюзивному інтерв’ю «УК» вона розповіла, наскільки складно проводити реформи і чому виникають проблеми у військових із харчуванням та речовим забезпеченням, а також хто і як допомагає нашим хлопцям подолати посттравматичний синдром.
Потрібно самим виховувати кадри
— Тетяно, наскільки складно скоординувати роботу волонтерів та Міноборони?
— При Міноборони є мобільні групи волонтерів, які працюють у штабі АТО і займаються розв’язанням проблем військових щодо забезпечення їх продуктами та одягом, надають і юридичні консультації. Волонтери, які бажають допомогти, долучаються до цих груп. Проте є й багато таких, які сидять за комп’ютерами і пишуть, як усе погано, але нічого не хочуть змінювати.
Я не раз їх запитувала: навіщо ви це робите? Відповідали, що, мовляв, що голосніше ми кричимо «все погано», то більше грошей люди пересилають на картки. Після того як я пішла служити в Міноборони, кількість грошей, які тепер надходять на мою волонтерську картку, істотно зменшилася. Тепер навіть не можу зібрати кошти, щоб купити будматеріали для ремонту покинутої школи на Донеччині, аби там жили військові.
— Чому не запрошуєте на роботу цих волонтерів у Міноборони?
— Навпаки! Постійно їх запрошуємо, адже фахівців не вистачає. Проте волонтери-«страждальці» не хочуть долучатися — їм краще поливати нас багнюкою, а не допомагати. Дехто приходить, але не витримує більш як тиждень, адже це дуже складна робота, якої не помітно.
— Час від часу в новинах солдати тієї чи іншої бригади розповідають, що стоять на блокпостах мало не голі й босі.
— У нас повні склади одягу та взуття! Проте таке, на жаль, трапляється здебільшого через проблеми у військових частинах. А саме: коли начальник речової служби частини, заступник начальника відділу тилового забезпечення чи начальник продовольчої служби забувають зробити заявку.
Недавно мені подзвонила мама військового, який служить в одному з добровольчих батальйонів Міноборони, і сказала, що хлопців виставили на блокпост під Горлівкою, а в них ані води, ані продуктів. Дуже здивувалася почутому і вирішила все перевірити. Подзвонила хлопцям на цей блокпост, і з’ясувалося, що справді їм нічого не привозять. Підтвердив це і Олексій Ліпериді, який перебуває в зоні АТО: він зі своєю мобільною групою навідався на цей блокпост. Я почала розбиратися, звернулась до начпрода і начальника речової служби частини, щоб вони вислали мені номери і дати заявок, які вони зробили, аби замовити їжу та одяг для військових. І що ви думаєте? У заявці стояла дата мого звернення до них! Тобто начальники просто забули надіслати необхідні заявки.
— Наскільки суворо можна покарати начпрода за таку недбалість?
— Оголосити догану. Після трьох доган його можна понизити у званні чи навіть звільнити з посади.
Ще один красномовний приклад. Коли затримують зарплату, починається деморалізація військових. Вони висувають претензії до держави, мовляв, про нас забули, навіщо ми тут стоїмо. А коли з’ясовуєш ситуацію, то виявляється, що мобілізований начфін банально не вміє працювати з документацією, тому не замовив гроші у фіндепартаменті Міноборони і Генштабу. З’ясовуємо, що це за мобілізований. Виявляється, колишній військовий, звільнений через невідповідність.
— На вашу думку, що потрібно зробити, щоб унеможливити такі ситуації?
— Перший крок уже зроблено: навчальні заклади збільшили кількість факультетів, де готуватимуть таких фахівців. Краще, коли є власні добре навчені кадри, бо ж подекуди помилки некваліфікованих мобілізованих дорого коштують.
По-друге, ситуація має кардинально змінитися на краще після підвищення зарплати військовим. Це, сподіватимемося, відбудеться вже наступного року. Адже міністр наполягає на підвищенні зарплат кадровим військовим, контрактникам. Такі зміни мають стимулювати йти на контрактну службу.
За обман — до суду
— З початку електронних торгів звучало багато нарікань на недобросовісних постачальників, які замість задекларованих якісних товарів підсовували непотріб. Як розв’язуєте цю проблему?
— Починає працювати Центр розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. В ньому є територіальні відділи, розташовані на складах розподільчих центрів, куди надходить речове забезпечення. Там фахівці проводитимуть контроль якості речового забезпечення і не тільки.
Також розробляють договори, рамкові угоди для роботи з постачальниками. Надалі відбиратимемо один зразок із партії для перевірки: якщо він не відповідатиме заявленим параметрам, то подаватимемо на постачальника до суду і вимагатимемо сплатити штраф. Суми штрафів будуть відчутними для постачальників, і в них відпаде бажання брехати і обдурювати нас.
— З 1 вересня стартувала пілотна програма харчового забезпечення.
— Старту цього проекту передувала дуже важка робота: вносили багато змін у нормативну документацію, постанови КМУ тощо. А змінилося багато. Тепер це відбувається так: на комп’ютер начпрода встановлено спеціальну програму, де є продуктовий каталог, з якого він формує меню військових: має обрати дві перші страви, другі, салати. Повірте, продуктів у цьому каталозі багато, є з чого сформувати смачні й корисні сніданок, обід та вечерю.
Слова, які лікують
— Чимало демобілізованих у мирному житті мають психологічні проблеми: одні зловживають алкоголем, інші стають агресивними. Хто допомагає хлопцям побороти посттравматичний синдром?
— Триває робота щодо створення при облдержадміністраціях спеціальних відділів, де працюватимуть волонтери-психологи. Це будуть фахівці, які числитимуться радниками голови ОДА й отримуватимуть офіційну зарплату. Вони надаватимуть допомогу військовослужбовцям та демобілізованим.
У цих відділах також працюватиме юрист, який зможе проконсультувати з багатьох питань.
— Але багато солдатів чи то бояться, чи не вважають за потрібне звертатися до психологів.
— Так, культури відвідування психологів у нас немає, але все змінюється.
Ми розробили цілу систему психологічної допомоги, суть якої зводиться до того, що з хлопцями працюють психологи, починаючи з військкомату і завершуючи демобілізацією. Спочатку мобілізований проходить психологічні тести у військкоматі, й ми з’ясовуємо, чи він придатний до служби. У результаті проведення такого пілотного проекту в шести облвійськкоматах відсіяли 10% мобілізованих. У декого з них виявили шизофренію.
Другу пілотну програму застосовуватимуть на полігонах. Волонтери, які надавали психологічну допомогу нашим хлопцям, тепер офіційно працюватимуть при полігонах і навчатимуть, як правильно увійти та вийти з бою. При кожному полігоні буде по 4 інструктори-психологи. Ця програма увійде в курс бойової підготовки.
Третя наша програма — психологи при батальйонах, які надають підтримку, якщо потрібно, направляють на лікування. Переважно це будуть мобілізовані, які пройшли курси підвищення кваліфікації з військово-кризової психології. Розробляли цю програму професори кількох українських військових вишів, а також фахівці з Ізраїлю.
— Почуваєтеся чиновником?
— Ні, я військовослужбовець.
ДОСЬЄ «УК»
Тетяна РИЧКОВА. Народилася 1978 року в м. Дніпропетровську. 2000 року закінчила Дніпропетровську металургійну академію України за фахом економіст-фінансист підприємства. Із 2000 року працювала приватним підприємцем. 2013-го відкрила власну пекарню. З початку АТО допомагала нашим бійцям як волонтер. З 2015 року — помічник міністра оборони України.