У Луганську вшосте зруйнована скульптура «писанкового лева» — подарунок громади міста Львова. Якщо раніше хулігани відбивали леву лапи і крали у нього м’яч, то цього разу пам’ятник був знищений повністю.
Однак міліція нарешті зітхнула з полегшенням — відео з камер спостереження показало, що вандали ні при чому: скульптура стала жертвою погодних умов та вібрації дороги від проїжджаючого автотранспорту. До того ж, кажуть, цілком можливо, що лев постраждав, бо був виготовлений з м’яких матеріалів і не армований. Хоч визнають, що так сталося, тому що в тріщини, які утворилися через часті посягання, потрапила вода, яка після перепадів температури і призвела до трагічних наслідків.
Загалом можна було б вимагати перенесення пам’ятника у разі його відновлення. Краще не просто в більш спокійне місце, а — в приміщення. Тож влада Луганська навіть заявила, що не проти, аби львів’яни подарували ще одного «писанкового лева».
Ще слід додати, що якщо під’їжджатимете до львівського лева, позаду у вас залишаться будинки приватного сектору, де здебільшого живуть колишні заводчани. Правда, там же — острівець елітних котеджів. Але — за огороджувальною смугою паркану.
І попереду — квартали багатоповерхівок, де чи не в кожній квартирі туляться пенсіонери — колишні заводчани з дітьми, які вчилися і планували працювати на заводах. Та труби луганських заводів здебільшого не димлять. Нові робочі кадри не потрібні. Якщо відкривається набір, то рівень оплати роботи такий, що сім’ю не утримаєш.
А «писанковий лев» — як віконце у світ свята. Вітрина кондитерської, на спокуси якої не вистачає грошей. Так хіба не логічно запустити в неї (нього) каменем та відбити лапу або забрати малиновий м’яч ...
У ці ж дні стало відомо, що після багатьох місяців обговорення більшість луганчан серед різних варіантів скульптури для центрального скверу (пропонували пам’ятник Маленькому Принцу, першому міському голові, Ангелу-Хранителю) обрали все ж таки фігуру Катерини II.
Демократична громадськість (тимчасово?) оніміла.
А чи варто дивуватися? За часів цієї імператриці Луганськ оформився як місто. І головним чином через спорудження великого заводу. Потрібні були робочі руки. Тож услід за виробництвом будували житло, церкви, школи. Місто розвивалося. У будівлі заводоуправління колишнього патронного заводу на початку ХХ століття вперше в Росії була змонтована і запалала на балу електрична люстра...
І чи варто обурюватися, що підсвідомо, через голосування за образ пам’ятника, люди намагаються нагадати владі про те, що потрібна робота, потрібні нові заводи?!