За дев’ять років існування ЗНО довело суспільству, що знання випускників шкіл можна перевіряти чесно і неупереджено. На результат не можуть вплинути ні батьки, ні шкільна вчителька, ні дорогий серцю і гаманцю репетитор. Усі тести перевіряє незалежний і, головне, непідкупний суддя — комп’ютер. А ось твір або задача техніці поки що не під силу — їх перевіряє людина. «УК» поцікавився, хто ці фахівці, в руках яких щороку опиняється доля тисяч українських абітурієнтів. І наскільки об’єктивно екзаменатори оцінюють роботу випускника.

Заповідь екзаменатора

Почнімо з головного випробування, яке відкриває абітурієнту дорогу в усі університети, — з української мови та літератури. Торік значна частина випускників та їхні батьки скаржилися, що тестові бали «зрізали» саме на творах. «Писала висловлювання, дотримуючись усіх вимог, не поставила лише одну кому і була шокована, коли отримала 11 балів із 20 можливих! Тож не дібрала всього один бал із мінімальних 180 для вступу на омріяний факультет», — пригадує торішня випускниця Наталя Козуб.

Тепер в екзаменаторів додалося роботи — цього року Український центр оцінювання якості освіти запровадив дворівневі тести (базовий та поглиблений). Якщо раніше фахівці перевіряли тільки твори, то тепер — ще й відкриті короткі відповіді з української мови та літератури і дві математичні задачі.

Що обрати: базовий чи поглиблений рівень тестів? Фото Володимира ЗАЇКИ

— Тести перевіряють учителі шкіл, але щороку дедалі більше залучаємо викладачів вишів, — розповідає методист з української мови Київського регіонального центру оцінювання якості освіти Ірина Клименко. — Раніше власне висловлювання оцінювали двоє екзаменаторів, і в разі суперечностей останнє слово було за старшим. Цього року тест перевіряв один екзаменатор, а старший мав повторно перевірити 10% робіт. Під час підготовки ми постійно наголошували, що слід керуватися не лише інструкціями, а й моральною настановою: «У моїх руках доля дитини, тож маю поставитися до перевірки відповідально». З огляду на те, що поєднали ДПА із ЗНО, всі намагалися надзвичайно лояльно оцінювати творчу частину.

Бабуся замість Коцюбинського

Цього року випускники писали власне висловлювання на тему: «Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї?» Тестовий твір значно відрізняється від шкільного, оскільки має жорсткі вимоги. Спочатку потрібно вправно сформулювати тезу, яка репрезентує власну позицію учасника ЗНО. Далі розвити думку, наводячи «принаймні два доречні й переконливі аргументи». Їх слід проілюструвати прикладом з художньої літератури (не лише з вітчизняної, а й зі світової).

«Найтиповіша помилка, коли аргументи плутають із прикладами, — деталізує Ірина Володимирівна. — Насправді проблему, порушену у творі, треба розкрити через художній образ, згадати конкретного письменника і його твір». Потім слід пригадати ще один приклад — історичний факт або випадок із життя. З цим учасники впоралися краще, наводили непогані факти з життя історичних постатей. Однак приклади із власного життя були на кшталт: як сказала моя бабуся…

Водночас будь-який екзаменатор може визнати приклад, наведений у творі, недоречним. Погодьтеся, саме тут проявляється суб’єктивність оцінювання роботи людиною. У Київському РЦОЯО переконують, що фахівці між собою обговорюють, якими ймовірними творами можна проілюструвати задану тему. Щоправда, школярі іноді вигадують не лише персонажів, а й письменників. У сучасному світі справді важко простежити, існує певний автор чи ні — можливо, хтось пише у своєму блозі.

Також оцінюють логічність та послідовність викладу. Екзаменатори зазначають, що рік у рік учасникам важко даються висновки: зазвичай це перефразована теза із затертими кліше. Насправді висновок має випливати з аргументів, доповнених прикладами.

Чи реальні вимоги?

Тож якщо прискіпливо дотримуватися численних нюансів, у кишені буде 12 балів із 20. Решту можна отримати, не припустившись жодної помилки в тексті. Тут ситуація не дуже приємна: по 4 бали за орфографію і пунктуацію та лексику, граматику, стилістику рідко хто набирає. Щоб одержати по одному балу, допускається аж 12—16 помилок з орфографії й пунктуації та 8—10 — із граматики, лексики і стилістики. Такі параметри оцінювання вважають лояльними.

«Часто екзаменатори стикаються з регіональними особливостями, — пояснює Ірина Клименко. — Адже одні слова і вислови властиві у Східній, інші — в Центральній, Західній Україні. Приміром, «врешті-решт» (калька з російської) не вважається помилкою, хоч є влучне українське слово «зрештою». Це нюанси, на які варто звертати увагу під час оцінювання творів у різних регіонах, щоб не зарахувати як помилку і не знизити бали».

Однак у центрі запевняють, що до власного висловлювання дійшли руки далеко не у всіх учасників — жодного слова у роботі не написав кожен п’ятий абітурієнт (20% порожніх робіт).

«Інколи екзаменатори йшли назустріч і знаходили у тексті ключові слова, щоб поставити вступникові позитивні бали», — додає Ірина Володимирівна. Найвищий бал за твір здобули всього 334 абітурієнти з понад 200 тисяч. Неважко порахувати, що це лише 0,17%. Невже наші випускники не в змозі написати твір за чіткими вимогами до кожного абзацу? На це запитання чітко відповідає директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук: «Проблема лише в рівні знань абітурієнтів, підготовці до проходження тестування». Якщо УЦОЯО відповідає за складність завдання та об’єктивність перевірки, можливо, шкільна програма теж повинна повернутися обличчям до ЗНО?

Рівняння плюс задача

Поглиблений рівень з мови обирали майбутні філологи: крім твору, треба було попрацювати з текстом та відповісти на запитання. Втім, у школі знову ж таки не вчать дитину розуміти, аналізувати текст. Завдання тут значно легші: учневі пропонують зрозуміти зміст, а ось працювати з ним — ні. Проте вміння виокремити з тексту важливе було б доречним для всіх абітурієнтів, адже це не лише компетенція майбутнього філолога, а кожної людини, яка планує навчатися в університеті.

З майже 21 тисячі учасників, які складали поглиблений рівень (усього українську писали 254 278 осіб), 15 отримали максимальні бали. Восьмеро випускників здобули 200/200 — і за базовий, і за поглиблений рівні. Серед них Юлія Лупан із села Мирне Бориспільського району, що на Київщині. «Мене до ЗНО готувала мама-вчителька, — зізнається Юля. — Хвилювалася, бо важко передбачити результат за твір, відкриті відповіді до тексту. У висловлюванні навела приклад з роману «1984» Оруела, де викривається тоталітарний режим з поліцією думок, повним контролем над суспільством. Загалом дуже зраділа результату, адже мрію стати філологом».

У поглибленому рівні з математики треба було виконати задачу з геометрії, рівняння з алгебри і розписати розв’язання. «Частина учнів нечітко довела, що трапеція — чотирикутник, або зовсім не доводила цього, — розповідає екзаменатор Ольга Олізар. — Загалом більшість (65%) упоралася із завданням. 18% учнів отримали максимальні 4 бали. До речі, пригадую, що завдання відкритої частини з геометрії 2009 року були значно важчими. Тож варто застосовувати завдання відкритої форми, розраховані на учня середнього рівня підготовки, як цього року».

За завдання з алгебри взявся кожен другий учасник ЗНО. «25% учнів не дотримувалися чітких обмежень, які слід було враховувати, розв’язуючи тригонометричне рівняння, — розповідає екзаменатор Світлана Буглак. — Завдання нескладне, але потребує уваги. Тож максимальні 5—6 балів отримали тільки 3% абітурієнтів».

Вступники, які не погоджувалися з набраними балами, мали змогу подати апеляцію. Та це теж лотерея: можна не лише поліпшити результат, а й погіршити його. У центрі постійно аналізують роботи, які виграли апеляцію і підвищили тестові бали випускникам.