Якось прочитав в Інтернеті, що українці стають «більш помітними» у Нью-Йорку. Не знаходячи надійного місця(?) для вкладення капіталів на Батьківщині, вони інвестують у нерухомість та цінні папери США. Журнал Forbes, наприклад, повідомив, що в Нью-Йорку та Сан-Франциско за участі українців було здійснено нещодавно п’ять покупок нерухомості на суму 35 мільйонів американських доларів.

Але це, виявляється, ще не рекорд. Будинок дочки другого президента Леоніда Кучми Олени Франчук у Лондоні увійшов до десятки найдорожчих особняків світу. Його оцінюють у 128 мільйонів доларів. У «хатинці» пані Олени (раніше тут була початкова школа для дівчаток) десять спалень, підземний басейн, кінотеатр та бункер. В інтер’єрі — мармурові колони, старовинні меблі й твори мистецтва. Ціною особняк Олени Франчук поступається в Англії хіба що Букінгемському палацу — резиденції королеви Великобританії Єлизавети Другої (оцінено в 1,55 мільярда доларів).

У мене тиск піднявся після такої інформації. Бо чомусь згадався трагічний випадок, який стався у вересні цього року в столичному метро: 51-річний житель Луганська разом із дружиною кинувся під поїзд. Подружжя переселенців не мало роботи, не могло наймати в Києві квартиру за 2—3 тисячі гривень. Тому, мабуть, вирішило у такий спосіб покінчити з усіма проблемами. А вони бісяться з жиру! Хоч ні, не з жиру — зі страху за свої далеко не чесно зароблені капітали. Бо раптом їх, капітали (що можливо за нинішнього невдоволення в країні, яка живе в режимі постійної економії), почнуть відбирати доведені до відчаю бідні співвітчизники. Зокрема ті, хто з острахом очікує на справжній прихід морозної зими в холодних квартирах і будинках.

І йдеться не лише про жителів окупованих російськими агресорами Луганської й Донецької областей, в яких немає навіть надійного даху над головою. Тепло може не прийти й у домівки українців, які живуть далеко за межами зони АТО. Бо вони, масово збираючи по гривні на потреби армії, заборгували, бачте, за даними Державної служби статистики, за послуги ЖКГ з початку року вже понад 11,2 мільярда гривень.

Та й сама Україна нині в боргах як у шовках: сукупний державний та гарантований державою борг на кінець вересня 2014 року становив 74,295 мільярда доларів, або 962,064 мільярда гривень. Щоб погасити його, вся країна повинна майже на три роки завмерти: нічого не їсти, не пити, не народжувати дітей, не хворіти тощо. Попри це, ми (точніше ті, хто нами керує) продовжуємо ходити по світу з простягнутою рукою. Дожилися до того, що крихітна Естонія, в якій проживає менше населення, ніж у Тернопільській області, виділила, за повідомленням прес-служби Агентства ООН, з початку року Україні у вигляді підтримки близько мільйона євро.

А ось Міжнародний валютний фонд вирішив уже гроші Києву не давати. Бо, за словами директора департаменту зовнішніх зв’язків МВФ Геррі Райса, замість процвітання економіка України ввійшла у глухе піке.

У такий вкрай важкий для країни час багаті українці могли б виявити справжній, а не декларований ними патріотизм, і поділитися своїми капіталами (навіть на непоганих умовах) зі співвітчизниками. Так, до речі, вже роблять світові олігархи. Вони добре усвідомили, що на той світ не те що мільйона доларів, а й цента не забереш. А на цьому — багато не треба для нормального здорового повноцінного життя. Тому в США, наприклад, 50 найбагатших бізнесменів у 2013 році пожертвували і так не бідній Америці 7,7 мільярда доларів.

Найщедрішим виявився засновник «Facebook» Марк Цукерберг із дружиною Прісциллою Чан: за даними газети «The Chronicle», подружжя пожертвувало 18 мільйонів акцій Facebook, сукупну вартість яких оцінено у 970 мільйонів доларів. А глава нафтогазової та будівельної компанії Mitchell Energy & Development Джордж Мітчелл заповів спрямувати на благодійність близько 750 мільйонів доларів. Третє місце у списку газети «The Chronicle» посів очільник «Nike» Філіп Найт з дружиною Пенелопою, які надали 500 мільйонів доларів фонду на вивчення способів боротьби з раком. Навіть колишній мер Нью-Йорка Майкл Блумберг пожертвував своїй країні 452 мільйони доларів.

Наших же мільярдерів і мільйонерів така благодійність не пече: їх більше турбує місце в рейтингу найбагатших людей світу і те, що їхні мільярдні статки в доларах скоротилися за останній рік на сотню-дві мільйонів. Через це багатьом українським олігархам довелося попрощатися із пропискою в «золотій сотні» світових багатіїв. Така ось, бачте, прикрість.

А це означає, що відновлювати зруйновану війною інфраструктуру Донбасу доведеться за гроші простих українців (Кабмін, до речі, уже виділив 300 мільйонів гривень на це з резервного фонду держбюджету — розпорядження №1082-р від 12 листопада 2014 року). І що армію і далі одягатимуть, годуватимуть, лікуватимуть незаможні громадяни.