У Тернополя душа широка, гостинна, щедра. Тож у теплу фестивальну пору місто не просто відчинило двері, а браму, мовляв, заходьте-приїжджайте, люди добрі, з усіх усюд, і всім будемо раді, всіх почастуємо. Тож смачне свято вже третій рік так і називається — «Тернопільська брама». Має статус фестивалю локальної їжі та культури. І триває цей гастрономічний захід аж три дні. Долучається до його організації «Гільдія рестораторів Тернопільщини» разом з бізнесовими партнерами. Представник цієї громадської організації Олег Макогін каже, що «Тернопільську браму» позиціонують як відкриття фестивального та туристського сезонів.
Цього року для подорожувальників, як, зрештою, й усіх учасників фестивалю, вирішили виставити на Театральному майдані гостинний стіл. І не простий, а рекордний, до того ж виготовлений із суцільного дерева. І майстрували його безпосередньо на фестивальній локації перед усіма. 54-річну модрину привезли із Залізцівського лісництва Зборівського району. Заважило дерево аж 2,7 тонни. 14 чоловіків за допомогою багрів викочували модрину на спеціальну раму. Відтак стрічкопильним верстатом розпиляли дерево на дві дошки, що стали основою гостинного столу. Керівник Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова його старанно виміряла й зафіксувала показник: 26 метрів 7 сантиметрів. Відтепер це в нашій країні найдовший гостинний стіл.
За словами пані Лани, досі в Україні мали хіба найдовшу дошку. Тернополяни творчо підійшли до встановлення рекорду й вирішили зробити не звичайну дошку, а гостинний стіл, до того ж із суцільної деревини. Їм це вдалося.
Подбали й про наїдок, який виставили на цей стіл. Щороку ресторатори на «Тернопільській брамі» прагнуть передусім приготувати національну страву сусідів, з якою галицька кухня пов’язана чи щось взяла для своєї рецептури. Торік варили традиційний польський журек, а цьогоріч взялися готувати угорський суп бограч. Його тернопільські куховари варили під керівництвом представника ресторанного комплексу «Порядний ґазда» з міста Мукачева Закарпатської області Івана Папа. Пан Іван зізнається, що не професійний кухар, але бограч готує з юності не лише для себе, рідних, друзів, а й на різних заходах. Уперше в житті саме на «Тернопільській брамі» йому довелося приготувати у величезному чані 1000 літрів цієї улюбленої першої страви закарпатців та угорців. І встановити рекорд міста Тернополя. До бограча пан Іван додав цибулю, моркву, часник, селеру, кольрабі, петрушку, кілька видів м’яса, паприку, соус ерош пішта (перетертий гострий перець із сіллю), угорські спеції. Готував страву, каже, з любов’ю.
Своєрідним експертом бограча від Івана Папа став його краянин угорець за національністю Іштван Іванич. Пан Іштван — професійний кухар і сомельє. Бограч для нього з дитинства — один із коронних супів. Якогось усталеного рецепту цієї страви з овочів і м’яса немає, у різних місцевостях на Закарпатті і в Угорщині дотримуються власних особливостей її приготування. Хоча, на переконання пана Іштвана, обов’язково до бограча треба додавати паприку мелену солодку. Як твердить сомельє, найкраще цей суп смакує з вином ізабелла. Посмакувавши бограчем від Івана Папа, Іштван Іванич зазначив: «Є присмак пікантності». І це похвала.
А ось організатори фестивалю для повного задоволення тих, хто відкрив для себе «Тернопільську браму», подбали не лише про рекорди, смачні страви, а й музичний десерт — свої композиції дарували впродовж трьох днів численні гурти та виконавці сучасної української пісні. Без танцювального шоу та української вечірки також не обійшлося.