Прифронтовий Донбас залишається не тільки найбільш потерпілим від гібридної війни Росії проти України. Тривалий час його небезпідставно вважають територією очікування. Адже вчора, позавчора, точніше, понад сім років тому, розпочалася збройна агресія РФ і руйнування місцевих потужних промислових підприємств та об’єктів соціальної інфраструктури. 

А що буде завтра? Головний геополітик Кремля, немов кліщ, вчепився в уже загарбані та окуповані ОРДЛО і ятрить цю поки що незагойну рану на тілі нашої держави. На жаль, залишається вірогідність того, що російські «іхтамнєт» спробують розширити свій плацдарм за рахунок Донецької й Луганської та інших сусідніх областей Східної України. Тобто ці землі досі залишаються у зоні ризику повномасштабної війни, якою не один рік лякають з Москви. І це теж один з елементів гібридної війни, мета якої — заслін подальшому розвитку зокрема Донбасу під контролем українського уряду.  Та навіть попри цю складну ситуацію, українські Донеччина і Луганщина відбудовуються і розвиваються, а це в недругів по той бік лінії розмежування викликає не тільки заздрощі, а й безсилу лють. 

А в Києві намагаються з упевненістю дивитися в майбутнє і не приховують амбітних планів про перетворення так званої території кризи на територію розвитку. Ще одним підтвердженням такої позиції стала Стратегія економічного розвитку Донецької і Луганської областей на період до 2030 року.  

Громаддя планів і проєктів 

Цей документ у середині серпня схвалено на засіданні Кабінету Міністрів. За словами віцепрем’єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова, який був доповідачем, ідеться про продовження презентації стратегічного бачення уряду. 

«Фактично це перший стратегічний документ, який розкриває на конкретному об’єкті ідеї, закладені в Національну економічну стратегію на період до 2030 року. До розроблення стратегії було залучено всі зацікавлені сторони: громади, бізнес, органи місцевої влади і самоврядування, наукові установи, понад 20 органів виконавчої влади, міжнародних партнерів. Ми провели обговорення на Донеччині й Луганщині за участі всіх громад, що перебувають на лінії зіткнення. Вийшло близько 350 сторінок тексту і розрахунків», — уточнює доповідач. 

Певна річ, готуючи документ із перспективними планами, його автори насамперед звернули увагу на ту реальність, коли певну територію Донбасу доведеться відбудовувати після руйнувань внаслідок бойових дій та обстрілів проросійських незаконних збройних формувань. А в основі стратегії передбачено розвиток місцевих громад, без чого реалізація задуманого може так і залишитися на папері. Великі надії покладаються на інвесторів: аби залучити їх до ефективної роботи, є намір у цьому разі використати модель територій і кластерів пріоритетного розвитку. 

Що передбачає модель ТПР?  Податкові, регуляторні та фінансові стимули, серед яких страхування (це дуже важливо) військово-політичних ризиків. А ще йдеться про розвиток реального сектору економіки, індустріалізацію та інновації, розвиток критичної інфраструктури та логістики, регіонального ринку праці й налагодження комунікацій. 

Загалом економічна стратегія в ході її реалізації має не тільки істотно посприяти розвитку мікробізнесу, малого та середнього підприємництва, а й дати поштовх для створення інфраструктурних сприятливих умов для людей, які мають створювати цей бізнес, і тих, хто працюватиме в секторі підприємницької діяльності. 

А щодо конкретних проєктів стратегічної інфраструктури, то серед них найважливішими називають такі: модернізація залізниці на Маріупольському напрямку, відновлення пасажирських та вантажних авіаційних перевезень (робота аеропорту «Краматорськ» на умовах спільного використання із ЗСУ, розвиток аеропортів «Маріуполь» та «Сєверодонецьк»), будівництво залізничної гілки та розвиток мережі доріг на Луганщині, будівництво сучасної автомобільної траси за маршрутом Старобільськ — Краматорськ — Маріуполь. Важко заперечити величезне значення намірів нарешті зробити безпечним доступ до високоякісної питної води на території обох областей: заплановано провести великий комплекс робіт для гідроізоляції русла каналу «Сіверський Донець — Донбас», капітальний ремонт другого донецького водоводу, реконструкцію системи водопостачання в Маріуполі та Попасній. Шкода тільки, що перспективи їх реалізації поки важко передбачити з огляду на хиткий гібридний мир на лінії розмежування та інші важливі чинники. 

Край наляканих інвесторів?

Основою стратегії стала концепція економічного розвитку Донецької і Луганської областей, схвалена Кабміном ще у грудні 2020 року. І вже тоді ні в кого не виникало жодних ілюзій: аби реалізувати задумане, доведеться подолати величезну кількість складних проблем. Адже не варто забувати, що колись потужні індустріальні та аграрні області з початку підступної гібридної війни зазнали неабияких руйнувань і катастрофічних збитків. Безперечно, це негативно позначилося на економіці всієї України. Наприклад, за різними оцінками, свого часу Донеччина і Луганщина забезпечували чверть загального експорту нашої держави. 

За даними Держстату, 2013 року продукцію підприємств цих областей вивозили до 141 країни: частка країн СНД — 38,2%, Європи — 26,2, Азії — 26,9, Африки — 9,6, Америки — 4,2. Що маємо після перетворення Кремлем Донбасу на прифронтову територію? 2019 року експорт товарів і послуг із двох потерпілих областей порівняно з 2013-м зменшився на 71%! Дуже показові цифри: до того періоду, коли російські «іхтамнєт» та найманці ще не кинулися «захищати» російськомовних жителів краю, там працювало 131 велике підприємство, а тепер їх всього близько 30.     

Донбасу справді завдано колосальних збитків. За попередніми підрахунками експертів, лише для мінімального економічного відновлення Донеччини та Луганщини доведеться витратити близько 20 мільярдів доларів. А перш ніж використати ці астрономічні кошти, звичайно, їх десь потрібно відшукати. Тому вже очевидно: братися за відбудову і подальший розвиток Донбасу, розраховуючи тільки на кошти державного бюджету та чергових кредитів, нереально. Зате певні надії залишаються на спроможних інвесторів, для яких спершу потрібно створити відповідні умови та стимули. І відповідний досвід на Донбасі, виявляється, вже існує.

Стратегія розвитку майже повністю вкладатиметься в логіку реформи з децентралізації, яку, слід нагадати, вдалося реалізувати з величезною підтримкою європейських партнерів. І в майбутньому закордонні й вітчизняні інвестиції здатні відіграти не тільки важливу, а й вирішальну роль у відновленні економічного потенціалу краю та його розвитку. Щоправда, на перешкоді цьому стоїть гібридна війна на сході України, через яку інвестиційна привабливість територій прифронтового краю досі сумнівна, проте не безнадійна. Бо таки є чимало прикладів успішних інвестиційних проєктів, які за підтримки партнерів з Європи вдалося реалізувати в Донецькій та Луганській областях. І серед них є й такі, що відбулися поблизу лінії розмежування, навіть попри періодичні обстріли з боку бойовиків ОРДЛО, які свідомо йдуть на порушення режиму тиші. 

До речі, серед джерел фінансування відновлення та розвитку Донбасу ще раніше називали відшкодування в міжнародних судах компенсації з РФ за збитки внаслідок воєнної агресії. Такий підхід цілком закономірний і не піддається сумніву, та шкода, що істотного прогресу в цій справі поки не видно. Хоч, поза сумнівом, відповідати за все скоєне на території України кремлівським геополітикам рано чи пізно доведеться. 

ПРЯМА МОВА

Олексій РЕЗНІКОВ, віцепрем’єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій: 

— Ситуацію можна виправити лише комплексними екстраординарними заходами. Моделюючи їх, ми спиралися на очікування суспільства та бізнесу. І сприймати території вздовж лінії розмежування варто як території нового розвитку і нових можливостей, а не як території кризи. 

Отож у цій досить амбітній стратегії перетворень ми пропонуємо якісно новий підхід до розвитку територій, що постраждали внаслідок війни. Спочатку йдеться про підконтрольні уряду території. Але після деокупації заходи стратегії можна масштабувати й на інші райони Донеччини і Луганщини. Досягти цієї мети ми пропонуємо шляхом забезпечення сприятливих умов для інвесторів, які створять робочі місця і наповнять бюджети, аби уздовж лінії розмежування створити пояс успішності.