ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Онук розповів історію діда від його імені
Свою книжку «Первый олигарх. Михаил Иванович Терещенко. 1886-1956» Мішель Терещенко, шосте «коліно» одного з найвідоміших в Україні родів, презентував у київському музеї Тараса Шевченка — родовому будинку своїх предків.
Це романізована біографія, яку внук розповідає від імені свого діда Михайла, використовуючи його записи, свідчення очевидців та архівні державні документи, за які підкреслено подякував на презентації. Захопливі події з життя родини на тлі європейської історії кінця ХІХ — першої чверті ХХ століття він трактує зі свого західного погляду.
Троцький і діаманти
Як відомо, Михайло Терещенко очолював міністерство іноземних справ Росії, а після ганебної втечі Керенського — і сам уряд. Більшовицька влада запроторила екс-міністра до Петропавлівської в’язниці. Ленін хотів його показової страти, адже Терещенко дослідив зв’язки Ульянова з німецькою розвідкою. Тільки незлагодженість роботи з міністерством внутрішніх справ урятувала від арешту лідера більшовиків, коли той очікував на гонорар з Берліна. А Терещенка врятувала від показового розстрілу його цивільна дружина Маргарита Ноe. Вона відкупила чоловіка у Троцького за найкоштовніші в світі діаманти, які подарував їй Михайло на честь народження дитини.
Тим часом відомо й те, що Терещенки обрали своєю столицею Київ. Тут вони відкривали театри, галереї, інститути, храми… На презентації виставковий зал музею, розрахований осіб на 150, був переповнений. Відвідувачі могли ознайомитися не тільки з графічними роботами Тараса Шевченка з колекції сім’ї, а й з автентичними речами самого Михайла Терещенка: несесер, фінансові документи і портрет дружини Маргарити.
У Парижі вона воліла стерти з пам’яті роки лихоліття в Росії, особливо після розлучення з Михайлом, і заборонила онукові вивчати російську мову. Мішель опанував її вже після 50-ти, коли цього стали вимагати бізнесові інтереси в Україні.
Мішель Терещенко: «Україна — не чужа для мене країна» Фото автора
У школі Мішель навчався з нащадками роду Голіциних і відчув на собі зневагу колишніх російських аристократів за революційність діда. Той опинився, як у жорнах: емігранти вважали його винним за революцію, а комуністична Росія — найгіршим з експлуататорів. Сам екс-міністр, друг Блока і Шаляпіна, картав себе, що не зумів направити в демократичне русло бунтівний настрій на батьківщині.
Трохи дивною видається назва книжки. Напевно, пан Мішель, наспілкувавшись «всласть с власть имущими», сформулював своє розуміння суті олігарха. На моє запитання він зазначив, що назву змінював 3—4 рази. «Якби мій дід жив тепер, його назвали б олігархом… Гадаю, завжди є надія, що олігарх стане іншим».
80% прибутку сім’ї йшло на благодійність
У 16 років майбутній перший олігарх став одним із найбагатших людей світу. Але зазначте: 80% прибутку сім’ї йшли на благодійність та меценатство. Родовий девіз Терещенків: «Стремлением к общественным пользам». Саме за благодійність нащадки кріпака Артемія з Глухова отримали дворянське звання. Будівлі Терещенків і нині служать усій Україні. Люди народжуються в пологовому будинку, вчаться у школах та вишах, користуються лікарнями, вінчаються в церквах, споруджених їхньою родиною. В селі Шпитоки на Житомирщині з маєтку Олександра Терещенка лишилися тільки водонапірна вежа та погріб, у якому, як на диво, не псуються продукти, — шпитоківці теж приїхали на презентацію. Терещенки побудували перше гольф-поле під Путивлем, перші почали розвивати літакобудування в Росії…
Мішель порівнює свого діда з альбатросом. Михайло Іванович був птицею високого польоту. Ширяв красиво і достойно в космополітичному світі. Він не прийняв запрошення змінити громадянство — став людиною світу. Після революції дід працював службовцем у норвезькому банку і повертав державні борги, які брав під особисті гарантії на переозброєння російської армії. Свого часу він не дав укласти сепаратний мир із Німеччиною. Екс-міністр хотів змінити хід історичних подій ХХ століття на краще для батьківщини. Не судилося. В 1920-1930-х роках він проявив себе як талановитий фінансист.
Коли у 1956 році екс-міністр помер у Монако, Мішелю було 2 роки. Він дізнавався про надзвичайного дідуся з розповідей батька, який народився в Парижі 1919-го, та за згадками бабусі. Вона в перші роки після революції розмовляла із сином Петром у їхній паризький квартирі тільки російською. Але все змінилося після розлучення з чоловіком у 1923 році. Може, й тому Мішель і його батько в Парижі довго не знали, якими скарбами володіла їхня родина в Росії і в Україні.
На презентації автор зазначив, що книжка — «це моя правда, я так бачу тогочасні події, це як пригодницький роман про життя мого визначного дідуся».
З нагоди виходу книжки пана Терещенка вітали представники Музею Ханенків, Музею російського мистецтва, Національного торговельно-економічного університету. Його підрозділ розташовується в будівлі, яку збудували Терещенки для першої в Російській імперії жіночої торговельної школи.
ДОСЬЄ «УК»
Мішель ТЕРЕЩЕНКО. Народився в Парижі 1954 року. Починав трудову діяльність як дослідник підводних глибин, створив фірму, що вирощувала водорості на Філіппінах і Мадагаскарі.
З 2003 займається в Україні виробництвом і переробкою льону.
Консультує французькі ділові кола в Україні. Любить рибалити, прихильник філармонії та опери. Має двох синів та доньку.