АНТИСТИМУЛ

Щаслива, бо в соболях
 

Старші люди мають пам’ятати серію анекдотів про двох інтелігентів, у яких  постійно виникають комічні ситуації то в театральній касі, то в таксі, а то й просто на вулиці. Час минає, однак інтелігенти (частенько з власної ініціативи) продовжують ставати жертвами своєї вихованості та наївності.

Тож двоє нинішніх інтелігентів п’ятничного вечора, нікуди не їдучи, вирішили в своє задоволення подивитися телевізор. Що означає у своє задоволення? А те й значить, що не все ж продюсерам з ведучими гарцювати на нашому терпінні. Не все  їм жити у власне задоволення. Мабуть, залишалися передачі, які викликають спалах жаги до життя, будять інтелект, підганяють думку…

Пошуками такої згадані двоє й зайнялися. Виявилося це заняттям не з легких, адже назви телепередач у «Телетижні» аж ніяк не хотіли підпадати під розряд розумних, добрих і вічних. Якщо не «Спецзагін Кобра-11», то «Федеральний суддя», коли не «Зніміть це негайно», то «Давай одружимося». Бо після обміну обручками доведеться зняти однозначно.

Аж ось, нарешті,  успіх! Щоправда, не на одному з рейтингових каналів (вони «запалюють» читача більше утробним та низько?пробним), але все одно приємно. К1 пропонував з 20.00 протягом години переглянути  передачу «Красиво жити». Звісно, за назвою кіт у мішку трохи проглядався. Але подумалось так: рубрика просто не дає змоги зіпсувати матеріал. Адже ми ще не настільки скотилися до пітекантропів, щоб якось збочено інтерпретувати красу життя.

Залиш наївні ти надії

Дуже правильно співається в процитованій пісні. Невдовзі інтелігенти старого покрою відчули, що їх ошукано. Що зіпсовані вузьким меркантилізмом та голим прагматизмом автори передачі безсовісно вирішили експлуатувати справжні цінності в своїх інтересах. Це як на дверях вивіска «Солодощі», а всередині хімічна отрута. Це…

Втім, не варто наслідувати авторів, аби так само, як і вони, вішати ярлики на очевидні речі. Передачу «Красиво жити» двоє мужньо досиділи до кінця. Загалом дуже цікавий ефект: якщо гарна телевізійна програма чи фільм на кшталт «Ати-бати йшли солдати!» заворожують і ніби прив’язують до місця, то цей телепродукт (інакше язик не повертається сказати) скував усі рухи, пригнітив волю щось робити.

Тож враження про годинну програму таке: це майже не прошите логічними чи тематичними нитками нанизування окремих біографій окремих успішних людей. Періодично складається враження, що за цими людьми або стежили в шпарину, або вони для власного піару дали деякі дані, що явно, даруйте, смердять. Колись знаменитий француз-пілот Антуан де Сент-Екзюпері точно сказав, що життя проявляється не в станах, а в діях. Однак передача мала вигляд погано снопованого переліку тих чи інших станів людини.

«У мене від природи погана шкіра, — відверто ділиться з численною аудиторією жіночка середніх років. —  Їй бути такою судилося б довічно, якби я не стала багатою. Ось тепер мені допомагають живильні маски з чорної ікри. Рекомендую людям з проблемною шкірою».

«Раніше в соболях ходили особи царського та великокняжого достоїнства, — з азартними бісиками в очах мовить ще одна героїня телерозповіді, — тому як мені не бути на сьомому небі! Я щаслива, бо в соболях».

Ще цитувати? Будь ласка. «Тільки за кермом «Мерседеса» червоного кольору (гм, ніколи такого не помічав. — Авт.) Михайло відчув, що піймав успіх за хвіст».  «Нарешті в житті Олени настав той хвилюючий момент, коли вона змогла дорого вдягнутись!». «Я починав з маленького кафе в напівпідвальному приміщенні, а ось тепер маю шикарний ресторан, у якому якось шикували Єльцин із Шираком!». «Як розбагатіла? Взяла тут партію ікри, продала в Бельгії, купила автомобіль, продала, на виручені гроші купила ще одну партію ікри, продала в Бельгії, купила три автомобілі. А потім зробила мільйони на… постільних справах (хі-хі!). Зайнялася постільною білизною».

 Хто робить такі передачі?

Уже згодом, коли огида до передачі вщухла, довго думав. Чому такі журналістські речі з’являються в телеефірі? На кого вони розраховані? Яка їх мета? Нарешті головне запитання: хто їх робить, такі передачі?

Щодо останнього, то авторами (але куди дивляться продюсери та господарі каналів?) бачаться такі собі заздрісні невдахи, які мріють піймати «удачу за хвіст», але вона від таких просто втікає. Бо розповідати з таким слиновидільним захопленням, так щиро показувати набундючену зверхність до тих, хто не має «червоних  мерседесів»,  знаходити такі характеристики не стільки для людей, скільки для сяючих атрибутів, здатна тільки заздрість людська.

Якщо я помиляюсь, тоді залишається другий варіант. Нас, пересічних, як називають герої передачі «Красиво жити» мільйони знедолених сіроманців, українців призвичаюють до одного неписаного закону, який добре прижився, приміром, у мусульманському світі. Це, як його називають умовно, закон вищого присуду. Іншими словами, нічого несправедливого, дискримінаційного немає в тому, що один жебракує, а інший «їсть зі срібла-золота». Так розпорядився Аллах, це його воля.

Однак ідеологи телебачення, які просувають такі думки, забувають, що українець — не араб. Що він ніколи не змириться не те що з кумовим призначенням у гетьмани — з більшою кількістю корів у сусіда. А якщо без жартів, то закон вищого присуду аж ніяк не може вгамувати розбурхане нерівністю українське суспільство. Це один нюанс. Другий той, що навіть не підприємці добре розуміють: розбагатіти нині в нашій країні означає якщо не продати відомій істоті з копитцями душу, то пройти кілька кіл пекла однозначно. То до якої краси душі закликають автори телевізійної передачі?

Гадаю, зайве вдаватися до теорії красивого людського життя, яка встановилася серед білих людей. Канони відомі, від них поки що західна цивілізація не відмовлялася. Кажете, альтернативні варіанти? Якщо вони такі, як у передачі «Красиво жити», то це жалюгідна, ница та ще й загалом нерозумна спроба підмінити цінності.     

Що  почерпнути в поціновувача «червоних мерседесів»?

Передачі з такими назвами, наскільки ми як глядачі це розуміємо, повинні мати прецедентний характер. У цьому сенсі телевізійна журналістика наближається до служби в армії. Тут, так само, як і там, має превалювати правило: «Роби, як я».  Тоді розповідь про сім’ю, якій набридло бідувати, і вона вирвалася з лещат жебрацтва, буде відповідно підготовлена. Творчо і продумано.

Простіше кажучи, хтось (молодь насамперед) має брати приклад з життя чи вчинків телегероїв. Що вони можуть почерпнути у любительки живильних масок чи поціновувача «червоних мерседесів»? Якщо навіть ці люди здатні щось передати комусь справді красиве, то автори це засекретили.

Є ще один тонкий нюанс. Дух і тон таких передач глядач має приймати на глибинну свою віру. В авторів «Красиво жити» це не вийшло. Однак мети досягли їхні конкуренти з іншого телевізійного каналу.

Коли рекламна пауза на К1 затяглася до безконечності, двоє інтелігентів почали перемикати канали. І натрапили на «1+1» на бентежну розповідь про одного дуже симпатичного пічника. Чоловік на будівництві втратив обидві ноги, вище колін їх ампутували. І дружина, а також друг допомогли йому не тільки вижити, а й освоїти потрібну людям професію. Дружина допомогла тим, що сказала: «Я люблю тільки тебе і любитиму до останку». Друг — тим, що рішуче заявив: «Сядеш в інвалідний візок — уже ніколи з нього не встанеш! Тримай мою руку!» Усього іншого чоловік досяг самотужки.

Ми подумали те саме, що й ви: так ось же сюжет для передачі «Красиво жити»! Ідеальний.

Андрій ЧИРВА
для «Урядового кур’єра»

 

ДО УВАГИ ГЛЯДАЧІВ

Наші батьки потребують уваги

Наприкінці березня почав працювати сайт соціального проекту телеканалу 1+1 «Батьки і діти». На цій сторінці будуть опубліковані фотографії користувачів зі своїми батьками. Місяць тому телеканал 1+1 повідомив, що розпочинає серію соціальних проектів, спрямованих на підтримку літніх людей. Одним із кроків у цьому процесі став фотоконкурс, оголошений в ефірі «плюсів». Усі охочі можуть надіслати на адресу batky@1plus1.ua дві фотографії: свою дитячу, з мамою чи татом, і сучасну, зроблену в схожих умовах. Надіслані фото будуть показані в ефірі каналу, а віднині й опубліковані на сайті. Телеканал 1+1 прийняв рішення зайнятися проблемами літніх людей тому, що їм потрібні не тільки державна і фінансова підтримка, а увага й повага власних дітей.

 — Ми хочемо привернути увагу глядачів до проблеми, — каже генеральний продюсер каналу Вікторія Шульженко. — Передусім ми зробили  зворушливий телевізійний ролик і фотоконкурс. На майбутнє заплановано інші заходи. Сподіваюся, українці нас почують.

 «На ножах» з Арамом Мнацакановим

Триває кастинг нового телевізійного проекту із Арамом Мнацакановим. Шоу зніматимуть за форматом «Kitchen Nightmares», воно матиме  назву «На ножах». Новий телевізійний проект зруйнує міфи та стереотипи, які гальмують розвиток ресторанної справи, і доведе, що будь-яку безнадійну ситуацію може врятувати творчий підхід та наполегливість. «На ножах» — це проект, у якому ведучий шоу всього за один тиждень спробує знайти та ліквідувати проблеми, що заважають розвитку ресторану. У цьому шоу не буде часу для порожніх розмов, адже на кону репутація Арама Мнацаканова: чи зможе відомий ресторатор усього за тиждень привести до ладу занедбаний бізнес?

За словами продюсера шоу Андрія Слободяна, «На ножах» — це проект, який  надихатиме українських рестораторів.

— Нове шоу зможе змінити життя людей, які по-справжньому вболівають за свій бізнес. Ми розкажемо про всі вади та переваги ресторанної індустрії й покажемо приклади успішного менеджменту. «На ножах» — це практичний майстер-клас для людей, які хочуть досягти успіху в житті, — зазначив продюсер.