ВОДОХРЕЩЕ
Щоб свячена вода приносила користь, слід дбати про чистоту власних думок і вчинків
Сьогодні православні і греко-католики відзначають Водохреще Господнє, або Богоявлення — одне з найбільших свят православної церкви. Ним закінчуються Різдвяні святки, що тривали з 7 до 19 січня.
Свято встановлене на честь євангельської події, коли 30-літній Ісус Христос хрестився від Іоанна Предтечі у водах Йордану. Ісус започаткував таїнство водохрещення — одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина нібито наново народжується для життя. Всі значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Вперше людина занурюється у святу воду під час хрещення невдовзі після народження. Свячена вода неодмінно має бути присутня під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, що використовуються під час богослужіння.
— Богоявленням свято називається тому, що в цей день уперше Бог явився людям відразу у трьох обличчях: Син Божий прийшов на річку Йордан, щоб хреститися від Іоанна, Отець засвідчив його синівство своїм голосом, сказавши «це Син мій улюблений, його слухайте», а Дух Божий у вигляді голуба зійшов на нього. Від цього дня починається відкрите служіння Ісуса Христа, — розповідає голова інформаційного управління Української православної Церкви єпископ Євстратій (Зоря).
Свято Водохрещення починається 18 січня з вечірньої церковної служби і освячення води. Страви, які подають до столу на хрещенський святвечір, пісні, а їсти їх можна тільки після того, як вип’єш освяченої води. Освячену на Водохреще воду потрібно вживати натще. Вважається, що саме за цієї умови вона має найбільшу силу. До магічних властивостей свяченої води належить здатність гамувати пристрасті, відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання від тяжких хвороб.
Святкувати Водохреще християни почали ще з апостольських часів. У старовину було прийнято освячувати воду в ріці або озері, для чого в ожеледь пробивали широку ополонку — йордань, навколо якої відбувалася хресна хода. Оскільки вважалося, що вода в йордані цілюща і протистоїть «лихому оку», люди черпали в цій ополонці воду, несли додому і зберігали її цілий рік.
Сьогодні, як багато століть тому, люди йдуть до найближчих водойм заповнити цілющою водою свою тару, а найсміливіші купаються, щоб очиститися від гріхів та відчути бадьорість духу.
— Останні десять років у нас почали відроджуватися народні традиції купання (це саме народні звичаї, оскільки в церковних приписах цього немає), але якщо це робиться з благочестивою метою, церква цю традицію підтримує і вітає, — зазначає єпископ Євстратій. — Утім, хотілося б застерегти тих, хто бачить у цьому магічний обряд. Часто люди вважають: ось я пірну в ополонку, і одразу зніму з себе всі гріхи. Це не так. Формальне занурення у хрещенську воду від гріхів не очищає. Очищає покаяння, яке має відбутися в душі. А купання — це додаток, яким має завершитися процес зцілення, відродження вашої душі. Господь не творить чудес там, де людина їх очікує просто з цікавості, без щирого наміру скористатися ними задля власного спасіння. Щоб свячена вода приносила користь, потрібно дбати про чистоту власних думок і вчинків. Йордань — не для моржів, а для благочестивих християн.
За словами священиків, не слід ставитися легковажно до традиції зимового хрещенського купання. Варто вжити заходів безпеки та зважати на свій стан здоров’я.
— Вода після освячення повертається до тих властивостей, які вона мала під час створення світу, але це не означає, що вона повністю очищується від усіх забруднень. Тож освячувати для внутрішнього вживання слід чисту воду. Занурюватися краще в місцях, які спеціально облаштовані і безпечні. Крім того, якщо людина раніше ніколи цього не робила, для її організму це буде великим стресом. Якщо ви маєте хвороби, які можуть після цієї процедури загостритися, краще відмовтеся від занурювання. Можна просто умитися хрещенською водою. Тим, хто наважиться на це, не слід занурюватися в ополонку поодинці. Обов’язково має бути хтось поряд, — застерігає голова синодального інформаційно-просвітницького відділу української Православної Церкви протоієрей Георгій Коваленко.