Закономірність, яку не враховує влада: рівень культури людей впливає на витрати з утримання комунального господарства. Скептик одразу ж зауважить: "Який, приміром, зв'язок між ремонтом тротуару і вихованістю громадянина?" Прямий. При цьому додається ще й медичний аспект проблеми. Простий приклад. Щодня лише в столиці сотні (якщо не тисячі) багатотонних автомобілів, аби зекономити бензин, розвозять пішохідними доріжками і газонами до кіосків, частина яких теж незаконно розташована в непередбачених місцях, в основному, пиво і воду. Вони розганяють пішоходів, руйнують покриття, а на місці газонів утворюють мертву зону. Весною латання вибоїн і відновлення трави вимагає додаткових коштів. Врахуймо й інше: горе-водії, здіймаючи куряву, забруднюють повітря. А це - додатковий удар по здоров'ю пішоходів.
Візьмімо ще одну проблему: куріння. Говорено-переговорено, а столиця закидана недопалками. У громадських місцях, де заборонено палити, ніхто на це не зважає. А скільки клопоту мешканцям, додаткових затрат комунальникам завдають громадяни, які паркують під житловими будинками не лише легкові, а й робочі автомобілі. Чому за парковку на вулиці з них беруть плату, а під вікнами житла - ні? Хоча в багатьох країнах, щоб поставити авто біля під'їзду, потрібно викупити на це дозвіл. Виручені кошти йдуть на благоустрій території. Тобто підходимо до найголовнішого: кожен повинен платити за користування суспільними благами і нести відповідальність за порушення.
Знову ж простий приклад. Під балконом будинку - килим недопалків, які щоденно кидає туди господар квартири. Його сусід полюбляє палити в загальному коридорі, отруюючи мешканців під'їзду димом і забруднюючи східці попелом та недопалками. Чому все це має прибирати двірник?
Той же скептик зауважить, що боротися з такими порушниками неможливо. А хто пробував? Де ви бачили представника влади, який би виконував чинне законодавство і штрафував тих, хто їздить газонами, курить у громадських місцях? Вони своєю бездіяльністю лише примножують порушення. А непокаране зло, як правило, подвоюється.
Нам часто за приклад ставлять зарубіжні країни, де чисто і затишно, сміття під ноги не викидають, а зелені насадження оберігають. При цьому стверджують, що там традиції такі. Але забувають, що їх виховують і оберігають. Насамперед, повагою до закону, покаранням за його порушення.
Запам'яталась, зокрема, розповідь громадянина Фінляндії, опублікована в одному з видань. Цитуємо дослівно: "Я два місяці відсидів у буцегарні за куріння в публічному місці! Моя квартира на другому поверсі однієї з центральних вулиць міста, над рестораном. Вийшов покурити на балкон. Бо найближче дозволене для курців місце - між двома під'їздами, за рогом. Побачив поліцейський, зробив зауваження. Я був напідпитку. Кричав, що робитиму у своїй квартирі все, що захочу. Поліція піднялася до мене. Заплатити штраф я відмовився. Тоді присудили два місяці в камері. Палити там дозволяли двічі на день. За цей час кинув".
З 1 січня 2011 року курити в усіх громадських місцях в Іспанії заборонено. Тих, кого спіймають із сигаретою на дитячих майданчиках, поблизу шкіл і лікарень, штрафуватимуть на 250 євро. "Курилки" залишать лише в психлікарнях, в'язницях та в будинках для літніх людей. Іспанія вдруге обмежує права курців. 2006-го їм заборонили палити в офісах, торговельних і розважальних центрах, на зупинках транспорту, в аеропортах.
Отже, якщо хочемо досягти європейського рівня культури в побуті, то маємо виховувати законом так, як роблять це за кордоном. Життя показує: іншого шляху немає.