Село Роботине в Пологівському районі Запорізької області до повномасштабної війни мало кому було відоме. Та наприкінці цього літа воно стало одним з найчастіше згадуваних населених пунктів. Про нього говорили й писали і українські, й іноземні ЗМІ. Його неодноразово згадував у щоденних зверненнях Президент Володимир Зеленський. Бої за село, якеК окупували російські війська, тривали кілька тижнів. Український прапор замайорів там напередодні Дня Незалежності.

У важких боях за Роботине брали участь і воїни 47 окремої механізованої бригади. Кореспонденти Укрінформу зустрілися з екіпажем американської БМП «Бредлі». Хлопці кажуть, що ця машина врятувала вже багато життів військовослужбовців, зокрема і під час визволення села.

Бойовою машиною командує «Мольфар»

«Я бачив, яким було Роботине, на старих відео. Цікавився цією темою. Маленьке село на 500 осіб, у людей пасіки були, воно процвітало. Мальовнича місцинка була, але тепер не лишилося нічого. Абсолютно. Жодної цілої будівлі. росіяни тепер закидають його КАБами, ФАБами — дістають чим можуть. Вони стирають його з лиця землі, щоб не дати нам там закріпитися. Село вони повністю зруйнували», — розповідає військовослужбовець із позивнимК«Мольфар».

Він оператор­навідник бойової машини «Бредлі», нині тимчасово виконує обов’язки командира машини. Йому 39 років, він із заходу України — Чернівецької області. На війні «Мольфар» із 2015 року. До 47 бригади перевівся наприкінці грудня.

«Саме потрапив на «Бредлі». Пройшли навчання за кордоном і після того працюємо тут, на запорізькому напрямку», — розповідає «Мольфар». Про навчання каже, що воно було дуже ефективним, а ще його вразив підхід американців. Згадує: щойно виникали труднощі чи проблеми, їх дуже швидко розв’язували — фіксили. Тренування тривали півтора місяця — із середини січня до кінця лютого.

Якби була радянська БМП, екіпаж би покришило

Бойова машина американського зразка вражає. Вона має дуже ефективну гармату з доброю стабілізацією, що підвищує прицільність стрільби, оснащена системами тепловізійного бачення та іншими військовими ґаджетами, які істотно допомагають у бою. Але головна перевага: машина — надійний захист для екіпажу та десанту.

«Коли виїжджаєш на поле бою на «Бредлі», то маєш високі шанси повернутися живим. Машина зберігає життя, на її броню можна розраховувати. Багато чого витримує. Якби це була радянська БМП, нас би давно покришило, ми б згоріли одразу. Якість броні, захист водія й екіпажу тут набагато вищі. Стару БМП розірвало б дощенту», — розповідає «Мольфар».

Прошу його порівняти радянську техніку і «Бредлі» такою мовою, яку б зрозуміла будь­яка цивільна людина.

«Бредлі» і радянська техніка — це «мерседес» і «запорожець». Це найліпше порівняння. Їде і те, й те. Функцію виконує і те, й те. Головна відмінність у тому, як воно зберігає життя в екстремальних умовах.

«Це космос. На кращій машині я поки що не їздив, — зізнається 28­річний механік­водій «Бредлі» з позивнимК«Рево». Він каже, що добре розуміється на техніці, мовляв, у цивільному житті їздив багато на чому: — Навантажувачі, екскаватори. Техніка мені подобається, я її швидко опановую».

Хлопець вже має чималий військовий досвід: був піхотинцем, кулеметником, снайпером. А в 47 омбр ішов на посаду механіка­водія.

«Я один із найліпших водіїв «Бредлі». Їду щоразу спокійно, бо знаю, що вона здатна витримати, а що ні. Треба думати про побратимів. Від моїх дій залежить життя екіпажу і людей, яких я везу. Найперше думаю про них. Знаю, що хлопців витягну в будь­якому разі, і вони мене так само», — каже впевнено.

Бракує авіації та машин для розмінування

Військові розповідають, як бояться росіяни американської бронемашини. Бувало, що кидали в окопах усе й тікали, лиш побачивши її. Але вона ж і головна ціль на полі бою.

Повертаємося до розмови про Роботине. Екіпаж «Бредлі» залучають ледь не в кожному бою.

«Бої за Роботине, бої далі від Роботиного — постійна робота. Щодня нове завдання, нова точка. Постійно працюємо.

Роботине визволяли довго. Що найскладніше? Мінні поля. Машина потребує місця для маневру. Якщо воно є, то це чудо­машина, яка може розносити ворожі позиції. Мінні поля — серйозна перешкода, але наші мехводи вже навчилися бути і саперами, і штурмовиками, і лікарями, й евакуаторами», — усміхається «Мольфар».

Як виявилося, його побратим «Рево» вивозив поранених з переднього краю поля бою. Хлопців вдалося врятувати завдяки тому, що їх було вчасно евакуйовано.

Прошу військових поділитися спогадами про найважчий день. Кажуть, це було, коли із фронту забирали тіла загиблих побратимів.

«Бої один на одного схожі. Кожен бій важкий, і кожен має свою специфіку. А найважче для нас було забирати тіла загиблих побратимів — знайти під обстрілами і намагатися вивезти, щоб усе­таки вони попали до рідних», — ділиться «Мольфар».

У 2015—2016 роках він був у Пісках та Дебальцевому, але тут, на Запоріжжі, найважче. «Такої щільності артобстрілів і такої кількості замінованих полів я ще не бачив. Пройти першу лінію було неймовірно важко. Крім того, вони ведуть дуже щільний вогонь. Ось днями було майже 40 артилерійських влучань у Роботиному. У них заліза, яке літає над головою, вистачає», —  визнає воїн.

«А чого нам не вистачає?» — запитую.

«Авіації. Дуже не вистачає. Ми маємо працювати у парі зі старшим братом літаком».

Побратим додає, що «дуже неприємно, коли поряд прилітає», тож небо треба закривати авіацією. А ще дуже потрібно більше машин для розмінування.

Коли верстався номер. Сили оборони мали успіх на мелітопольському напрямку — біля Роботиного Запорізької області. Про це повідомив учора речник Генерального штабу Збройних сил України Андрій Ковальов. За його словами, на цьому напрямку триває наступальна операція. Українські війська закріплюються на досягнутих рубежах. Андрій Ковальов заявив, що Сили оборони відбили понад десять атак поблизу Роботиного та Новоданилівки Запорізької області.

Ольга ЗВОНАРЬОВА,
Укрінформ
(фото Дмитра Смольєнка)