Напевне, останні події, пов’язані з масовими банкрутствами фінансових установ та великим навантаженням на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який повертає кошти вкладникам, надихнули Нацбанк зобов’язати фінустанови розкривати інформацію про своїх власників. Саме про це регулятор зазначив у листі, який він наприкінці квітня розіслав керівникам комерційних банків.
До того ж, фінустанови мали оприлюднити свою річну консолідовану фінансову звітність за 2014 рік, причому з аудиторським висновком у періодичних виданнях або в мережі Інтернет не пізніше 30 квітня 2015 року. Також постановою регулятора №315 банки до 25 травня повинні надати НБУ перелік пов’язаних з фінустановами осіб.
Слід сказати, що і Нацбанк, і ФГВФО справедливо зазначають, що основною причиною банкрутств фінансових установ та запізненого реагування на їх фінансові проблеми регуляторів ринку є масові спотворення у звітності перших.
Що дасть оприлюднення такої інформації для потенційних та нинішніх вкладників та кредитоотримувачів, тобто для звичайних українців? Чи зможуть вони, маючи в арсеналі навіть таку специфічну інформацію, обрати собі надійний банк?
Користь для клієнтів
Додамо таку цікаву інформацію. За даними Нацбанку, за весь 2014 рік та січень-квітень 2015 року регулятор визнав неплатоспроможними 49 банків, які нині виводить з ринку ФГВФО. А збитки українських фінансових установ у першому кварталі цього року перевищили 16 мільярдів гривень.
«Наші власники відомі всім практично з початку роботи банку. Тому нам немає чого приховувати. Знову ж таки ми були однією з перших фінансових установ у країні, які взяли за правило щорічно проводити міжнародний аудит відомими світовими компаніями. Зазначу, що це, мабуть, було важливіше не для ринку й регулятора, а для нас самих. Адже так ми швидко звикли працювати за міжнародними стандартами, щоб розвивати установу та по-сучасному змінювати свої бізнес-процеси на користь нашим клієнтам», — розповідає «УК» прес-секретар ПриватБанку Олег Серга.
Добре, що цей банк слідував такому правилу багато років. Чого не можна сказати про деяких інших, навіть тих, хто ще донедавна входив у п’ятірку або двадцятку найбільших та системних установ, але збанкрутів якось непомітно для вкладників та регуляторів.
Фахівець також упевнений, що звичайним людям буде дуже корисно для вибору фінустанови знати результати міжнародних рейтингів банків після проведених аудитів та результати фінансової звітності, які можна знайти на сайтах установ або у вільному доступі в Інтернеті. Також, на думку фахівця, нині таку об’єктивну інформацію надає Незалежна асоціація банків України (НАБУ).
На консультацію до сімейного юриста
Також у необхідності та корисності оприлюднення інформації щодо власників банків для звичайних фізичних осіб переконаний голова асоціації антиколекторів і правозахисників України «Ваша Надія» Федір Олексюк.
«Можна навести приклад банку «Прикарпаття», який наробив багато поганих справ, його потім перейменували в іншу фінустанову (проте власники залишилися ті самі). Потім банк став іменуватися знову по-іншому, також не змінюючи своїх господарів. Так, увесь цей ланцюг, маючи вдосталь інформації, люди можуть відслідкувати й зробити для себе висновки», — вважає він.
І дійсно, коли ми звертаємося за отриманням кредиту в фінустанову, то вона вимагає повний пакет важливих документів та ще й поручителів, у яких повинна бути незаплямована репутація. Чого ж люди, які певним чином ризикують, повинні віддавати так просто свої депозити банку, про який вони мало знають?!
Утім Федір Олексюк зазначає, що навіть чесна інформація про аудит банку чи показники його фінансової діяльності мало що можуть сказати звичайній людині. Особливо за умови практично 95% фіннеграмотності нашого населення. «Узагалі, у нас люди, як і на Заході, мають збагнути, що треба мати на все життя, скажімо, не лише сімейного лікаря, а й сімейного юриста, який би надавав кваліфіковані поради також і щодо вибору банку», — вважає фахівець.
А от керуючий партнер юридичної фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець взагалі не впевнений, що розкриття такої інформації якось убезпечить фізичних осіб від усіх бід, які на них можуть обрушитися за банкрутства чи інших проблем з окремо взятим банком.
На його думку, у розвиненій демократичній країні, де є високою відповідальність і держави в особі регулятора, і самих фінустанов, не може бути ніяких позаштатних ситуацій, коли людям не повертають гроші або зникають керівники банків, прихопивши із собою кошти нещасних вкладників. На думку юриста, центробанки уважно й ретельно відслідковують діяльність та правильну звітність фінустанов і роблять низку запобіжних заходів, які просто не допускають банкрутств та інших форс-мажорів.
До речі, саме це, на думку Олега Серги, і намагаються нині робити в Україні. Приміром, 6 березня Президент України Петро Порошенко підписав закон про посилення відповідальності власників банків. Документом було запроваджено кримінальну відповідальність для керівників банків та всіх пов’язаних з ними осіб за доведення фінустанов до неплатоспроможності. Законом також зобов’язано таких горе-керівників компенсувати всі заподіяні ними збитки.
Однак слід зазначити: такі жорсткі та водночас справедливі покарання не торкнулися власників тих банків, у яких проблеми виникли до 6 березня 2015 року.
Утім, фахівці упевнені: дуже скоро український банківський ринок стане набагато цивілізованішим, ніж нині. Вони пояснюють це тим, що буквально за півроку-рік усі без винятку банки перейдуть на міжнародні стандарти роботи та їхню діяльність перевірятимуть поважні аудиторські компанії та світові рейтингові агенції.
Усі ці заходи мають надати більше впевненості потенційним вкладникам та кредитоотримувачам фінансових установ, які забажають мати справу з тим чи іншим банком.