ЗАГАДКИ ДАВНИНИ

Символи, що залишили нам пращури, пов’язують минуле із сьогоденням

Нещодавно знаному мистецтвознавцю Тетяні Кара-Васильєвій було вручено Національну премію ім. Тараса Шевченка за монографію «Історія української вишивки». В ній автор досліджує традиційні способи і техніку вишивки в різних регіонах України. Поза сумнівом, символи на традиційних українських вишивках і вишиванках є закодованою інформацією-мрією жінки про ідеальне влаштування світу. До розгадки суті цього феномену впритул наблизився інший дослідник — Валентин Мойсеєнко. Його мрія — показати в найбільших містах України і місцях комплексного проживання українців за кордоном експозицію чоловічих вишиванок з традиційним кодом єдності чоловічого і жіночого начал і видати про це фотоальбом.

Валентин МОЙСЕЄНКО
для «Урядового кур’єра»

Сьогодні, як і сотні років тому, мільйони чоловіків в Україні на свята  одягають традиційні вишиті сорочки. Цим самим вони демонструють оточуючим і самим собі власну ідентичність. Виникає запитання: «А в чому її суть?» Завдяки багаторічним дослідженням мені вдалося з’ясувати, що на більшості традиційних чоловічих вишиванок наявні три символи: хреста, берегині-рожаниці й так званих «грабельок». Найпопулярнішими є численні різновиди комплексного хрестоподібного символу з чотирьох берегинь-рожаниць. Вони демонструють головне призначення жінки — народжувати  та оберігати.

Символ «правитель»  на традиційній чоловічій вишиванці з Покуття. Фото надане автором

Цей життєстверджуючий символ потрапив на терени сучасної України з найпершого у світовій історії міста-храму Чатал-Гююку на півдні Туреччини завдяки трипільцям ще в VI тисячолітті до нашої ери .

Якщо в графічний стиль бієнале сучасного мистецтва в Мистецькому арсеналі у вигляді чорного квадрата (автор Джонатан Барнбрук) помістити хрестоподібний символ з чотирьох берегинь-рожаниць, то вийде дуже український і водночас поетичний логотип цього музею.

Окрім цього жіночого символу дівчата впродовж десятків поколінь вишивали хрестиком на сорочках й мрію про те, яким має бути їхній майбутній суджений. Звісно, що «правителем» (символ хреста) та «великим» (символ «грабельки»).

Остаточно образ берегині-рожаниці укорінився на нашій землі у скіфські часи. Фото надане автором

Про первинне значення названих символів стало відомо завдяки дешифровкам російського шумерознавця Анатолія Кифішина. Так, знак хреста у колі від початку означав для жителів Європи і Близького Сходу сонце, а просто хрест (шумерською pab) — правителя чи головне заняття. Наприклад на кераміці культур зрубної археологічної спільноти він — кожний третій. Ці войовничі племена, більш відомі як арії, займали величезний простір від Дністра до легендарного міста-святилища Аркаїм на Південному Уралі.  Саме вони 3,5 тисячі років тому промчали на своїх  бойових колісницях через Центральну Азію і захопили Індію. Це  пояснює, чому римський імператор Костянтин Великий на І Вселенському (Нікейському) соборі 325 року запропонував оголосити хрест головним символом християнства. Адже для його підданих він споконвіку означав правителя, від пошанування якого до віри в «пастиря небесного» всього один крок.

Як і «хрест-правитель», символ «великий» (шумерською gal), з’явився в Європі і Малій Азії 15-20 тисяч років тому. Його значення очевидне: вождь (паличка-одиничка) очолює і веде за собою свій рід (такі ж одинички-палички). З часом для зручності до цієї піктограми жерці домалювали поперечку. Саме тому народні майстрині називають цей символ «грабельками».

Таким чином, вказані три символи є втіленням споконвічної жіночої мрії: під захистом і опікою лицарів-чоловіків продовжувати свій рід на рідній Землі. Вони нерозривно пов’язують минуле із сьогоденням та  найочевидніше демонструють єдність жіночого і чоловічого начал. І хоч з плином часу їхнє первинне значення призабулося, народні майстрині — хранительки вічного з впертістю і завзяттям  відтворюють їх на писанках, рушниках і вишиванках.  З незалежністю України прийшов час повернути первинне значення цих прадавніх символів її громадянам й, насамперед, молоді. Найпростіше це зробити з допомогою невеликої експозиції. На її початку доцільно розмістити археологічні предмети з названими символами, чи їхні фото із супровідним текстом. Далі пропонується представити 20-25 сучасних  чоловічих вишиванок з різних регіонів України, прикрашених названими символами. Поряд з кожною вишиванкою можна розмістити фото одного з організаторів чи спонсорів виставки, вбраного в цю вишиванку. У сусідньому затемненому приміщенні доречно демонструвати збільшені зображення символів на вишиванках під відповідний вокально-музичний супровід.

Цю виставку хотілося б показати в найбільших містах України і місцях комплексного проживання українців за кордоном. Для тих, хто не зможе на неї потрапити, доцільно видати недорогий фотоальбом та виставити його на освітніх сайтах в Інтернеті. Такий захід стане хай і невеликим, але реальним кроком на шляху трансформації  таких різних громадян нашої країни в сучасну  націю з глибокими історичними коренями.