У середмісті Тернополя встановили копію творіння видатного скульптора середини XVIII століття Іоанна-Георга Пінзеля фігуру святого Онуфрія. Оригінал цього шедевра зберігається у селі Рукомиш неподалік міста Бучач. Після себе великий майстер залишив багато таїни біографічної й творчої. Зі скульптурою святого Онуфрія пов’язано чимало новітніх подій, навіть містичних. Зокрема те, що її не показали на виставці робіт Пінзеля у Луврі, хоч цього дуже всі прагнули. 

Оберіг села 

Рівно дев’ять років тому в одному з найпрестижніших музеїв Європи та світу Луврі відкрили виставку робіт Іоанна-Георга Пінзеля. Його називають українським Мікеланджело, основоположником нової барокової пластики, великим майстром. Досі не відомо, де він народився, звідки прибув на Галичину, коли відійшов у засвіти. Зате достеменно, що певний час його життєвий і творчий шлях тісно пов’язаний з Бучачем на Тернопільщині. 

За кілька кілометрів від цього міста лежить село Рукомиш. Туристи люблять сюди навідуватися, аби помилуватися не лише тутешніми природними краєвидами, а й пройтися Хресною дорогою, стації якої відтворюють каплички з різним архітектурним  вирішенням. У тутешніх травертинових скелях ченці колись облаштували печерний храм. До 1754 року тут діяв монастир. Через 13 років після закриття обителі в селі освятили церкву Св. Онуфрія. Вона мала оборонне значення — її стіни завширшки до 1 метра 60 сантиметрів. Багато таємниць храм зберігає кілька століть.

Церква в Рукомиші стала відомою саме завдяки Пінзелю і його скульптурі в камені святого Онуфрія. Коли готували виставку творів Пінзеля в Луврі, на Тернопілля приїжджала делегація із Франції, яка тоді відібрала для показу в Парижі роботи з Тернопільського обласного краєзнавчого музею, дияконські ворота з Покровської церкви в Бучачі. Слугувати певним взірцем кам’яної пластики талановитого скульптора у Луврі мала б фігура святого Онуфрія із села Рукомиш. Та Лувр її не побачив. Парафіяни не дозволили повезти на виставку «оберіг свого села». 

До того ж улітку 2012 року сталася надзвичайна подія з містичним підтекстом. Зі скелі неподалік вікна давнього печерного храму відкололися кількадесятитонні брили і покотилися на церкву. Такі валуни, звісно, могли знищити храм ущент. Якимось дивом ніхто не загинув, адже обвал стався близько полудня. Кам’яна маса завдала шкоди бабинцю — стіни потріскалися. Однак вона зупинилася перед самою скульптурою Пінзеля,  зламавши лише мізинець на руці святого. 

Скульптор відтворив постать зі складеними в молитві руками. «Вважаю, що лише одним пальцем святий Онуфрій зупинив руйнування старовинної церкви», — каже настоятель храму в Рукомиші о. Михайло Суканець.  

Уже був намір реставрувати цей мізинець, навіть стержень заклали, але дослухалися до порад, що не варто цього робити. «Вони нам порадили, що треба говорити, яку силу мають святі угодники Божі тоді, коли заступаються за те, що охороняють», — ділиться думками священник. 

Під зорею майстра

Освячувати скульптуру святого Онуфрія, точніше, її копію о. Михайло Суканець приїхав до обласного центру. Вона постала в середмісті Тернополя на сходах до торговельно-відпочинкового центру «Атріум». Священник побажав, щоб ця фігура закликала сюди тих, хто шукає в Господа ласки та благословіння.

Ініціатором встановлення копії став тернопільський підприємець і доброчинець Тарас Демкура. На урочистому заході він зазначив, що майже десять років тому долучився до популяризації славетного скульптора: спонсорував видання альбому-каталога «Таїна Іоанна-Георгія Пінзеля», в якому можна побачити не лише роботи, які добре збереглися, а й ті, що зазнали ушкодженння. Дослідниця творчості Пінзеля Віра Стецько з фотохудожником Костянтином Сачеком об’їздила на Тернопіллі, Прикарпатті, Львівщині всі місця, де працював майстер, храми й музеї, в яких зберігали чи були його роботи. 

Після виставки у Луврі Благодійний фонд родини Демкур започаткував громадську ініціативу «Під зорею Пінзеля». За підтримки МЗС України, Посольств України в деяких країнах, Міжнародної торгової палати цей культурно-мистецький проєкт змогли представити в Аргентині, Бразилії, Австралії, Португалії, інших державах. Крім матеріалів, документального фільму про Пінзеля, знайомили з українською культурою, народним вбранням. Обрали й гасло цієї ініціативи: «Через культурну дипломатію до економічної спів-праці». Водночас дбали про налагодження економічних зв’язків, організовували бізнес-зустрічі.

Тепер завдяки Тарасові Демкурі в центрі Тернополя з’явився святий Онуфрій, який стане ще однією туристською локацією. Мандрівникам розповідатимуть її історію, щоб зацікавити іншими виставленими роботами Пінзеля в обласному краєзнавчому музеї, Бучачі чи Рукомиші.       

Автор копії

Святого Онуфрія для Тернополя відтворив народний художник України скульптор Роман Вільгушинський. Він виріс у тому краї, де творив Пінзель. Часто ще школярем з рідного Язлівця приїжджав у Бучач і годинами оглядав тутешні скульптури. Ім’я автора відкрив уже у студентські роки. Тоді дослідник творчості геніального скульптора середини XVIII століття Герой України Борис Возницький підготував в Олеському замку на Львівщині першу виставку дерев’яної скульптури Пінзеля. Саме Борис Возницький знайшов у Рукомиші фігуру святого Онуфрія. Він її побачив під вапняним нальотом. 

Першими роботами Пінзеля, які взявся копіювати Роман Вільгушинський, стали придорожні колони Богородиці та Яна Непомука в Бучачі. Він уже виготовив копії п’яти скульптурних творів. Розповідає, що 2007 року Борис Возницький запропонував йому зробити копію святого Онуфрія. Коли брила впала з гори та зупинилася в церкві, Роман Вільгушинський заформував фігуру. 

«Дуже складна була форма, — розказує Роман, — але вдалося отримати два відливки. Один залишив о. Михайлові Суканцю, другий повіз до Бориса Возницького». 

Оригінал зроблено з вапняку, а копію виконано з теребовлянського пісковику. 

«Вапняк дуже м’який, — зазначає скульптор, — а щоб повторити всі деталі, потрібен щільніший камінь».  

Розмір скульптури зберіг — майже метр. Працював над копією від весни до осені. Отримав велике задоволення від роботи, адже повторити пластику, динаміку, якою володів Пінзель, для пана Романа було і навчання, і пізнання, і захоплення.