23 вересня — 150 років із дня народження оперної співачки світової слави Соломії Крушельницької. Навіть війна не завадить відзначити на державному рівні цей ювілей. У програму входитимуть різноманітні заходи на різних локаціях. На Тернопільщині одним з перших таких заходів стало представлення міжнародного мистецького проєкту «Соломія». 21 художній твір і деякі речі,  пов’язані зі славетною співачкою, виставили в Тернопільському обласному художньому музеї, який, до слова, розміщено на вулиці Соломії Крушельницької.

Картини, пов’язані із життям великої співачки

Міжнародний мистецький проєкт «Соломія» 2016 року започаткували Юрій Юров і Нінель Бабієнко з Києва. У пана Юрія поцікавився, як виникла така ініціатива. Під час перебування в Італії подружжя відвідало музей видатного оперного композитора Джакомо Пуччіні. Серед експонатів там побачили світлину співачки Соломії Крушельницької. Це наштовхнуло на добру справу: створити проєкт, присвячений примадонні.

Після повернення додому задумом поділилися з тоді ще живим внучатим небожем Соломії славетним композитором і музикознавцем  Героєм України Мирославом Скориком.

«Він сказав, що було б дуже добре, якби змогли такий проєкт утілити», — розповідає нині Юрій Юров. Цю ідею підтримав іще один родич —канадський юрист Енді Семотюк. Науковим консультантом виступив Львівський музичномеморіальний музей Соломії Крушельницької. За словами його директора Михайла Кобрина, працівники закладу надавали необхідні матеріали, писали тексти, зробили великий внесок у створення банерів.

Юрій Юров і Нінель Бабієнко звернулися до українських художників, передусім знайомих, узятися за написання картин, присвячених Соломії Крушельницькій. Організували пленери у Львові, Карпатах. Митців запросили з Києва, Сум, ІваноФранківська, Кривого Рогу, Бучі. Серед них народний художник Михайло Гуйда, заслужений художник Олександр Ольхов, Богдан Бринський, Ірина Проценко, Віктор Горяєв, Панас Титенко та інші.

Хтось із митців писав портрети видатної оперної діви, хтось надихнувся пейзажами тих місць, які відвідувала Соломія Крушельницька. Скажімо, Олександр Мельников зобразив її в ролі Аїди, а Панас Титенко — в образі ЧіоЧіоСан. Ірина Проценко вирішила відтворити мить її тріумфу у Брешії в дебюті нової редакції опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Адже саме, як знаємо, завдяки Соломії цей твір став таким популярним.

«Найпрекраснішій та найчарівнішій Баттерфляй», — написав Пуччіні на своєму портреті, який подарував великій співачці. До слова, у мистецькому проєкті «Соломія» теж можна побачити портрет цього італійського композитора. Твір називається «Маестро Пуччіні», автор його — киянин Панас Титенко.

Добірка художніх полотен, так чи інакше пов’язаних із Соломією Крушельницькою, містить чимало пейзажів, архітектурних зображень. Наприклад, заслужений художник України Олександр Ольхов ознайомлює на полотнах з будинком Соломії у Львові та домом її родичів у селі Дубина на Львівщині. На іншій його картині бачимо будівлю Львівської опери, де дебютувала співачка. Пан Олександр відтворив і «Літній ранок у Віареджіо» — італійському місті, де  Соломія Крушельницька мешкала разом із чоловіком адвокатом Чезаре Річчоні.

«Кожна картина пов’язана із Соломією й кожній притаманні енергетика та відчуття художника, його естетичне осмислення сюжету», — ділиться думками заступниця директора Тернопільського обласного художнього музею Ольга Ваврик. Вона додає, що містяни в цьому закладі можуть до 31 серпня оглянути 21 твір міжнародного мистецького проєкту «Соломія».

У Тернополі представили неповну колекцію. Як запевняє Юрій Юров, проєкт усього налічує 31 картину. Десять з них, а це переважно пейзажі, залишилися у столиці.

Оглянувши експозицію в обласному художньому музеї, одразу зауважив, що немає жодного полотна, яке б нагадувало шанувальникам мистецтва про життя Соломії Крушельницької на Тернопільщині. Дивно, адже саме з Тернопілля починався її життєвий і творчий шлях.

Народилася майбутня співачка у селі Білявинці (нині Бучацька міська громада), дитячі та юнацькі роки провела у селі Біла, що межує з Тернополем.  Саме в Тернополі Соломія навчалася у школі товариства «Приятелі музики», класичній гімназії, одинадцятирічною виступила на шевченківському концерті. Уже як відома у світі співачка представила сольну концертну програму в рідному місті 1928 року.

Нині в Тернополі, крім вулиці, її ім’ям назвали мистецький фаховий коледж, постав перший у світі їй пам’ятник на повен зріст. У селі Біла вже майже 60 років діє меморіальний музей Соломії Крушельницької.

Юрій Юров зауважує, що готовий до співпраці з тернопільськими художниками, щоб у проєкті з’явилися сюжетні роботи чи пейзажі краю, де велика співачка народилася і зростала. Є намір показати ще й інші міста, в яких вона працювала, співала.  Організатори цієї мистецької ініціативи мають задуми долучати до творчої праці не лише митців із Тернополя, а й зі Львова, Одеси, інших міст.

«Наш проєкт — живий організм. Два ковідні роки його, певна річ, призупинили. Війна — теж не найкращий час, але людям потрібен ковток свіжого повітря», — зауважує пан Юрій.

Найцінніший спадок — запис її голосу

Полотна проєкту «Соломія» за роки його існування виставляли в Київській та Львівській національних операх, Харкові, Луцьку, на Міжнародному оперному фестивалі OperaFest Tulchyn у Тульчині Вінницької області. Експозицію представляли у Львівському музичномеморіальному музеї Соломії Крушельницької. За кордоном її вже побачили в Італії й Австрії.

У Тернопільському обласному художньому музеї вирішили виставку із зібрання Юрія Юрова та Нінель Бабієнко доповнити оригінальними речами, які належали чи пов’язані із життям і творчістю славетної співачки. На допомогу їм прийшли колеги з обласного краєзнавчого музею. Завідувач відділу стародавньої історії цього закладу Олег Гаврилюк каже, що у фондах зберігають портрет Соломії, який 1997 року написав тернопільський художник Степан Нечай, дерев’яну статую співачки роботи Володимира Одрехівського.

Є багато листівок, які вона надсилала поштою. Їх, як і срібні прикраси для волосся, щоправда, в нинішній експозиції не побачити. Зате можна ознайомитися з особистими Соломіїними речами, які у фонди Тернопільського краєзнавчого музею 1963 року передала небога співачки Одарка Бандрівська зі Львова. Це зокрема ґардан, який належав Соломії (1920—1930 роки), ручки — чорнильна з відкритим пером 1928 року фірми Parker Pen Company, а також письмова металева різьблена інкрустована (перша половина ХХ сторіччя), ноти твору «Спів венеціанський» композитора Пауло Тості, надруковані у Варшаві, з відбитком печатки власної бібліотеки Соломії Крушельницької.

Найбільший експонат — столик співачки, стільницю якого оформлено інтарсією. На ньому виставили патефон і платівку, яку випустила 1928 року американська фірма звукозапису Columbia. Відомо, що таких грамплатівок  дві. Світлої пам’яті краєзнавець Петро Медведик подарував одну з них Тернопільському краєзнавчому, а другу — Львівському музичномеморіальному музею Соломії Крушельницької. З обох боків цього десятидюймового диска записано дві українські народні пісні «Вівці мої, вівці» та «Через садвиноград».

«Ця грамофонна платівка була однією з тих, у виготовленні яких Columbia почала використовувати на той час нові технології звукозапису. Тому автентичність голосу Соломії досить непогано відтворено», — стверджує Роман Мацелюх, заступник директора Тернопільського обласного краєзнавчого музею з комунікації та розвитку. Пан Роман досліджує дискографію й аудіозаписи оперної діви. На цю тему він виголосить доповідь на науковій конференції, яка відбудеться в Тернополі у вересні в межах заходів, присвячених 150річчю із дня народження Соломії Крушельницької.

«Найцінніший спадок, який маємо, — це запис її голосу», — зауважує Роман Мацелюх.

Коли Соломія Крушельницька опинилася в СРСР  у 1940—1950 роках, її творчість комуністи не популяризували. Платівки Соломії, видані у світі, не тиражували. 1964 року українська редакція «Голосу Америки» цикл своїх передач присвятила записам Соломії Крушельницької. Радянська влада вже не могла мовчати. Нехай на рік із запізненням, до 100річчя із дня народження співачки світового рівня всесоюзна студія грамзапису «Мелодія» випустила альбом, який складався із двох великих платівок. На цих дисках було записано 20 оперних арій та чотири українські народні пісні у виконанні Соломії Крушельницької. У краєзнавчому музеї зберігають цей альбом із побажаннями, враженнями на конверті деяких тоді відомих діячів української культури й музики, які брали участь у великому концерті й урочистостях у Тернополі, присвячених Соломіїному ювілею.

«Зробив усе, що міг, а якщо точніше, то навіть більше», — написав Михайло Головащенко, культурногромадський діяч, мистецтвознавець, редактор, за підтримки якого «Мелодія» випустила цей альбом.

Я ж звернув увагу на ще один цікавий напис: «Марія Байко, внучка по навчанню». Народна артистка України Марія Байко була в ті часи надзвичайно відомою, дуже популярною.  На обкладинках платівокгігантів Соломії Крушельницької вона висловила думку, яку повторює наше сьогодення й повторюватиме майбутнє: «Соломія Крушельницька — наша гордість і слава, немов та пісня, що передається з уст в уста. Слава про неї назавжди залишиться в наших серцях».

Хай би на яких сценах, у яких країнах і на континентах Соломія виступала, вона завжди співала українські пісні та залишалася українкою. 

 

ПРЯМА МОВА

Михайло КОБРИН,
директор Львівськогому зичномеморіального музею Соломії Крушельницької:

 — Працюємо в будинку, який колись належав Соломії цілком. Із приходом радянської влади його забрали в неї, давши лише невеличку частину приміщень, де вона мешкала із сестрою. Комуністичний режим старався її принижувати, бо вважав неблагонадійною, буржуазною. Уже в поважному віці змусив Соломію Крушельницьку провести звітний концерт, бо вона була професоркою та викладала в консерваторії. Комуністи вважали, що так принизять її честь і гідність.

Повна зала консерваторії. Виходить Соломія Крушельницька із ціпком, підходить до мікрофона й співає так довершено, що всі аж завмирають. І в такий спосіб велика співачка змогла втерти носа радянській системі.

Нині, під час війни, російські загарбники засвідчили, що передовсім вони стараються стерти нашу ідентичність, знищити українську культуру, тож спалюють книжки, крадуть картини, руйнують наші музеї. Усвідомлюємо, що маємо й надалі боротися, надихаючись прикладом славетної Соломії Крушельницької.