Про прикордонну Охтирку на Сумщині добре знають не лише в Україні, а й у світі. Це місто першим в області стало на шляху російських військ, зламало їхні загарбницькі наміри і завдяки неперевершеному героїзму місцевих жителів змусило окупантів відступити.

То вже потім з’явилися численні сюжети на телеканалах, розповіді у ЗМІ, а тоді, в перші дні вторгнення, саме в цьому районному центрі ворог зруйнував першу у країні ТЕЦ, і постала реальна загроза залишитися без тепла. Саме тут, на превеликий жаль, у цій повномасштабній війні загинула перша дитина, а загалом життя віддали понад 70 охтирців-героїв, ворожими авіабомбами та ракетами повністю зруйновано військову частину і майже 100 житлових будинків, пошкоджено більш як 3 тисячі домоволодінь.

Але з першого дня війни тисячі охтирців, ставши щитом на захист рідного міста й України, усвідомили, що лише гуртом, об’єднавшись, можна протистояти ворогові. З-поміж таких добровольців-активістів 38-річний Дмитро Цибулько, який народився в робітничій сім’ї в Харкові, але з шестирічного віку живе в Охтирці. Свого часу закінчив Охтирську гімназію ім. Б. Антоненка-Давидовича, а потім — Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця й аспірантуру, де здобув відповідно ступені магістра за спеціальністю «Облік і аудит» та кандидата економічних наук. Тривалий час викладав, працював у різних бізнес-структурах, Тростянецькій міській раді, а торік у серпні очолив відділ з організації діяльності Охтирської міської ради. Як каже Дмитро, після повномасштабного вторгнення вирішив присвятити себе відбудові рідного міста, долучившись до волонтерського руху у благодійному фонді «Світле майбутнє Охтирки».

Ініціатива Світлани та Ігоря Юшкевичів

Історія створення фонду, на жаль, пов’язана із трагічними подіями. Його керівник Світлана Юшкевич під час чергових авіаційних бомбардувань втратила маму. Згодом на підприємство її чоловіка Ігоря росіяни скинули 12 авіабомб. У такій ситуації витримати і не скоритися обставинам може далеко не кожен. Про сім’ю Юшкевичів один із провідних українських телеканалів навіть зняв фільм. 

До речі, Світлана та Ігор місцеві, обоє закінчили Охтирську ЗОШ №11. Здобувши освіту, займалися бізнесом та підприємницькою діяльністю. Мають сина й доньку 22 та 12 років. Після вторгнення росіян Світлана й Ігор не тільки не опустили рук, а й торік наприкінці липня створили благодійний фонд «Світле майбутнє Охтирки», до якого відразу ж долучився Дмитро Цибулько, і разом почали активно допомагати захисникам України за різними напрямами. Насамперед лікарням, землякам, ЗСУ.

Хоч активісти працюють порівняно нетривалий час, уже є зримі результати. Вони виграли грант від Міжнародного фонду «Відродження» на суму 760 тисяч гривень, завдяки яким відновили вікна в помешканнях на вулиці Ярославського, 1, 3, а частину зекономлених коштів за погодженням з фондом спрямували на відновлення ДНЗ «Сонечко».

У співпраці з різними партнерами Охтирській ЦРЛ встановили обладнання, організували дитяче харчування, постачали гуманітарну допомогу тощо. Нещодавно побували в одній з найгарячіших точок і передали хлопцям з 93 ОМБР «Холодний Яр» допомогу згідно із запитом. Адже для активістів фонду 93 — магічні цифри, а у сполученні з «Холодним Яром» вселяє надію на світле майбутнє.

Тож Світлана очолює фонд, а Ігор поступово відновлює зруйноване виробництво. Тепер тут виготовляють меблі з ротангу, гойдалки, кокони тощо.

Один, два, три… Поки що не продано

День у день діяльність фонду розширюється, стає різноманітнішою. Активісти підтримують тісні зв’язки із захисниками України, допомагають землякам. А ще планують провести благодійний аукціон, виручені кошти від якого використати на потреби фронту. Як каже Дмитро Цибулько, передбачено лоти, які неодмінно зацікавлять учасників торгів. Зокрема, державний прапор України з логотипом 93 ОМБР «Холодний Яр», тубуси з-під снарядів, трофейний шолом знищеного «вагнерівця». А ще є унікальна картина — портрет Президента Володимира Зеленського, яку торік у березні у дні обстрілів і бомбардувань міста вишила бісером соціальний педагог Охтирської ЗОШ I—III ступенів №3  Наталія Скорик і передала на один з аукціонів. Тоді цю роботу купили Дмитро Цибулько та Ігор Юшкевич і подарували фонду «Світле майбутнє Охтирки», сподіваючись із часом отримати особистий автограф від Президента й продати її вже за вищою ціною, а виручені кошти використати на потреби ЗСУ.

Неймовірно, але факт: задум Дмитра та Ігоря здійснився в березні, коли Володимир Зеленський приїздив в Охтирку вручати відзнаку міста-героя.  Офіційний протокол зустрічі не передбачав такого автографа, але, дізнавшись історію картини, глава держави залюбки розписався на полотні. Тепер у фонді наполегливо готуються до аукціону і вірять, що картина неодмінно знайде вдячного нового власника, а виручені кошти наблизять перемогу. Особливо втішена цим майстриня Наталія Скорик, для якої вишивання давно  стало хобі. До речі, нещодавно вона виконала портрет головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного — роботу продано на благодійному аукціоні, а гроші вже працюють на фронті.