ТРАДИЦІЇ

Хеллоуїн в Америці став продовженням гарбузових обжинків

Катерина КІНДРАСЬ, 
Нью-Йорк 
для «Урядового кур’єра»

Колись, у дитинстві, ми не знали, що таке «світильник Джека», але восени все одно із жовтогарячого гарбуза середнього розміру виймали  нутрощі, гострим ножем вирізували йому очі, ніс, рот і всередину ставили запалену свічку. А коли темніло, лякали тим чудовиськом одне одного. Тоді ми не знали, що те саме робить увесь світ. Тільки у світі ця палаюча гарбузова голова називається Jack-o’-lantern, або «Світильник Джека».

Перехитрив диявола   і себе також

За однією з легенд, усе почалося в Ірландії, де колись жив скупий-прескупий Джек, який зумів двічі обдурити самого диявола, за що той пообіцяв не зазіхати на його душу. Жадібний до грошей коваль був не проти випити й одного дня запропонував володареві пекла вихилити разом по чарці-другій у трактирі. Коли ж настав час розраховуватися, підприємливий ірландець попросив диявола перетворитися на монетку. Після цього Джек швиденько поклав її собі до кишені, де якраз лежав срібний хрестик. І диявол потрапив у пастку. Хоч як старався, як пручався, а повернутися у свій первісний стан не міг. Зрештою, добившись визволення, пообіцяв рік не чіпати Джека, а після його смерті не претендувати на його душу.

Вдруге коваль перехитрив диявола так само легко, як і вперше, попросивши його залізти на дерево по яблука. Як тільки нечиста сила всілася на гілля, Джек швиденько нашкрябав на стовбурі величезний хрест. Дияволові знову не було куди діватися. Так Джек виторгував собі ще десять років безтурботного життя.

Однак скористатися цим привілеєм не зміг, бо незабаром помер. Але до раю його не пустили, а з пеклом він мав «контракт». Отож ані Богові, ані сатані Джек виявився не потрібен. Тож неприкаяний в очікуванні Судного дня був змушений блукати по землі, освічуючи собі шлях вуглинкою, яку на прощання кинув йому лукавий. ЗвідсийсвітильникДжека — Jack-o-lantern — скороченнявід Jack of the Lantern.

Хтозна, як той Джек дістався до України, але гарбузові світильники під осінню пору популярні й досі. В Америку ж цю традицію привезли  земляки Джека — ірландці. Тому щороку в жовтні за тиждень-другий до Хеллоуїна Джек зі своїм світильником мандрує всіма американськими шляхами-дорогами, не минаючи найменшого закутка. З 1866 року гарбуз Jack-o’-lantern (Світильник Джека) — головний герой Хеллоуїна у США та почесний гість Дня подяки, який американці щороку святкують в останній четвер листопада.

У США в кожному штаті є «гарбузові фестивалі». Найдавніший з них в Огайо має більш як столітню історію. Розпочалася ця традиція з маленької примхи мера міста Коламбус Джорджа Гасвела — в 1903 році він запропонував перед вікнами своєї контори організувати виставку гарбузів та кукурудзи — з нагоди обжинків. Мешканцям це сподобалося, й щороку вони почали додавати дедалі нові штрихи до цього свята.

Тепер тут, крім виставок урожаю, є гарбузова естафета і карвінг — своєрідне художнє різьблення гарбуза, парад і, звичайно ж, конкурси краси, на яких обирають гарбузових принцесу та королеву. На фестивалі збираються гарбузові фанати не лише з Огайо, а й із сусідніх штатів та з провінцій Канади. Фестиваль буває настільки велелюдним, що поліції доводиться перекривати 12-15 кварталів. Нині гарбузові королеви, як і в часи Джорджа Гасвела, грають роль головних  розпорядниць свята й очолюють святкові паради. Їхні персони оточені увагою засобів масової інформації, вигідними діловими пропозиціями й тисячами прихильників чоловічої статі.

За століття «гарбузорізьбярство» в Америці перетворилося на окремий мистецький напрям, надзвичайно оригінальний і захопливий.  Особливо славиться цим Массачусетс, де традиційно проходить фестиваль «гарбузорізів». На розсуд публіки виставляють сотні найдивовижніших «підсвічників Джека», а «випотрошені» гарбузи перетворюються на портрети акторів, політиків, фараонів і навіть партитуру Моцарта.

У 2006 році Массачусетс змушений був поступитися своєю «гарбузомистецькою» славою Іллінойсу. Зокрема Мортону. Бо саме це містечко називає себе нині всеамериканською гарбузовою столицею. Можливо, тому що 90% консервованих гарбузів, які з’їдає Америка, виготовляють саме тут. Мортон тримає першість як у «витинанні гарбузів», так і за кількістю цих овочів, зібраних за сезон в одному місці.

Гарбузова регата. Фото з сайту seryoginblog.ru

Всім гарбузам гарбуз

Однак мешканці Огайо вирішили  не поступатися першістю. Цього року в містечку Нью-Бремен під час свята гарбузів виставили pumpkin pie завдовжки 6 метрів і завважки 677 кг, на приготування якого пішло 13 годин!  Цей пиріг — найбільший у світі і його занесено до Книги рекордів Гіннеса. У цій книзі існує цілий гарбузовий розділ. Бо щороку Америка не лише розмальовує, різьбить, декорує, смакує, а й змагається, чий гарбуз найбільший. Напевне, недаремно американці, коли хочуть підкреслити, що в людини надзвичайно щедре й щире серце, кажуть: «У Джона серце велике, мов гарбуз».

У Каліфорнії на свято гігантських гарбузів збирається до 250 тисяч глядачів. Найбільшу інтригу викликає конкурс World Champion Pumpkin Weigh-Off  — фермери з усієї Америки змагаються, хто виростив найбільший гарбуз. На найповажнішому місці — безперечно, велетні, яких звозять сюди звідусіль. Спеціальна суддівська колегія їх ретельно обмірює, зважує, а потім присвоює почесний титул і коронує, а авторів-власників гарбузів-переможців записують для історії.

Вага велетенських гарбузів зашкалює. Торішній переможець — фермер Крісті Гарп з Айови виростив богатиря завважки 773 кг діаметром 4 метри 95 сантиметрів й заввишки півтора метра! За такого красеня він отримав і щедру винагороду — 10 тис. доларів. Фермер зізнався, що надихнула його на участь у конкурсі... казка про Попелюшку. Хоча в повсякденному житті все менш чарівно. Якщо звичайний гарбуз важить 4-35 кілограмів, то гігант — у середньому 500 кілограмів. Великі гарбузи науковці називають  Cucurbita maxima. Їх вирощують не зі звичайного насіння, а зі спеціального генотипу, отриманого від схрещення видів hubbard squash і  kabocha pumpkin. Оскільки генетично змінений продукт має неабияке комерційне значення, американці захистили його всіма необхідними законами та правами і навіть дали цьому видові велетів свою назву — Atlantic Giant.

Гігантизм невпинно прогресує. Цьогорічний рекорд ще більш вражає: 823 кілограми. Його встановив Кріс Стівен, фермер із Нью-Річмонда (штат Вісконсин) на фестивалі у Стілвотері (штат Міннесота).

Є новий рекорд! Фото із офіційних сайтів фестивалів news.day

Фантазіям немає меж

Наприклад, у рамках каліфорнійського фестивалю відбуваються змагання із плювання гарбузовим насінням. Переможцем стає той, хто може плюнути насіниною далі, ніж на 7,5 метра. Орегонці пішли ще далі. Після того, як добірні «атлантичні велети» виставлено, зважено, оглянуто, короновано, вони влаштовують  «кидання гарбузів» на старі автомобілі. Перемагає той, чий гарбуз найбільше зруйнує списане авто.

Але найзнаменитіший у США чемпіонат «метання гарбузів» — Pumpkin Chunking — відбувається у Мілсборо (штат Делавер).  Він зародився у 1986 році й вже здобув міжнародний статус. Мета — кинути  овоч якомога далі й вище. Тому учасники змагань об’єднуються в команди, які конкурують, і будують найрізноманітніші пристрої для метання: катапульти, центробіжні машини, рогатки, пневматичні гармати... І фермерське поле перетворюється на гарбузове поле бою.

Усе залежить від фантазії й кмітливості. У тому, власне, й весь сенс чемпіонату — продемонструвати не стільки фізичну силу, скільки  винахідливість та інженерний талант.

Хоча коли спостерігаєш всі ці баталії, не полишає думка, що перед тобою театр не тільки технічної майстерності, а й абсурду, в якому не знаєш, як реагувати на те, що відбувається на сцені. Особливо коли, підвівши погляд до сонця, несподівано помічаєш, що чотирикілограмовий гарбуз, щойно випущений з артилерійської «рогатки», перетворився на чорну крапку на тлі золотистого диска....

Подорожуючи якось штатом Мейн, ми натрапили на ще один різновид осінньої провінційної фантазії — гарбузову регату. Майже сюрреалістична чи якась глибинно латиноамериканська картина:  водним плесом  рухалися  з десяток човнів, виготовлених із  гігантських гарбузів (з’ясувалося, що гарбузи здатні перетворюватися не лише на карети, а й на кораблі).

У  регаті  беруть участь гарбузові човни двох категорій: веслові і двигунні. Тобто учасники готуються до цього чемпіонату надзвичайно серйозно. Помітивши  наш скептицизм, організатори порадили побувати в Швейцарії, Німеччині або сусідній Канаді, де аналогічні змагання називаються не просто регата, а Велика регата...

А ось у штаті Нью-Гемпшир на завершення гарбузового фестивалю, який цього року святкує своє 20-річчя, коли надворі починає сутеніти, виставляють тисячі підсвічених гарбузів з очима, носами й чудернацькими посмішками. Торік тут було виставлено 23 тисячі «світильників Джека». Океан вогнів! Цілий Чумацький Шлях! Когось вони лякають, когось тішать, комусь навіюють роздуми про бідного Джека, який довічно приречений блукати країнами й континентами, між пеклом і раєм... Аж до Дня подяки, коли родина, всівшись за багатим столом, гостинно заставленим дарами осені включно з гарбузовим пирогом,  підійме свої погляди до неба й подякує тому, хто благословив її на всі ці щедроти.