ТЕНДЕНЦІЯ
Чергова м’ясо-молочна війна зрикошетить як по українських виробниках, так і по російських споживачах
Якщо зіставити чисельність так званих торговельних воєн, які російська сторона веде з іншими країнами, то в підсумку можна дійти висновку, що найбільш неприйнятні для неї українські виробники. Бо якщо, приміром, з вуст головного «блюстителя» якості харчової продукції, що поступає на російські ринки, Геннадія Онищенка звучали звинувачення на адресу Грузії у постачанні неякісного вина і мінералки «Боржомі», Молдови — вина, а Польщі — м’яса, то щодо наших експортерів дискримінація стала, по суті, перманентною.
Асортимент - хоч відбавляй та ціни "кусаються". Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Ширма для «друзів»
Ще не встигло стихнути відлуння «сирної війни», як Федеральна служба Росії з ветеринарного і фітосанітарного нагляду опублікувала список підприємств України, продукцію яких в Росії приймати для продажу і вживання не будуть. Як зазначили у цьому відомстві, за результатами інспекції українських підприємств з виробництва продукції тваринного походження, проведеної ветеринарними службами Білорусі, Казахстану й України, з четвертого жовтня вводяться тимчасові обмеження на постачання м’ясо-молочної продукції кількох українських підприємств. До «чорного» списку потрапила продукція ДП «М’ясокомбінат «Зоря», ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» (виробництво яловичини і свинини), ТОВ «Данон Дніпро», ЗАТ «Лакталіс Миколаїв» (виробництво молочної продукції), ПАТ «АПК-ІНВЕСТ» (забій свиней, оброблення, зберігання, виробництво готової м’ясної продукції). ТОВ «Моліс», ТДВ «Глобинський маслозавод» (виробництво сирів, сухого молока і масла вершкового), ПАТ «Бель Шостка Україна» (виробництво сирів).
Щодо трьох підприємств, які виготовляють рибні консерви, — «Істок», Одеський консервний завод та «Інтерфлот» — вестимуться посилені лабораторні перевірки їх продукції протягом трьох місяців. Окрім того, з реєстру організацій та осіб, які здійснюють виробництво, переробку та зберігання підконтрольних товарів, що ввозять на територію Митного союзу, виключено Білоцерківський молочний комбінат. А перед цим у серпні Россільгоспнагляд виключив два українських підприємства — ТОВ «Атлантік» та ПАТ «Комбінат Придністровський» — з реєстру організацій, що володіють правом ввозу продукції тваринного походження на ринок країн Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану.
Цікава деталь: наприкінці минулого року Митний союз відмінив обмеження на поставку продукції п’яти українським підприємствам, серед яких чотири, що знову потрапили у немилість його ветеринарних служб. Це — ДП «М’ясокомбінат Зоря», ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД», ТОВ «Моліс» і Білоцерківський молочний комбінат. З того часу не минуло й року, як продукція підприємств раптом стала знову «невиїзною». Як наслідок, українські виробники живуть, мов на гойдалці, по суті, не маючи можливості чітко спланувати день завтрашній, оскільки не знають, хто з них стане наступним цапом відбувайлом для контролюючих служб Митного союзу. Хоча, в принципі, могли б уже зробити висновки і зрозуміти, що найкращий захист від непередбачуваних ситуацій — диверсифікація експорту своєї продукції. Хоча б тому, що спрогнозувати наступний крок стратегічних партнерів майже неможливо.
Приміром, на початку цього року прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі розповсюдила повідомлення, в якому Урядовий уповноважений з питань співробітництва з Російською Федерацією, державами — учасницями СНД, Євразійського економічного співтовариства та іншими регіональними об’єднаннями Валерій Мінтіян прогнозував, що зі створенням зони вільної торгівлі між країнами СНД припиняться «торговельні війни», в які втягнута Україна. «Вже не буде ні «молочних», ні «м’ясних війн, оскільки запрацює сприятливий режим торгівлі, що для нас дуже важливо», — зазначав він. На жаль, прогноз так і залишився прогнозом, бо одразу ж після ратифікації Верховною Радою України Договору про ЗВТ з країнами СНД російська сторона засвідчила, що немає таких угод, на порушення яких вона нездатна піти (на що, до речі, багато років тому вказував геніальний вчений, наш земляк Вернадський). У відповідь на ратифікацію Росія «порадувала» своїх партнерів і ввела утилізаційний збір на імпортні авто, що відразу вдарило по конкурентоздатності українських автомобільних підприємств.
Начебто економіка, а насправді...
Варто зазначити, що у травні Росія, Білорусь і Казахстан домовилися: тимчасові обмеження на ввезення тієї чи тієї продукції однією з країн цього політичного об’єднання означає, що дві інших вводять їх автоматично. Тому, в принципі, відтоді російська сторона має необмежене поле для маневрів і їй необов’язково світитися в якихось економічних розборах з тією ж Україною. Достатньо, щоб своє «фе» українським харчовим продуктам, що поставляються в Росію, сказали, приміром, ветеринарні служби Казахстану чи Білорусі, що, до речі, і відбулося в цьому випадку. Однак свій вердикт оголосила все-таки Федеральна служба Росії з ветеринарного і фітосанітарного нагляду, що побічно вказує на можливого ініціатора м’ясо-молочної війни з українськими виробниками. По суті, Митний союз став такою собі ширмою, за якою можна заховати авторів будь-якого недружнього випаду проти стратегічного партнера, яким називають і начебто вважають Україну високопоставлені російські політики.
Симптоматично, що навіть російські економісти звернули увагу на непродуманість та небезпеку торговельних воєн, ініційованих російською стороною. Про це йшлося в їхньому листі на адресу тоді ще Прем’єр-міністра Володимира Путіна. На думку цих експертів, які не змішують економіку з політикою, така ситуація вдарить по економіках обох країн, а загострення відносин між Росією і Україною не принесе користі жодній з держав.
Однак, як свідчать висловлювання російських високопоставлених чиновників, голосу здорового глузду вони дослухаються лише після того, як Україна стане членом Митного союзу. Такої ж думки й українські експерти, які вважають, що «торговельні війни» є передусім засобом тиску на нашу державу в політичній площині і спрямовані на втягування України в орбіту російських геополітичних інтересів. На їх думку, офіційна Москва робить усе для того, щоб змусити Україну переглянути стратегічний план євроінтеграції та повернути свої «голоблі» в бік Митного та Євразійського союзів. Бо інакше чому, приміром, найбільше претензій висловлюють до продукції, що імпортують з України, хоча значна частина товарів надходить і з країн ЄС? При цьому російська сторона не нарікає на прийняті там стандарти якості, хоча вони різняться від російських. Найімовірніше, українським виробникам слід бути готовими до того, що на зміну м’ясо-молочному «конфлікту» може прийти якийсь інший. І так триватиме доти, доки вони не знайдуть ринків збуту на свою продукцію у країнах, де на першому плані все-таки економічні, а не політичні інтереси.
На жаль, російська сторона не хоче розуміти, що такими діями прихильності від тих, хто в першу чергу потерпає від різних економічних «воєн», не здобудеш. І робітник чи інженерно-технічний працівник українського підприємства, який може опинитися без роботи через його зупинку, не буде ратувати за дружбу зі «стратегічним партнером». Тому примус до дружби через економічні санкції матиме лише протилежний запланованому ефект. А якщо це спрямовано проти української влади загалом, то варто пам’ятати, що на найвищому її рівні вже не раз наголошувалося, що альтернативи євроінтеграції України не передбачається.