НОРМОТВОРЧІСТЬ
"Урядовий кур'єр" спільно з фахівцями департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян Державної податкової адміністрації започатковує цикл публікацій, в яких спробує дохідливо роз'яснити всі нюанси нової податкової "конституції" держави
Починаючи 1 січня 2011 року всі відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VІ, який складається із 20 розділів, включаючи прикінцеві та перехідні положення (розділи 19 і 20) та налічує 340 статей, що мають наскрізну нумерацію.
Згідно з розділом 19 "Прикінцеві положення" Податкового кодексу, низку документів, що регулювали стягнення податків в Україні, визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року.
У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу змінилася система оподаткування. Майже удвічі зменшилася кількість податків.
Так, статтею 9 розділу 1 Податкового кодексу передбачено 18 загальнодержавних податків і зборів (замість раніше існуючих 26). Що стосується місцевих податків та зборів, то з 1 січня 2011 року їх залишилося тільки 5 замість існуючих раніше 16.
Передбачено поступове зменшення ставок податків. Так, ставка податку на додану вартість, відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу:
з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року - 20 відсотків;
з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.
Щодо ставки податку на прибуток підприємств, то вона зазнаватиме поступових змін. І становитеме, зокрема:
з 1 квітня 2011 року - 23 відсотки;
з 1 січня 2012 року - 21 відсоток;
з 1 січня 2013 року - 19 відсотків;
з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.
ПДВ: після висновку - автоматичне відшкодування
Слід також зазначити, що Податковим кодексом передбачено запровадження Єдиного реєстру податкових накладних, у якому буде здійснюватися обов'язкова реєстрація податкових накладних платниками ПДВ - продавцями. Запровадження такої реєстрації буде також поступовим. Зокрема, для платників, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:
понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;
понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;
понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;
понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.
З набранням чинності Податковим кодексом України змінилися умови добровільної реєстрації платниками ПДВ тих осіб, які не підлягають обов'язковій реєстрації. Зокрема, такими умовами є:
здійснення оподатковуваних операцій - постачання товарів/послуг;
обсяги поставок за останні 12 календарних місяців платникам ПДВ сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Запроваджено суттєві зміни в частині відшкодування податку на додану вартість. Так, відповідно до вимог Податкового кодексу затверджено форму висновку про суми відшкодування ПДВ.
Згідно з пунктом 200.12 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі, якщо платники мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, то згідно із підпунктом 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Торгові патенти матимуть обмежений строк дії
Податковим кодексом України внесено зміни у порядок отримання торгових патентів на деякі види підприємницької діяльності.
Тепер торговий патент - це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.
Кодексом також змінено законодавчий термін "Плата за торговий патент" на "Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності", що підкреслює належність такого збору до місцевих податків і зборів.
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності відмінний від плати за торговий патент, яка була встановлена Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Так, ставки збору, відповідно до Кодексу, встановлюються сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року. Тобто, згідно з вимогами Кодексу, у разі змін мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року необхідно змінювати і ставки збору.
Кодексом також передбачена норма, за якою у разі невнесення суб'єктом господарювання збору у встановлений строк дія такого патенту анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке порушення. А суми збору, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями Кодексу. Ці норми спрямовані на покращення платіжної дисципліни платників збору та підвищення їхньої відповідальності.
Із введенням в дію Податкового кодексу також буде змінено форму торгових патентів та форму заявки на придбання торгових патентів, які будуть відповідати вимогам, встановленим Податковим кодексом України.
Податок з автомобілістів: не забудьте про 2010 рік...
У зв'язку із ухваленням Податкового кодексу втратив чинність Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" із змінами та доповненнями, яким визначались платники податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення і строки сплати, а також встановлювались пільги.
Тепер фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, що відповідно до законодавства підлягають технічному огляду один раз на два роки, при проходженні у 2011 році такого технічного огляду або знятті транспортних засобів з обліку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи, які були звільнені у 2010 році від його сплати, документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття з обліку не проводяться.
Таким чином у разі, якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду - 1 раз на 2 роки, у 2011 році громадяни-власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2010 рік), та за рік, в якому проходить техогляд (2011 рік), або за 2 роки разом, але у зв'язку з втратою з 01.01.2011 року чинності Закону 1963-ХІІ, за таким власником залишається обов'язок сплати податку з власників транспортних засобів за 2010 рік за ставками податку, які діяли до 1 січня 2011 року.
Тож ДПА України нагадує громадянам-власникам транспортних засобів про необхідність сплати податку з власників транспортних засобів за 2010 рік під час проведення державного технічного огляду та зняття з реєстрації транспортних засобів у 2011 році.
Щодо повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, то відповідно до підрозділу 9 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.
Варто зазначити, що відповідно до пропозицій Президента України в Податковому кодексі вилучено Главу 1 Розділу XІV та збережено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, визначену Указом Президента України від 03.07.1998 N 727.
На те й перевірки, щоб документообіг не "шкутильгав"
З ухваленням Податкового кодексу України вирішено й низку проблемних питань, які виникали при здійсненні органами державної податкової служби контрольних функцій.
До прикладу, на законодавчому рівні закріплено обов'язок ведення платниками податків обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, відповідно до Кодексу, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання вищезазначених документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Також Кодексом визначено, що у разі ліквідації платника податків вищенаведені документи за період його діяльності не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації, в установленому законодавством порядку передаються до архіву. Впроваджена норма є важливим кроком у частині контролю за здійсненням платниками податків операцій із суб'єктами господарювання, які ухиляються від сплати податків і зборів.
У разі незберігання платником податків передбачених законодавством документів протягом установлених строків та/або ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю введено відповідальність у вигляді штрафу.
З метою уникнення конфліктних ситуацій при проведенні документальних перевірок Кодексом передбачено обов'язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.
При цьому дозволяється отримання у платників податків належним чином завірених копій даних документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, або пов'язані з предметом перевірки.
Водночас, забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.
Торкнулися нововедення й контрольно-перевірочної діяльності органів ДПС. Зокрема, йдеться про перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових та касових операцій, які у Податковому кодексі отримали назву "фактичні перевірки".
Таку назву ці перевірки отримали, оскільки можуть здійснюєватися саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Вона може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби та виникає необхідність перевірки таких фактів;
- отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
- отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;
- виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п. 75.1.3 розділу ІІ Кодексу, а саме: дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;
- отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно з п. 80.4. Кодексу перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів ДПС може бути проведено контрольну розрахункову операцію (контрольну закупку). При цьому товари, які було отримано під час такої закупки, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів (пп. 20.1.9. Кодексу).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу ДПС у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення такої перевірки може проводитися хронометраж господарських операцій, за результатами якого складається довідка, яка підписується посадовими особами органу ДПС та посадовими особами суб'єкта господарювання (п. 80.7, п. 80.8 Кодексу).
Тривалість фактичних перевірок, згідно з п. 82.3. Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку такої перевірки здійснюється за рішенням керівника органу ДПС не більш як на 5 діб.
Підставами для подовження строку перевірки є:
заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);
змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.
Процедура оскарження - дворівнева
Податковим кодексом встановлено єдиний підхід до застосування штрафних санкцій (стаття 112-128) за результатами перевірки, оскарження та стягнення донарахованих сум. ДПА України вважає, що це зменшить кількість конфліктних ситуацій із платниками, зокрема в частині оскарження рішень органів ДПС.
Значного спрощення відповідно до положень Податкового кодексу України зазнала і процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби. Починаючи з нинішнього року вона є дворівневою.
Це дає можливість скоротити терміни узгодження сум грошових зобов'язань в адміністративному порядку та підвищити неупереджений і об'єктивний розгляд скарг платників податків.
Одночасно обсяги та відповідальність щодо цього напряму роботи збільшуються на регіональному та центральному рівні. Для забезпечення реалізації зазначених норм Податкового кодексу України розроблено Порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, який найближчим часом буде оприлюднено.
Перелік наведених у цій статті нововведень, запроваджених Податковим кодексом України, звичайно, далеко неповний. Проте, навіть короткий їх опис, свідчить про те, що закладені у ПК положення спрямовані, в першу чергу, на удосконалення адміністрування податків, зниження податкового навантаження на бізнес, перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію громадян та створення стимулів для інноваційно-технологічного розвитку вітчизняної економіки.
Звісно, миттєво зорієнтуватися у великій кількості законодавчих змін - завдання не з легких. Тому усі зусилля податкової служби сьогодні спрямовані на вчасне інформування платника про зміни, що відбулися. Адже, сумлінне виконання громадянського обов'язку сплати податків, з рештою, залежить саме від обізнанності кожного платника податків. Тож подальший взаємозв'язок "податкова-платник податків" тепер, як ніколи, вкрай важливий та взаємоприйнятний.
Департамент масово-роз'яснювальної
роботи та звернень громадян ДПА України
У ЗAПИСНИК ПЛAТНИКA ПOДAТКІВ
Чи має право орган ДПС при проведенні документальної перевірки платника податків та ненаданні ним документів (у т.ч., коли документи знаходяться в опечатаному приміщенні на підставі рішення суду), що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважати такі документи відсутніми на час складання звітності?
Відповідно до п.44.6 ст.44 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІІ (далі - ПКУ), у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні (абз.2 п.44.7 ст.44 ПКУ). Згідно із п.85.9 ст.85 ПКУ, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Чи передбачено Податковим кодексом обмеження або мораторій на проведення перевірок?
Відповідно до п.75.1. ст.75. р. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІІ (далі - ПКУ) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Фактична перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3. п.75.1. ст.75. ПКУ).
Згідно із пп.75.1.2. п.75.1. ст.75. ПКУ документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин визначеної підпунктами 78.1.1.-78.1.13 пункту 78.1 статті 78 ПКУ. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи (п.78.2. ст.78. ПКУ). Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України (п.78.3. ст.78. ПКУ).
Пунктом 77.2 статті 77 ПКУ визначено, що платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби. Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п.77.3. ст.77. ПКУ). Застосування мораторію на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок ПКУ не передбачено.