Першими законами, які були ухвалені після Революції Гідності з метою реформування судової системи були закони «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про забезпечення права на справедливий суд». Ці закони передбачали «косметичні» зміни до законодавства, яке регулювало діяльність судів, зокрема виборність голів судів, підвищення ролі Верховного Суду України в системі судочинства, але не розв’язували глибинні проблеми вітчизняної Феміди. Тому першим важливим кроком у питанні реформування судової системи було внесення змін до Основного Закону та прийняття Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Змінами до Конституції України передбачалось утворення Вищої ради правосуддя, яка мала стати ключовим органом, що візьме на себе відповідальність за якість судової влади. Зміна  статусу суддів та поетапне запровадження імперативу щодо здійснення представництва в судах виключно адвокатами були головними в розділі Основного Закону, присвяченого правосуддю. Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року запроваджувалась трирівнева система судоустрою, новий Верховний Суд, ліквідація діючих вищих спеціалізованих судів та створення нових судів: Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Пізніше відбувся непростий відбір кандидатів на посади суддів Верховного Суду України та почала роботу Вища рада правосуддя.

Реформування судової системи неможливе було без змін процесуальних кодексів. Законопроект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №6232 став найбільшим за обсягом законопроектом за весь час існування Верховної Ради України. Одночасно було розроблено три процесуальні кодекси в нових редакціях. Швидкість проходження законопроекту в стінах Верховної Ради вражала.

Законопроект підписаний Президентом України та опублікований.

Тож яких змін слід чекати з набуттям чинності новими процесуальними кодексами, розповідає адвокат, третейський суддя постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків Юрій Білоконь.

Максимальна змагальність сторін

Суддя виконує виключно роль арбітра та не збирає докази. Суди обмежені в своїх повноваженнях щодо збору доказів та встановлення фактичних обставин справи. Надання відповідних доказів та доказування є обов’язком сторін (позивача і відповідача). Суд витребовує докази і призначає експертизу лише в окремих випадках, визначених законом. Таким чином, зміни процесу сприятимуть реалізації моделі незалежного суду, коли суд не працює як адвокат на одну зі сторін, а, навпаки, відмежовується від процесу збору і надання доказів.

Прозорість судового процесу (гласність)

Особи, присутні в залі суду, представники засобів масової інформації зможуть проводити у цій залі фотозйомку, відео- та аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених кодексом.

Спрощення розгляду нескладних та малозначних справ

Новелою Господарського процесуального кодексу надається можливість здійснювати судочинство за правилами наказного та спрощеного позовного провадження. Новим для Цивільного процесуального кодексу є спрощене позовне провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Зокрема, за правилами наказного провадження можуть розглядатись заявлені вимоги до юридичної особи або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій, зокрема електронній формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Запроваджується механізм розв’язання спору до початку слухання справи по суті. Таким чином запроваджується процедура медіації, коли суддя по черзі спілкується з обома сторонами та шукає можливість досягнення між ними згоди.

Забезпечення ґрунтовної підготовки та розгляду складних справ

У межах підготовчого провадження мають бути вирішені всі підготовчі та процедурні питання: склад учасників, позиції по суті справи, докази, клопотання тощо. Ретельна підготовка до розгляду справи має стати запорукою правильного та своєчасного її розгляду. Сторони процесу мають викладати свою позицію виключно у встановлених кодексом документах (позов, відзив, відповідь на відзив і доповнення до відзиву). Докази мають надавати в повному обсязі та на визначених законом стадіях.

Запобігання зловживанню процесуальними правами

Процесуальні кодекси впроваджують нові механізми протидії зловживанню процесуальними правами, як-то: подання «позовів-клонів», умисне затягування процесів, маніпуляції з підсудністю. Учасники процесу можуть нести відповідальність за зловживання процесуальними правами. Суд вправі штрафувати за подібні дії учасників процесу.

Електронний суд

Запроваджується здійснення судочинства із застосуванням інформаційних технологій, зокрема вчинення всіх процесуальних дій через засоби електронного зв’язку з відповідними механізмами ідентифікації та безпеки. Зокрема: надсилання електронних повісток, подання процесуальних документів до суду та ознайомлення з матеріалами справи через інтернет. Учасникам справи забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Насамкінець, ухвалення процесуальних кодексів у новій редакції — це перша спроба законодавця гармонізувати правила цивільного та господарського судочинства із збереженням специфіки кожного. Можемо відзначити єдність вживаної термінології та гармонізацію порядку вчинення окремих процесуальних дій у цивільному та господарському процесах, що мають забезпечити єдність судової практики.