Минав тільки перший рік «громадянської війни» на території українського Донбасу. Суботнього ранку 24 січня 2015 року два дивізіони реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» збройних сил Російської Федерації здійснили понад 120 пострілів некерованими реактивними осколково-фугасними снарядами в бік Маріуполя. Головною ціллю російських терористів у погонах був блокпост ЗСУ в селищі Виноградне, проте під потужний обстріл потрапив житловий мікрорайон Східний. Внаслідок використання важкої смертоносної зброї загинули 30 мирних жителів Маріуполя, більш як 90 осіб зазнали різноманітних поранень.

«Не все те, що зверху, від Бога»

Того суботнього ранку біля Київського ринку було людно. І саме ця територія, а також зона на вулиці Київській між школами №5 і №69, житлові квартали і приватний сектор в Орджонікідзевському районі стали мішенню для реактивних ракет. Люди, яким пощастило вціліти, досі із жахом згадують ті найстрашніші хвилини у своєму житті. «Було таке враження, ніби на нас усіх упало небо! А потім ще раз. І ще раз!» — емоційно розповідає місцевий житель.

І це не перебільшення дуже наляканих людей, бо вже достеменно відомо, що Східний та його жителів накрили аж три хвилі ракетних атак, перша з яких — о 9.15. Наслідки обстрілу жахливі: десятки вбитих і покалічених людей, серед яких діти й підлітки, пошкоджено 22 багатоповерхові житлові будинки та 37 приватних, вісім магазинів, два ринки, дві банківські установи, аптека, кафе, магазин, станція технічного обслуговування.

А доки на місці трагедії почали працювати рятувальники, медики, правоохоронці та волонтери, військовослужбовці оперативно відреагували на агресію з території, контрольованої проросійськими незаконними збройними формуваннями. Ще вранці тодішній лідер «ДНР» Олександр Захарченко спершу повідомив, що починається рішучий наступ на Маріуполь, а потім надовго замовк. Адже росіяни-«іхтамнєт» стали звично відхрещуватися від обстрілу й ховати військову техніку, причетну до вбивства маріупольців.

Вдалося їм це частково. Трохи згодом у штабі ЗСУ повідомили: українські артилеристи вогнем у відповідь знищили поблизу Маріуполя чотири РСЗУ «Град» з обслугою з усіх шести, які обстрілювали Східний і його жителів. А надвечір відзвітували контррозвідники: вони не тільки перехопили розмови між російськими офіцерами — «кураторами» обстрілу та місцевими бойовиками, а й зуміли затримати коригувальника вогню. Ним виявився 44-річний місцевий житель і колишній правоохоронець — співробітник ДАІ. Тому і прізвисько мав відповідне — «Даішник».

Східний пам’ятає!

Зізнаюся щиро: з дуже тривожним хвилюванням переглядав списки людей, переданих Україною по той бік лінії розмежування наприкінці минулого року під час обміну полоненими. Побоювався, що натраплю ще й на такий рядок: «Валерій Сергійович Кірсанов». Тобто той самий коригувальник жахливого обстрілу мікрорайону Східний, закономірно визнаного Генеральною прокуратурою терористичним актом. Бо торік улітку після 4,5 року перебування за ґратами цей чоловік уже вийшов на волю. У цих реаліях годі шукати логіку і справедливість, проте це правда: горе-коригувальник, причетний до загибелі трьох десятків своїх земляків і понад 90 поранених майже уникнув покарання. І це попри те, що «Даішника» було засуджено за ч. 1 ст. 258 («Створення терористичної групи чи терористичної організації) та за ч. 1. ст. 263 («Незаконний обіг зброї, боєприпасів та вибухових речовин») КК України всього на дев’ять років, він не відбув навіть цього строку, а звільнився за «законом Савченко» (рік у буцегарні прирівнюється до двох).

Опинившись на волі, Валерій Кірсанов намагався триматися бадьоро і запевняв, що нікуди з рідного міста виїжджати не збирається і має намір жити саме тут. А ось його земляки були іншої думки і тому влаштували «теплу» зустріч біля маріупольського СІЗО. Активісти тримали плакати: «Кірсанов — убивця!» та «Східний пам’ятає!», облили Кірсанова томатним соком і зеленкою, риторично голосно запитували: «Як тобі спиться?» чи «Не хочеш покаятися?» До речі, із пропозицією про публічне каяття звернувся і присутній тут пастор місцевої церкви. А таксист, який приїхав на виклик, дізнавшись, хто буде пасажиром, відмовився його везти.

Під час слідства підозрюваний зізнався, що став активно співпрацювати з проросійськими незаконними збройними формуваннями восени 2014 року. Він розповів, що 24 січня обстріл Східного здійснювали артилеристи з РФ під командуванням російського офіцера з позивним «Попіл». Серед керівників був і місцевий бойовик з Донецька «Терорист»: контррозвідники СБУ справді перехопили розмови, в яких «Терорист» просить «Попела» використати для обстрілу реактивну артилерію. А вже після коригування вогню «Даішник» розповів про наслідки спершу саме російському «кураторові».

«Під час досудового розслідування наші слідчі встановили і довели, що цей терористичний акт здійснили кадрові російські військовослужбовці з використанням двох штатних реактивних дивізіонів збройних сил РФ», — підтвердив тодішній голова СБУ Василь Грицак. Також вдалося встановити й конкретних «іхтамнєт». За даними слідства, з території Росії обстрілом керував начальник ракетних військ та артилерії південного військового округу ЗС РФ генерал-майор Степан Ярощук. В окупованому Донецьку його дублював полковник ЗС РФ Олександр Цаплюк («Горець»), а координацію реактивних дивізіонів здійснював підполковник ЗС РФ Максим Власов («Югра»).

Відтоді минуло п’ять років. І дуже шкода, що, зібравши неспростовні докази причетності військовослужбовців РФ до страшного злочину, так і не вдалося нікого з них притягнути до відповідальності. Хоч саме такий перебіг подій міг стати найкращим вшануванням пам’яті загиблих маріупольців. І для цього не обов’язково чекати п’ятої чи тим більш десятої річниці жорстокого обстрілу мирного мікрорайону українського міста.

ЗІЗНАННЯ

Валерій КІРСАНОВ,
коригувальник обстрілу Східного
(під час показів слідчим СБУ 24 січня 2015 року):

— Два тижні тому зателефонував «Попіл» і попросив координати скупчення ЗСУ. Координати блокпосту на Таганрозькій трасі я передавав СМС-повідомленням, і вони повинні були відпрацювати вчора вночі, та зробили це сьогодні вранці. Я поїхав подивитися, що там сталося, і сказав «Попелу», що вони промахнулися на кілометр. Він сказав: «Ну, гаразд». Я повідомив, що дуже багато людей загинуло. На цьому зв’язок із ним обірвався.