ЕКСПЕРИМЕНТ
Чому першого березня були «червоними» телефони метрополітену?
Уранці першого дня весни у студентів столичних вишів, які їздять на метро, був привід для радощів. Бо саме з цього дня, як повідомила прес-служба КМДА, у Київському метрополітені впроваджується новий вид студентських проїзних квитків. Точніше, в ролі проїзного буде звичайний… студентський квиток. Утім, і досі студенти могли користуватися пільговими проїзними, але в низці вишів їх купити було не так просто. Як розповіла Олена, мама студентки, спочатку треба було здати гроші старості групи. А потім він казав, у який кабінет звернутися за самим проїзним. Приходити по нього і займати черги інколи доводилось по 2—3 дні, та й то не завжди вистачало квитків. Щоправда, Оленину доньку інколи виручали друзі — студенти Київського політеху: їм давала гроші і вони якимось чином безпроблемно купували проїзні.
Віднині ж, як ми зрозуміли з оптимістичних повідомлень, така безпроблемність стане нормою для всіх студентів. Адже, зазначає прес-служба КМДА, носієм інформації в електронному студентському квитку є вмонтований мікропроцесор (чип-модуль), що дає можливість видавати квиток на весь період навчання студента, оперативно змінювати інформацію щодо терміну його дії, отримувати та обліковувати пільги, виконувати блокування в разі втрати, викрадення або дострокового закінчення студентом навчання.
Не всі студенти мають квитки з чіпами. Фото Володимира ЗАЇКИ
Перед тим як почати використання квитка для проїзду в метрополітені, студенту треба звернутись на дільницю забезпечення засобами оплати проїзду за адресою: пр. Перемоги, 35, кімната 113, для ініціалізації документа. Після ініціалізації на квиток записується ресурс на наступний календарний місяць у будь-якій касі метрополітену починаючи з 22-го числа поточного місяця до 14-го числа включно наступного місяця, за встановленим для студентського проїзного квитка тарифом. Надалі термін дії квитка можна продовжувати як у касах метрополітену, так і в автоматах дозапису безконтактних карток.
Коли Олена про це дізналася, зітхнула полегшено: на одну мороку доньці менше. Та незрозуміло було — чи треба разом із студентським квитком, аби додати до нього функцію проїзного, нести ще якісь документи, скільки це коштуватиме тощо. Та коли вона дзвонила в різні служби метрополітену, починаючи від «гарячої лінії» і довідкової, то її переадресовували з телефону на телефон, але так нічого й не прояснили. Ми вирішили допомогти жінці і подзвонили до прес-служби метрополітену. Але там чоловік, який категорично не побажав представитися, повідомив небагато. На запитання, чи це стосується всіх столичних студентів, прес-службівський анонім зауважив:
— Ні, це впроваджує науково-дослідний інститут прикладних технологій. Ви зайдіть на їхній сайт. Там є інформація про цей квиток.
Однак на сайті ми знайшли лише загальну інформацію, від якої ні студентам, ні їхнім батькам, як-то кажуть, ні холодно ні жарко. По телефону теж нічого не дізналися, бо, як нам сказали, про це може розповісти лише керівник прес-служби, а він зараз на нараді і невідомо, коли повернеться...
А ось хто вніс трохи ясності в цю справу, то це мама ще однієї студентки, Марина Михайлівна, яка кілька годин «обривала» всі метрополітенівські телефони і все ж таки з’ясувала, що… її дочці нічого «не світить», бо вона вчиться не в КПІ. Як з’ясувалося, це експеримент. У ньому «виграшний білет» витягли ті ж таки студенти Київського політеху.
— По телефону мені сказали, що експеримент цей навіть невідомо коли закінчиться: може, в кінці березня, а може, й ні, і що на метро за студентськими квитками їздитимуть 10 тисяч студентів КПІ. Хоч коли дзвонила подруга моєї доньки, їй повідомили, що лише 600. А справді, — каже Марина Михайлівна, — пригадую, дочка казала, що у її друзів з КПІ в студентському квитку є якийсь додатковий чип, якого немає у студентів інших вишів…
Усе було б не так сумно, якби не такий «дефіцит» звичайних проїзних. Мене це дивує ще й тому, що з групи, у якій учиться моя донька, лише половина студентів користується метро. А ще прикро тому, що нас з вами неправильно інформують. От вам, журналістам, прислали повідомлення, з якого можна зробити висновок, що їздити в метро за студентським квитком можуть усі, хто вчиться у вишах. І жодного слова, що це експеримент, жодного пояснення про його тривалість і що буде далі... Мабуть, розраховують на те, що ви опублікуєте такий «ура-обман». Але ж тоді студенти та їхні рідні сміялися б не лише з посадовців, а й з вас…