Подія, що трапилася останнього дня минулого літа і сколихнула не лише Харківську область, а й усю Україну і соціальні мережі, до сьогодні під пильною увагою громадськості. Адже досудове слідство не завершене, і його підсумки з огляду на нашу правоохоронну та судову системи можуть бути вкрай несподіваними. Всупереч здоровому глузду і Конституції України.
А трапилася ця жахлива історія в недалекому від Харкова Зміївському районі. Тихе надвечір’я застало тридцятидев’ятирічну жінку за звичними хатніми клопотами: треба було прибрати, про вечерю подбати й дітвору до сну готувати. Вони ж малеча — потребують маминої допомоги та опіки. Коли відчинились вхідні двері, подумала, що повернувся чоловік. А чому так рано? Чому з таким грюкотом?
У хату ввалився незнайомий чолов’яга, явно нетверезий, бо хитало його, ніби під ногами підлога провалювалася. Краще б провалилася. Почав вимагати горілки. Кричав, сварився, погрожував. Діти перелякано забилися хто куди. Господиня спробувала спровадити зайду, та дарма — тільки розпалила агресію чужинця. І коли вже побачила, що ні благаннями, ні застереженнями його не зупинити, вихопила з шафи чоловікову мисливську рушницю. П’яного нападника це ще більше розлютило. Він, не розбираючи дороги, посунув на дітей. Жінка зробила шість пострілів і зупинила напасника. Назавжди. Оговтавшись, викликала поліцію.
Слідчі відкрили кримінальне провадження за ст. 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі до 3 років, або позбавлення волі до 2 років. Досудове розслідування триває.
Подумки поставивши себе на місце бідолашної матері, уявивши, як над моїм онуком могла б нависнути така загроза, скажу щиро: стріляв би не вагаючись. Переляк в оченятах, сльози і рученята, що просять захисту, для нормальної людини мають більшу вагу, ніж міркування про припустимість чи перевищення самооборони та й саме існування п’яного виродка. Це, зрозуміло, моя позиція. Проте в соцмережах, де пристрасно обговорювали цей випадок, не знайшлося жодної людини, котра б стала на захист забитого.
Ось лише деякі із висловлювань: «У мене була подібна ситуація і не було зброї. Дуже шкода, я б стріляла і захищала свою дитину і себе, а не дзвонила б безуспішно в поліцію, коли грабіжники вибивали двері будинку ногами. Якби не спрацювала тривожна кнопка і не приїхала група охорони».
«На жаль, як свідчать факти (про це повідомляли у ЗМІ) той, хто захищає себе, за нашими законами може потрапити під відповідальність, особливо якщо немає грошей відкупитися. Адже треба буде доводити, що особа, яка, посеред ночі розбивши вікно, із сокирою чи рушницею вдирається до чужої оселі, має погані наміри. Ну чи не абсурд?»
«Потрібно ухвалити закон, який би передбачав, що в разі проникнення в приватну власність можна застосовувати зброю не тільки тоді, коли є загроза життю. А то виходить, що грабіжник лізе у вікно, бабця стукнула його молотком, і її ще й судять».
У тому, що інститут необхідної самооборони не відповідає призначенню і його слід розширити, а підстави для надання більших прав на захист поглибити, переконаний президент Кримінологічної асоціації України доктор юридичних наук Олександр Бандурка, один з розробників чинного Кримінального кодексу. Він каже, що під час створення КК України, 27 років тому, була зовсім інша криміногенна ситуація, а нині вона характеризується зростанням агресивності, проявів екстремізму, насильства, терору, значною кількістю зброї в злочинців.
«Вважаю, що статті, які визначають межі необхідної оборони і крайньої необхідності, потрібно розширити і громадянам надати право захищати себе у всіх випадках посягання на їхні інтереси», — наголошує Олександр Бандурка.
Про те, що сталося на Зміївщині, Олександр Маркович сказав: як юрист не бачить підстав для кримінального провадження, адже жінка, захищаючи двох малих дітей, власне життя, дім, діяла цілком відповідно до ситуації, що склалася. Вона не могла фізично справитися з нападником, знешкодити його чи покликати на допомогу, а думала лише про захист власних дітей і життя. Посилаючись на закордонний досвід, Олександр Бандурка заявив, що в Німеччині за очевидності обставин поліція навіть не порушувала б кримінального провадження. А сам, каже Олександр Маркович, вчинив би так само, захищаючи своїх онуків, правнуків чи інших дітей.
І ще одна його думка запала в пам’ять: наше суспільство не привчене до розуміння інституту необхідної оборони, а багато громадян переконані, що за їхні злочинні дії не настане ні кара від держави, ні відсіч потерпілих.
Коментуючи зміївську ситуацію, прес-секретар прокурора Харківської області Віта Дубовик повідомила, що триває кримінальне провадження. Жінці про підозру не оголошено, і вона виступає в ролі свідка. Для оголошення підозри слідство не зібрало доказів.