ПРОФІЛЬ

Луганчанин Олександр Бондар вперше увійшов  до числа кандидатів на участь у головних Іграх чотириріччя

Свого часу до луганського басейну «Юність» п’ятирічного Сашка привела мати. Вона сама колись займалася стрибками у воду з трампліна саме тут. Щоправда, у сина виходить краще.

— Я помітила хлопчика відразу, хоча на той момент він займався у тренера по набору, і був дуже скромним, навіть сором’язливим. Але на воді ставав сміливим та швидким, — згадує головний тренер збірної України Тамара Токмачєва. — Його спортивний талант — погашений вхід у воду. Це високий клас виконання і технічна майстерність, коли людина входить у воду без єдиної бризки. Тому Сашко виділяється зараз і серед спортсменів збірної України.

Свого тренера Олександр Бондар радує постійно і всіляко. Від працьовитості, яку він проявив уже в 13 років, коли вперше представляв програму на юнацькому чемпіонаті світу в Трієсті (Італія) до схильності турбуватися про всіх членів команди. Саме перед поїздкою до Трієста тренер вигадала для Сашка спеціальний комплекс вправ, зробивши особливий акцент на  розтяжки. І він годинами стрибав на батуті, трамплінах, ходив на аеробіку, гімнастику, хореографію.

Два Олександри — Бондар (справа) і Горшковозов тренуються у Тамари Токмачєвої багато років, тож всі перемоги —спільні. Фото з архіву Олександра БОНДАРЯ

— А хореографія навіщо?

— У нашому виді спорту важлива краса ліній, щоб все тіло, до самих кінчиків ніг — під час стрибка виструнчилося, — пояснює хлопець.

У 2007 році в Італії він завоював своє перше «золото». Сьогодні в активі  п’ять перемог на юнацьких чемпіонатах Європи, дві — світу, і вже по дві перемоги у «дорослих» чемпіонатах того ж рівня.

— Олександру ще не було 18 років, а він вже брав участь у «дорослих» стартах, хоча змагатися там доводиться  зі спортсменами віком за 30, у яких за плечима кілька Олімпійських ігор та чемпіонатів світу,— підкреслює тренер. — І вже на перших таких змаганнях у Мадриді наш Сашко завоював бронзу.

Зумів спортсмен здивувати тренера і тим, як вміє поводитися з людьми:

— Його дуже люблять в команді. Тож на чемпіонаті світу в Шанхаї збірна вибрала капітаном, — згадує Тамара Токмачєва. — Мені було дивно — адже він наймолодший в команді. Але  добре впорався. Бо що таке капітан? Це зв’язок тренера зі збірною. Вирішення всіх питань, щодо розкладу тренувань, збору спортсменів, навіть — організація уболівальників на трибунах, коли хтось із наших йде на медаль. Навіть — клопоти про те, аби прапор України вчасно потрапив до рук того, кому випало щастя піднятися на п’єдестал пошани.

Таке от життя молодої людини — вже п’ять років тренер спілкується з Олександром Бондарем частіше, ніж мама, тато і молодша сестричка Віка. Дається взнаки кочове спортивне життя — тренується він тепер більше в Києві, ніж у Луганську. Але встигає і успішно навчатися в Луганському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. А про що  хлопець мріє? Звісно ж про перемогу на наступних Олімпійських іграх, участь у яких забезпечив своїми вдалими виступами на інших стартах.