Верховна Рада 1 листопада ухвалила в першому читанні проєкт закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 2179). Документ спрямовано на підвищення ефективності системи протидії відмиванню коштів та боротьби з фінансуванням тероризму шляхом упровадження положень міжнародних стандартів боротьби з цими негативними явищами.

З Європою в ногу

Які сильні й слабкі сторони майбутнього закону? Чи може законопроєкт якісно змінитися на краще до другого читання?

Передовсім з’ясуємо, як Кабінет Міністрів і Прем’єр-міністр Олексій Гончарук як ініціатори ставляться до свого дітища.

Нагадаємо, що, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейському співтовариству з атомної енергії та їхнім державам-членам необхідно забезпечити імплементацію відповідних міжнародних стандартів, зокрема стандартів групи з розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (FATF), а також стандартів, рівнозначних тим, які ухвалив союз.

Європейський парламент та Рада Європейського Союзу 20 травня 2015 року для узгодження законодавчих актів Європейського Союзу з Міжнародними стандартами з протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення, ухваленими FATF у лютому 2012-го, ухвалили директиву (ЄС) 2015/849 «Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансуванню тероризму» та регламент (ЄС) 2015/847 «Про інформацію, що супроводжує грошові перекази».

«У зв’язку з цим і з метою досягнення відповідності правової системи України у сфері протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити, націо­нальне законодавство потребує змін», — ідеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

Зменшення порога та пошук бенефіціарів

Згідно з текстом документа, збільшується порогова сума і зменшується кількість ознак для обов’язкового звітування про фінансові операції, про які банки, страховики, кредитні спілки, ломбарди, біржі, платіжні організації та інші фінансові установи зобов’язані були повідомляти Держфінмоніторинг. Цей обов’язок залишається, але треба повідомляти про такі фіноперації на суму більш як 400 тисяч гривень (нині це 150 тисяч гривень). Також пильно стежитимуть «за готівкою, переказом грошей за кордон та клієнтами з держав, що не виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які провадять діяльність в антилегалізаційній сфері».

Ще дуже важливий момент — удосконалення процедури розкриття суб’єктами господарювання їхніх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів). Справді, часто знайти цих осіб дотепер виявляється дуже складною справою, і про це «Урядовий кур’єр» неодноразово писав.

Утім, як зазначає адвокат юридичної компанії «Ілляшев та партнери» Олександр Камша, законодавцю не завжди вдається чітко описати критерії, які б дали змогу однозначно зарахувати особу до бенефіціарного власника. Неоднозначний і термін «кінцевий бенефіціарний власник», оскільки, по-перше, не визначено, що слід розуміти під сполученням «зрештою володіє або контролює».

«По-друге, не визначено, що необхідно розуміти під терміном «кінцевий вирішальний вплив (контроль)», який впливає на кваліфікацію особи як кінцевого бенефіціарного власника. По-третє, неоднозначне й некоректно викладене визначення ознак здійснення непрямого вирішального впливу на управління або господарську діяльність (зокрема, не зрозуміло, з якою часткою активів особа має право володіти/користуватися чи розподіляти, щоб її вважати такою, що має непрямий вирішальний вплив). Не зрозуміле положення «права на формування складу, результати голосування» тощо», — зазначає експерт.

Залишити старий із правками?

Юрист упевнений, що у законопроєкті повторюється значна частина відповідних положень чинного Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», пропоновані новели здебільшого уточнюють та деталізують деякі його положення фактично без зміни концепції закону. Отже, треба не видавати новий законопроєкт, а просто внести професійні правки до старого?

По суті, з ним погоджується й адвокат Ростислав Кравець, який вважає, що новий законопроєкт фактично на 90% складається із тексту нині чинного закону і має незначні правки.

Проте обидва юристи підтримують зменшення порогової суми «початку моніторингу». За словами Р. Кравця, 150 тисяч гривень — невелика сума, за якою повин­ні пильно стежити: «До таких операцій нині долучається чимало фахівців, на все це витрачають великі державні кошти. Проте сенсу в цьому немає — це, так би мовити, зовсім не брудна сума для відмивання й тим більше для фінансування тероризму. Вважаю, що відмивання нечесних коштів і фінансування бойовиків відбувається не через трансакції підприємств, малого та середнього бізнесу. Це робиться через офшорні прямі схеми і закупівлю облігацій внутрішньої державної позики».

За провину гроші великі…

У законопроєкті чітко обумовлено розміри максимального штрафу для банків та фінансових установ, яких визнають винними у відмиванні. Він становитиме 10 мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян саме за системні порушення, а не поодинокі зловживання (для інших осіб — до мільйона неоподатковуваних мінімумів). Чи це серйозне покарання для винних банків і чи не завеликі суми штрафів?

«Такий розмір штрафу дуже істотний для будь-якої банківської установи. Законопроєкт містить положення, викладені неоднозначно, це оціночні (суб’єктивні) категорії, запровадження яких матиме наслідком виникнення суттєвих труднощів у правозастосовній практиці, порушення прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, а також до виникнення значних корупційних чинників», — зазначає Олександр Камша.

Деякі експерти зазначають, що, згідно із законопроєктом, значно розширюються права СБУ. Ця установа буде жорсткіше перевіряти всі операції, які ми описували вище. Цікаво, що на бухгалтерів різних підприємств і фірм, нотаріусів, а також рієлторів накладають додаткові функції щодо безпосереднього жорсткого контролю їхніх клієнтів. Якщо вони проґавлять якусь сумнівну операцію, ризикують сплатити 170 мільйонів гривень штрафу. Якщо для банку (порівняно велика установа) ця сума виявляється чималою, то що вже казати про приватного нотаріуса?

Це саме можемо сказати і про покупця нерухомості, який співпрацює і з рієлтором, і з нотаріусом, з огляду на те, що вартість нашого житла значно перевищує 150 тисяч гривень.

Хоч у цьому сенсі Ростислав Кравець вважає, що особливих знущань різних органів і штрафів на космічні суми пересічних українців і тих-таки рієлторів не буде. На його думку, це формальне попередження у законопроєкті, щоб, так би мовити, всі лякалися й не порушували законодавства.

А ось із приводу фінмоніторингу сум, які було витрачено на купівлю житла, приміром, мільйон гривень, то тут також лякатися не варто: по-перше, вже давно було винайдено протиотруту, яка полягає в розбиванні великої суми на маленькі й тоді вони не підлягатимуть перевіркам. А по-друге, люди вже здебільшого вказують правдиві суми в договорах купівлі-продажу осель і діють згідно із законом.

До виправлення та уточнення до другого читання законопроєкту в наших законодавців ще є час. І так буде. Юристи впевнені, що обсяги штрафів все-таки підкорегують у бік зменшення. Цікаво, що самі банки неохоче коментують цей документ. Це зрозуміло, адже після його ухвалення вони стануть дуже слабкою ланкою процесу.