Начальник Головного управління —
командувач Внутрішніх військ
МВС України генерал-лейтенант
Станіслав ШУЛЯК

Сьогодні своє професійне свято відзначають Внутрішні війська МВС України — спеціальне військове формування, наділене, висловлюючись офіційно, правоохоронними функціями і призначене для захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, а також конституційного ладу, безпеки і суверенітету держави від злочинних та інших протиправних посягань. Уже одне це визначає особливий статус і характер службово-бойової діяльності. Напередодні свята ми зустрілися з начальником Головного управління — командувачем Внутрішніх військ МВС України генерал-лейтенантом Станіславом Шуляком. 

—  Станіславе Миколайовичу, нині майже всі правоохоронні структури перебувають на стадії реформування. Що означають ці процеси для очолюваних вами військ?

— Оскільки Внутрішні війська — структурна складова МВС, то зміни у нас відбуваються в контексті реформування всієї правоохоронної системи держави. Це означає не лише вдосконалення законодавчої бази, нові підходи до організації служби, а й нові вимоги до кадрового потенціалу з метою ефективнішого використання наявного людського ресурсу, піднявши зокрема рівень його підготовки. Таким шляхом іде увесь світ. Бачте, гарантувати безпеку особи чи й держави в цілому можна лише за умови наявності фахівців, здатних професійно передбачити і відвернути будь-яку загрозу.

Сьогодні в глобальному світі ніхто не застрахований, скажімо, від вчинку особи з психічними розладами, не кажучи вже про якісь інші прецеденти різного характеру. І для цього, скажімо, не треба перебувати там, де існує підвищений ризик терористичної загрози. Згадайте влаштований Брейвіком жах у спокійній респектабельній Норвегії. Звичайно, це очевидний форс-мажор, та й до такого треба бути готовим, аби запобігти чи хоча б мінімізувати наслідки. Потрібно моделювати різні ситуації, аналізувати, передбачати можливий розвиток тих чи тих подій. Коло наших завдань, як і тактичний інструментарій, залишаються незмінними: забезпечення громадського порядку в країні й охорона особливо важливих об’єктів.

За 21 рік свого існування Внутрішні війська пройшли кілька етапів реформування. Згадайте 90-ті роки минулого століття і ту криміногенну ситуацію. Тоді після прийняття закону, що визначив завдання і структуру військ, для швидкого реагування на надзвичайні обставини у їх складі було створено частини спеціального призначення. Саме вони разом з іншими підрозділами внутрішньої та конвойної охорони брали активну участь у реалізації невідкладних заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю.

Сьогодні Внутрішні війська — одна з головних опор держави в гарантуванні внутрішньої безпеки, підтримці спокою і стабільності в країні. І це не просто слова. З дня утворення покладені на них завдання виконують у повному обсязі. Інакше й бути не може, адже служити у нас трішки чи впівсили не можна, така специфіка служби. Можливо, тому за недостатнього фінансування, при всіх інших, так би мовити, «хворобах росту» ми зуміли не лише зберегти потенціал військ, а й примножити його, про що свідчать хоча б підсумки 2012 року. Згадаймо хоча б охорону громадського порядку під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу та під час чергових виборів до Верховної Ради України. Ці масштабні заходи за визнанням міжнародної спільноти пройшли без серйозних правопорушень.

—  Нагадайте читачам, які завдання виконує очолюване вами відомство, тим паче, деякі з них покладені лише на Внутрішні війська.

— Насамперед це спільна з органами внутрішніх справ охорона громадського порядку шляхом несення патрульно-постової служби у населених пунктах і забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів. Однак це лише частина нашої роботи — сьогодні військовослужбовці ВВ охороняють важливі державні об’єкти, включаючи підприємства військово-промислового комплексу, атомні електростанції та науково-дослідні установи з ядерними реакторами; супроводжують спеціальні вантажі; конвоюють узятих під варту, підсудних і засуджених до позбавлення волі, охороняють їх в ході судових засідань; охороняють дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав та представництва міжнародних організацій в Україні; беруть участь у припиненні масових заворушень у населених пунктах, а в разі необхідності й у виправних колоніях тощо.

Внутрішні війська — впевненість, сила і надійність. Фото з сайту vv.gov.ua


—  Тепер зрозуміло, чому саме до Внутрішніх військ «приписані» більшість підрозділів спеціального призначення…

— Полки спецпризначення «Барс», «Ягуар», «Гепард» з’явилися ще в 1994 році як реакція на сплеск злочинності. У 2003-му було створено загін спеціального призначення та боротьби з тероризмом «Омега», який комплектують офіцерами, а в наступному році створять полк спецназу «Тигр». Серед основних їхніх завдань — участь у спецопераціях зі знешкодження озброєних злочинців, виявлення, блокування і затримання озброєних осіб, які захопили заручників, особливо важливі державні об’єкти, допомога органам внутрішніх справ в охороні громадського порядку, припиненні масових заворушень, гарантуванні безпеки вищих посадових осіб держави, громадян та громадського порядку в районах дії режиму надзвичайного стану.

Взводи спецназу є в складі військових частин, що охороняють АЕС. У Криму дислоковані гірськострілецька рота та загін плавців спеціального призначення, завдання яких — знешкодження злочинців, що захопили заручників у гірській місцевості, охорона гідротехнічних споруд, кораблів, особливо важливих об’єктів біля водойм, пошуково-рятувальні роботи, боротьба з тероризмом на воді і під водою. Кількість частин та підрозділів спецпризначення складає приблизно 10% всього особового складу Внутрішніх військ.

—  Певна річ, виконання таких завдань ставить особливі вимоги до особового складу. Де берете професіоналів, чим умотивовуєте бажання служити з високою самовіддачею?

— Ви торкнулися дуже важливої проблеми, актуальної не лише для нас. Справжні профі завжди в дефіциті. До розв’язання кадрових питань підходимо комплексно, знаючи таку, здавалося б, парадоксальну річ: не все у нашій галузі вирішує матеріальний стимул. Скажімо, в деяких згаданих спецпідрозділах зарплати солдатів вищі, ніж у командира частини, але й там бракує людей, готових відповідати високим вимогам служби, нехай і за пристойні гроші. Добирати осіб певної вікової категорії, чий стан здоров’я, моральні й інтелектуальні якості стовідсотково відповідають виконанню завдань у галузі безпеки, складно. Тож повинні таких фахівців виховувати самі. Сьогодні наші офіцери відвідують школи, де військово-патріотичне виховання перебуває на належному рівні.

Починати треба не так із зарплат, як із формування в молоді почуття патріотизму. Ми стараємося, щоб це були не просто слова. Молодь у нас хороша, треба її розуміти, підтримувати і направляти. І вдається переконати, що не все можна виміряти грошима. Є ще таке поняття — соціальний статус: хоч як би там було, наші військовики сьогодні соціально захищені. Звичайно, хотілося б дати нашим людям більше. Але розуміємо, що рік у фінансовому аспекті складний, тому тримаємося на тому, що є. Зокрема намагаємося і самі господарювати, направляючи все зароблене на утримання житлового фонду. Інакше не можна: щодня наші бійці виконують з чималим ризиком завдання, а тому уваги до них із боку держави треба приділяти більше.

—  Можливо, частину проблем розв’яже перехід виключно на контрактну службу?

— Сподіваємося, бо нині похвалитися великим призовом контрактників ще не можемо. Як на мене — і через певну неузгодженість дій з іншими відомствами. Ось Міноборони підвищило зарплати деяким категоріям військовослужбовців. Тепер сержант-контрактник заробляє так само, як командир частини. Природно, наш потенційний контингент охочіше піде служити в аеромобільні війська. Взагалі, порядок нарахування грошового утримання в МВС, Міноборони, СБУ, Держслужбі охорони однаковий. Люди отримують по-різному, бо знайшли способи маніпуляції різними надбавками. Попри те, що значну частину виплачених нині грошей не враховують потім у пенсіях. Вважаю, так не можна робити.

Цього року ми повинні повністю відпрацювати схему комплектування військ за контрактом. З тими, хто нам підходить, укладатимемо початковий трирічний контракт. Одразу гарантуємо безплатне проживання в казармі покращеного типу — кімнаті на чотирьох чи двох осіб з усіма побутовими й іншими зручностями. Забезпечуємо й формою, годуватимемо повноцінно за символічну плату — 17 грн. Після першого терміну служби контрактник отримує право на безоплатне очне чи заочне навчання у вишах МВС. Другий контракт передбачає вищу зарплату і ліпші умови проживання, скажімо, в окремій кімнаті гуртожитку з сім’єю. Після двох контрактів — 8 років бездоганної служби — людей ставитимемо в чергу на житло.

—  Цієї зими завершився проект «Твінінг», у рамках якого Внутрішні війська МВС України відпрацьовували програму сприяння вдосконаленню системи охорони громадського порядку…

— Цей проект передбачав обмін досвідом з аналогічними структурами Франції та Румунії і мав на меті вдосконалення інституційних спроможностей Внутрішніх військ, тактики дій під час виконання завдань з охорони громадського порядку, систем професійної підготовки, тилового і технічного забезпечення. Його реалізовували за кількома напрямками. Перший — приведення українського законодавства відповідно до стандартів ЄС, другий охоплював аспекти виконання завдань з охорони громадського порядку, третій стосувався модернізації професійної підготовки, а четвертий був присвячений питанням логістики. Іноземні експерти зробили чимало слушних пропозицій, однак їх впровадження у військах вимагає чималих коштів і залежить від держбюджету.

Загалом у рамках програми наші військовики по всій країні залучалися до десятків різноманітних тренінгів, навчань, курсів підготовки, що проводили більш як 100 європейських експертів. Вони мали змогу багато чому навчитися, але, думаю, наші закордонні колеги взяли і в нас багато корисного для себе. Вони не раз відзначали професійний вишкіл наших бійців і оснащення підрозділів сучасною технікою вітчизняного виробництва. Тож обмін досвідом був взаємним і корисним для всіх учасників проекту.

Олександр БІТТНЕР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Станіслав ШУЛЯК. Народився 1962 року в Єкатеринбурзі (Росія). Закінчив Рязанське вище військове командне училище зв’язку, служив у Повітряно-десантних військах, Національній гвардії України, аеромобільних військах, СБУ і УДО. Закінчив Національну академію оборони України. В березні 2012 року призначений першим заступником, а в травні 2012-го — начальником Головного управління — командувачем ВВ МВС України.