АКЦІЯ «УК»

 Ставка на горілку зупиняє спиртові заводи
 

У матеріалі «Арбітражні керуючі зацікавлені продавати майно спиртозаводів як металобрухт», опублікованому у нашій газеті 30.03.2011 р. (№ 57), ішлося про складну ситуацію у спиртовій галузі на Вінниччині. Минув рік: що змінилося?

Люди хочуть працювати

«Другий рік не можемо вибити зарплату з держпідприємства. Тому звертаємося до вас по допомогу у вирішенні наступних питань: виплати зарплат, розрахункових, і провести нарахування індексації на заборгованість; погашення внесків до ПФ; щоби всі роки, відпрацьовані на підприємстві, були зараховані до трудового стажу; збереження підприємства і підготовку його до експлуатації; щоби нарахували і виплатили чорнобильські кошти, так як ми проживаємо у зоні радіоактивного забруднення (заяви до суду надані)» — з листа колективу Чечельницького спиртового заводу до Вінницької облради. 

Понад п’ять років Чечельницький спиртовий завод перебуває у банкрутстві, останні два — простоює. Райдержадміністрація задля реалізації залишків спирту на підприємстві, погашення заборгованості із зарплати, виплат до Пенсійного фонду, бюджету, за спожиту електроенергію та недопущення розкрадання держмайна неодноразово надсилала листи концерну «Укрспирт», арбітражному керуючому, міжрайонному відділу СБУ, ДПС в області, фонду держмайна в області, прокуратурі району. Це дещо змінило, але заборгованість із зарплати все ще велика — понад 1 млн грн. 

У числі найбільш проблемних, крім Чечельницького, також Юрковецький і Барський спиртові заводи. Останній раніше реалізовував продукцію не лише на внутрішньому ринку, а й у Росію, Фінляндію, Болгарію. Барчани першими в області реконструювали виробничі площі та з початком нового століття налагодили випуск нової продукції — високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (ВКД). Утім тепер, колись бюджетоутворююче підприємство, в цехах якого працювало 182 особи, тривалий період стоїть. У райдержадміністрації запевнили, що обладнання на ньому зберегли, адже люди хочуть працювати. Загалом в області розміщено 11 спиртових заводів. З літа 2010 року триває їх реорганізація у підрозділи новоствореної структури ДП «Укрспирт».

Замість горілки вигідніше братися за етанол. Фото з сайту vinnitsa.info

Банкрутство не панацея

Спиртова галузь в області має велику заборгованість перед кредиторами. Щодо семи її підприємств здійснюються процедури відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Першим на банкрутство пішли Уладівський завод у 2004 р., останнім Бджільнянський — у 2010 р. Ініціювали процедуру банкрутства як приватні структури, так і держустанови, і самі боржники. Розпорядниками майна на цих держпідприємствах  стали арбітражні керуючі, які є приватними підприємцями.

Негативна динаміка в роботі спиртових підприємств, як зазначалося на нараді в облдержадміністрації, спостерігається останні шість років. Якщо раніше питома вага продукції спиртової галузі у загальній реалізації продукції області становила 5%, то тепер — 1,7%. За останні три роки виробництво спирту етилового неденатурованого зменшилося у 1,4 раза. Власне: чи може застосування вищеназваного закону призвести до розв’язання проблеми по суті?

Головне управління юстиції в області опрацювало інформацію арбітражних керуючих та назвало проблемні питання в процесі провадження справ про банкрутство спиртових підприємств. Так, відповідно до ст. 5 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до держпідприємств, які не підлягають приватизації, судові процедури санації та ліквідації не застосовуються. Тому погашення вимог конкурсних кредиторів у процесі розпорядження майном боржника неможливе, бо на них поширюється мораторій. Згідно із законом, відновити платоспроможність боржника можна лише у процесі санації, однак із врахуванням ст. 5 закону провести її не можливо. Основними причинами, які стримують виробничий процес на підприємствах галузі, є неможливість застосування у подальшому до боржника інших судових процедур (за вищеназваним законом), крім мирової угоди, закінчення ліцензії на виробництво спирту, наявність значної заборгованості перед бюджетними установами та іншої кредиторської заборгованості тощо.

 А спирту повні діжки

Ключовою проблемою, зі слів спеціалістів, є відсутність достатньої кількості нарядів на відвантаження виробленого спирту. Це спричиняє дефіцит обігових коштів і призводить до збільшення кредиторської заборгованості. Нині ситуація така, що з різних причин більшість спиртозаводів в області призупинили виробництво. Тобто процес реорганізації галузі поки що не призвів (принаймні на Вінниччині) до подолання у ній кризових явищ.

Ринок збуту спирту етилового неденатурованого консервативний. Водночас за останні 20 років у світі чимало що змінилося. Низка потенційних споживачів українського харчового спирту збудували свої заводи, проте вітчизняна спиртова галузь як була горілчаною, так за великим рахунком нею і залишилася. Але ж згадаймо, що ще у 2000 році, коли з подачі Вінниччини була прийнята державна програма «Етанол», перед галуззю відкривалися нові горизонти. І тепер вінничани наголошують на потребі — освоїти виробництво нових видів продукції. Так, депутати обласної ради у своєму зверненні, яке прийняли у лютому цього року, зауважують на потребі забезпечити належне фінансування для подальшого перепрофілювання чотирьох спиртозаводів відповідно до угоди між Кабміном і Вінницькою облрадою щодо регіонального розвитку (укладеної в січні 2010 р.).

Ні собі, ні людям

У нашій країні вперше заговорили про доцільність виготовлення ВКД до бензинів (етанол) у 1995 р., тобто в період  економічної кризи. Спирт та етанол — це яблука з одного дерева, проте в останньому алкоголь становить 100% і звідси у нього своя ніша в економіці. Додавання ВКД поліпшує якість бензину, зменшує залежність від імпортованої нафти і викиди вуглецю в атмосферу. У заводів, які у 2000 р. увійшли до переліку реалізації держпрограми «Етанол», відкрилося друге дихання. Але так як законодавчої бази для застосування сумішевих бензинів на внутрішньому ринку тоді не було, а в ланцюжок між спиртовими і нафтопереробними підприємствами вставили комерційну структуру, яка за етанол розраховувалася, як мокре горить, то реалізація програми зупинилася. В колишньому об’єднанні «Поділляспирт» тоді відверто сказали, що нафтове лобі не зацікавлене дати їй хід. Не справдилися надії підприємств постачати етанол і на зовнішні ринки, бо вітчизняна технологія його виробництва істотно відрізнялася від прийнятої в Європі. 

З 2006 року етанол у нормативних документах стали називати біоетанолом. Але (хоча це світова практика) законодавчо не передбачили примусове його використання нафтопереробними підприємствами для виготовлення сумішевих бензинів. Тобто вкотре коня у віз не запрягли. Так і досі. Винятком в області є лише Гайсинський спиртовий завод, який, хоча і перебуває у банкрутстві, в останні роки на давальницькій сировині виготовляє і відправляє вітчизняним замовникам компонент альтернативного моторного палива.

У програми «Етанол» завжди були опоненти. А ось у Західній Європі, США, Канаді, Бразилії, Китаї та інших країнах ринок спиртових добавок до бензинів давно і планово зростає. Наприклад, у державах ЄС на рівні закону впроваджено, що у сумішевих бензинах частка біоетанолу має становити від 5 до 15%.  Вони роками вже їздять на відновлювальних джерелах енергії, а вітчизняні управлінці, замість того, щоб зробити конкретну і вкрай необхідну для економіки та працевлаштування справу, все наголошують на залежності від нафтової труби.

ПРЯМА МОВА

Андрій ГИЖКО, 
начальник головного управління
економіки облдержадміністрації:

— Нині борги перед працівниками мають три спиртові підприємства і до початку року сума заборгованості зросла. Ситуацію в галузі було розглянуто на нараді в облдержадміністрації за участю представників Мінагропроду і ДП «Укрспирт». За її результатами створено робочі групи у складі арбітражних керуючих, керівників спиртових підприємств, представників райдержадміністрацій, відповідних районних та обласних управлінь, Пенсійного фонду та «Укрспирту», які на місці предметно аналізують роботу кожного підприємства за останні роки. Таким чином, буде створено так звану «дорожню карту» або алгоритм дій по кожному заводу. За результатами напрацювань робочих груп, які узагальнює управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, наприкінці травня цього року керівництво області надасть Мінагрополітики та ДП «Укрспирт» пропозиції щодо шляхів виходу з фінансової кризи кожного спиртового підприємства.