УНІВЕРСАЛ

Напевне, мало хто не бачив чудового фільму Станіслава Говорухіна "10 негренят". Так от, їхні фігурки, до яких була прикута увага впродовж усього фільму, виготовив саме Борис Бєлов. Його вироби зі скла та кераміки можна побачити й у таких відомих фільмах Одеської кіностудії як "Мистецтво жити в Одесі" та "20 років потому". Згадати ж усі твори (художника, кераміста, скульптора, майстра по склу), виконані ним за понад 30-річну творчу діяльність, просто неможливо.

Вже понад чверть століття Борис Геннадійович викладає в Одеському художньому училищі: "У мене є понад півсотні випускників, знаю про їхні долі, постійно згадую. Сподіваюся, що вони це відчувають". А їх розкидало ледь не по всьому світу: "Майя Нарузецька живе й працює в Лос-Анджелесі. Лариса Антонова закохалася в японця і тепер в Японії. Ніна Швець - успішний дизайнер у Нью-Йорку. Оксана Букреєва після закінчення Львівської академії теж виїхала до Штатів і живе у Чикаго", - розповідає художник. Не відстають від емігранток і випускниці, які залишилися в Україні. Наталя Будрацька нещодавно стала членом Національної спілки художників. Ганна Данченко сьогодні вже колега Бориса Бєлова по викладацькому цеху. Він захоплюється її роботою за мотивами п'єси "За двома зайцями". Успіх колег за кордоном видається їй цілком закономірним: "Це як музика. Є певні загальні критерії. Може, китайські чи американські глядачі трішки не зрозуміють, приміром, нашого фольклору, але помітять художню цінність роботи".

Другокурсниця Марина Зінченко каже, що цінує реалістичну манеру, тому що вона "по-справжньому відображає те, що нас оточує". Та власний стиль дівчина ще не знайшла.

При цьому Марина зізнається, що захоплюється міським пейзажем Тамари Єгорової, написаним художницею у далеких 1970-х. Тамара Іванівна - вчителька самого Бориса Бєлова і чи не найстарший викладач училища. Отож через покоління передається особливий одеський художній почерк, уже добре знаний і за океаном. Важко сказати, що в рідних пенатах його цінують так як слід. А те, що Одеське художнє училище, засноване ще 1865 року, й досі має лише І-й рівень акредитації, Борис Бєлов вважає справжнісінькою ганьбою, яку слід виправити, принаймні, до недалекого вже круглого ювілею.