Нещодавно побував у Рівненській області. Від поїздки до Острога й Дубна залишилися дуже приємні спогади. Міста вразили насамперед чистотою: акуратно вичесана молоденька зелена травичка — і жодного недопалка. Навіть на автостанціях, де завжди велике скупчення людей. Хороший настрій того похмурого дня підсилило спілкування з місцевими жителями: ледь не через слово чув приємні «прошу», «дякую», «пане» навіть з вуст молодих людей. Відзначив також доброту тамтешніх жителів, які усміхалися, відповідаючи на запитання. Тож, повертаючись маршруткою до Києва, згадував час, проведений у цікавих корисних зустрічах зі студентами й викладачами Острозької академії й робітниками і керівництвом підприємства «Дубномолоко».
Коли ж біля метро «Житомирська» ступив на столичну землю, настрій одразу ж зіпсувався: запльований асфальт, купи сміття й недопалків, озлоблені обличчя і матюки. Неначе в іншу країну потрапив. Пізніше, в метро, якийсь молодик на ногу став — навіть не перепросив, а підіймаючись ескалатором на Інститутську, почув неприємний голос працівниці підземки, яка не просила, а кричала в мікрофон на пасажира, щоб він зняв сумку з поручня.
Одне слово, Київ «прибив». І стало так соромно за невиховану й брудну столицю, яка проголошує себе європейською, керівництво міста, самих городян. Серед останніх, до речі, є й вихідці із західних областей. Але вони (як і корінні кияни) тонуть у цьому мегаполісі безкультур’я, невихованості, неохайності, забуваючи про все, чого їх учили. Столицю дедалі більше почали наводнювати далеко не кращі представники українських регіонів, які не цінують її історії, культури, довкілля.
Поставити на місце таких можна, але для цього потрібне передусім бажання місцевої влади. Його ж бракує. Не розумію, що заважає Київському міському голові Віталієві Кличку прибрати столицю? Якщо голова, який вважає себе до самих кісток культурним європейцем, не знає, як це зробити, то міг би повчитися у Європі, куди їздить за державні кошти ледь не щомісяця, а то й по кілька разів на місяць. З розпоряджень, які голова КМДА підписав за чотири місяці 2015 року, можна дізнатися, що Віталій Володимирович разом із радником Богданом Баласиновичем у січні побував у Давосі (Швейцарія) та Берліні (Німеччина), в лютому — в Мюнхені (Німеччина), в березні — в Каннах (Франція) та Оснабрюку (Німеччина), а в квітні — в Катовіце (Польща). І якщо я поїхав у відрядження до Острога за 30 гривень добових, то Віталій Кличко — людина далеко не бідна — за 250 євро. А міг би (до Оснабрюка на запрошення тамтешнього мера) власним коштом. Це (якщо такі поїздки в наш скрутний час конче потрібні столиці) лише б додало авторитету міському голові, який, до речі, одночасно (!) ще й голова Антикорупційної ради при… Київському міському голові.
Але то вже тема іншої розмови. Я ж — про сміття, якого не помічає столична влада. Бо, мабуть, Віталій Кличко та його заступники-мільйонери й інші чиновники не ходять пішки центральними вулицями Києва. Тому й не бачать антисанітарних териконів, висипаних під Жулянським шляхопроводом, що здіймаються тут уже не один місяць і не один рік. Відтоді, мабуть, як проходила реконструкція мосту через залізничні колії. Щодня їдуть цією ділянкою Кільцевої дороги тисячі автомашин, громадський транспорт (але не міський голова!), а залізницею у бік столиці і в зворотному напрямку — десятки поїздів, пасажири в яких відвертають від вікон голови, щоб не бачити цього соромища. Провідникам вагонів у потягах я б рекомендував затуляти вікна жалюзі чи занавісками на перегоні між станціями «Вишневе» й «Київ-Пасажирський», щоб не червоніти перед гостями столиці за «пейзажі» вздовж залізниці. Бо крім жулянського сміття можна побачити ще й купи відходів біля гаражів, стихійного базарчика поблизу радіоринку на Караваєвих Дачах.
Навіть Великдень не причепурив столицю. Віталій Кличко хоч і оголосив 16 березня весняний двомісячник із благоустрою, озеленення та поліпшення санітарного стану міста в 2015 році, але ці заходи (судячи із зовнішнього вигляду міста) залишилися паперовими.
У нас і так багато паперу переводять на різні розпорядження, проекти. Стратегію розвитку Києва до 2025 року було ухвалено ще за керівництва Олександра Попова. Замість того, щоб годувати тварин у міському зоопарку, Віталій Кличко міг би прочитати у цій колективній праці, що 2015 року в Києві повинні були переробляти до 20% твердих побутових відходів (нині — лише 5%, а у Варшаві — 62%, Празі — 81%). Для цього, звичайно ж, потрібно «створити стимули для обмеження поховання сміття на полігонах і перейти до переробки ТПВ за допомогою спалювання і вторинної переробки», а також залучити приватний капітал, інвестиції міжнародних компаній для будівництва переробних потужностей, надання послуг зі збирання й вивезення твердих побутових відходів. Тобто слід працювати! Нинішня ж «команда Кличка» очевидно до цього не звична. Інакше як пояснити, що дехто із заступників-мільйонерів міського голови цього року вже кілька разів побував у відпустці?
Отже, залишається одне: брати киянам «санітарну ініціативу» в свої руки. І дехто це вже робить: городяни через Фейсбук вимагають розчистити місто від старих поіржавілих машин, понад 1000 заявок на які отримав від них департамент транспортної інфраструктури. А студенти Київського нацуніверситету будівництва та архітектури розробили проекти модернізації підземних переходів, більшість яких перетворено або на стихійні ринки, або на туалети. Нехай у переходах краще зупинятимуться кияни й гості міста, щоб побачити розписані українським орнаментом стіни, аніж тут смердітиме.