ЗДОРОВ’Я
Найуніверсальнішим засобом йодопрофілактики вважається сіль
Французькому аптекарю Бернару Куртуа, якому внаслідок збігу обставин у 1811 році пощастило одержати у своїй хімічній лабораторії над попелом водоростей дивний фіолетовий дим, що конденсувався у кристали, навіть не снилося, яке значення для людства матиме його відкриття. Адже допитливі науковці, за дуже короткий термін вивчивши роль цього мікроелемента в людському організмі, збагнули, як лікувати деякі важливі захворювання, зокрема щитовидної залози, котра виробляє гормони, до складу яких і входить йод. На добу його потрібно всього 100—200 мікрограмів (мікрограм — одна мільйонна частина грама) — за все життя достатня для нормального функціонування організму кількість вміститься у чайну ложку. І при цьому в деяких місцевостях жителі потерпають від йододефіциту.
— Ця проблема відома здавна. Приміром, захворювання щитовидної залози простежуються на картинах італійських художників епохи Відродження, персонажі яких, можливо, й не здогадувалися про свою недугу, — розповідає завідуючий поліклінічним відділенням Чернігівського обласного центру радіаційного захисту та оздоровлення насе- лення Іван Осадців. Історично достовірний факт, що Наполеон звелів ретельно обстежувати на предмет зобу жителів гірських районів.
Багато з них, маючи понижений інтелект і поганий слух, були не придатними до військової служби. Тоді вже було відомо, що всі ці симптоми взаємопов’язані. Окрім хвороб щитоподібної залози, найбільш тяжкий наслідок йододефіциту — неонатальний гіпотиреоз, тобто незворотні розумові порушення плоду і новонародженого. Я родом з Карпат, пам’ятаю, як у шкільні роки учням роздавали антиструмін — препарат для профілактики йодної недостатності. Загалом у середині минулого століття для цього робилося багато на всій території країни: це і традиційні рибні дні, і введення до дитячого раціону риб’ячого жиру, котрий запобігав не лише рахіту, а й йодній недостатності. Уже тоді виготовляли йодовану сіль, однак вона поступала тільки в окремі райони, де захворювання на ендемічний зоб були особливо виражені.
Максим Качкарда із смт Куликівка вважає, що йодована сіль на столі - найперша ознака маминого піклування.
Інтелектуальний потенціал рятує сіль
Йод ми споживаємо разом з їжею. Іншого способу його накопичення в організмі не існує. Тобто в районах йододефіциту цього мікроелемента не вистачає саме в продуктах харчування. Найбільша його кількість — у морепродуктах, морській рибі та водоростях, які далеко не завжди є на столі українців. Більш звичні і фінансово доступніші молоко, м’ясо і яйця теж мають певний вміст йоду. Для збільшення його кількості у деяких країнах до раціону годівлі худоби обов’язково додають йодовмісні кормові добавки.
І все-таки найуніверсальнішим засобом йодопрофілактики вважається сіль — її вживають усі і скрізь, незалежно від достатку, сезону і віку, причому щоденно і в невеликих кількостях. Це ідеальний варіант для збагачення їжі важливим мікроелементом повною мірою і без передозування. Та проблема йододефіциту недаремно вважається медико-соціальною — велику роль у її подоланні відіграє поінформованість населення та гарантія забезпечення йодованою сіллю з боку законодавства.
— В Україні поки що такого закону немає, — продовжує Іван Осадців.— То чому б не прийняти цільову програму на регіональному рівні — в тій самій Чернігівській області? Тим більше, що вона зазнала «йодного удару» після Чорнобильської катастрофи. Останній забір аналізів тут було здійснено в 2009—2010 роках по всіх районах і досліджено в сертифікованій лабораторії Інституту ендокринології. Висновок: виявлено дефіцит йоду легкого, а в окремих районах — середнього ступеня важкості. Тобто працювати є над чим.
Статистика знає не все
Оскільки працівники Головного управління статистики не мали даних щодо обізнаності населення про користь йодованої солі, Чернігівська міська екологічна асоціація «Зелений світ» замовила таке обстеження. Фахівці опитали 366 домогосподарств у всіх сільських районах області та в 6 містах. З’ясувалося, що абсолютна більшість опитаних респондентів (87,4%) знає про користь йодованої солі. У містах цей показник становить неповний 91%, у сільській місцевості — неповні 82%. Цікаво, що про користь йодованої солі населення частіше дізнавалося від засобів масової інформації, ніж від медичних працівників. Щоправда, останнім часом цей розрив почав зменшуватися.
Втім, мати знання — не значить користуватися ними. Працівники статистики точно встановили, що на Чернігівщині йодовану сіль споживають трохи більше половини опитаних (53,3%), причому лише чверть — постійно і близько половини — рідко. Тоді було здійснено стратегічний хід: аби підірвати проблему зсередини, звернулися до освітян. За активної підтримки Чернігівського представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) у 718 шкіл області було направлено методичні рекомендації для вчителів із проведення екологічних уроків та конкурсів дитячих малюнків. Розрахунок був простий і дієвий: якщо діти знатимуть про нескладні й доступні засоби збереження здоров’я, зокрема про вживання йодованої солі, вони розкажуть про це вдома дорослим.
Йодований камінь спотикання
Останні дослідження в різних країнах світу показали, що середні показники розумового розвитку (коефіцієнта інтелекту — ІQ), які визначалися за допомогою спеціальних психометричних тестів у районах з вираженим йододефіцитом, на 10-15% нижчі, ніж без нього.
Здавалося б, в області є все, аби профілактика йододефіциту запрацювала на повну силу, — усвідомлення проблеми населенням, наявність йодованої солі в магазинах. Хоч щодо останнього, то тут є перебої.
— За даними моніторингу надходження в торговельну мережу області, йодована сіль становить за останні 2 роки лише від 8% до 15% від загальних поставок солі, — аргументує Іван Осадців. — Втім, в управлінні економіки облдержадміністрації перейнялися цією ситуацією і пообіцяли, що з постачанням проблем не буде.
Міська екологічна асоціація «Зелений світ» внесла пропозицію, аби в програмі було записано, що в дитячих дошкільних та навчальних закладах для приготування їжі мають використовувати тільки йодовану сіль, як заведено нині, зокрема в Білорусі. Та саме це викликало найбільше суперечок: по-перше, захід вважається порушенням прав людини (у дитячих колективах такі переміни можуть відбутися лише з дозволу батьків: кілька чоловік буде проти — і що тоді діяти?). По-друге, медики зазначають, що є захворювання, при яких препарати йоду протипоказані.
— Не можна сказати «Всі повинні», будь-який профілактичний засіб має застосовуватися за рекомендацією лікаря, зважаючи на стан здоров’я пацієнта, — така точка зору начальника управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації Галини Василькової. — Програма у нинішньому вигляді потребує доопрацювання, нині нею займаються фахівці. Гадаю, ми подаватимемо її на затвердження сесією обласної ради. А загалом такий документ потрібний, його санітарно-просвітницька роль актуальна для жителів регіону. Люди повинні знати, на що звернути увагу, як виправити ситуацію, не затрачуючи значних коштів.
До речі, у фінансовому плані такої малозатратної програми в області, напевне, ще не було: затрати передбачаються лише на її третьому етапі, коли аналізуватимуться результати, і становитимуть усього 54 тис. грн.
ДОВІДКА "УК"
Всесвітня організація охорони здоров’я занепокоєна проблемою йододефіциту в багатьох країнах світу. Пов’язані з ним хвороби численніші за інфекційні і посідають третє місце в списку 38 найпоширеніших неінфекційних захворювань людини. Україна теж перебуває в зоні ризику, про що і йшлося, зокрема, на Міжнародному форумі з оптимального споживання йоду, котрий відбувся на початку березня 2011 р. у Белграді. Фахівці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин
ім. В.П. Комісаренка» (м. Київ), починаючи з 1997 року, проводять постійні дослідження щодо забезпечення йодом жителів усієї України. Найбільш виражений йодний дефіцит спостерігається у гірських районах на заході та в зоні Полісся. У легкій формі він має місце на всій території країни.