ПРОБЛЕМА
Членство в популярних серед підлітків Facebook, Twitter та ВКонтакте стає реальною загрозою для їхнього життя
Споживача інформаційних технологій важко здивувати наявністю телебачення, радіо та друкованих видань. Це заслуга XXI століття, яке подарувало людству масовий доступ до Інтернету, зокрема до неймовірно швидко зрослого в попиті продукту з назвою соціальні мережі. Facebook, Twitter та ВКонтакте — ці гіганти Інтернет-простору відомі різноманітним верствам населення різних вікових категорій з усіх куточків світу. Безперервною модернізацією технологій вони зробили головну справу — стали легкими в доступі й охарактеризувалися стрімким зростанням кількості користувачів. А в повсякденне життя більшості увійшли непомітно, та ворогом чи другом вони виступили?
«Лайки» електронних душ
Кожна людина у реальному житті має 5, 10, максимум 30 друзів. Після реєстрації у Facebook, який є світовим лідером за чисельністю активних користувачів, чи в найпоширенішому для країн пострадянського простору ВКонтакте, цей товариський список розширюється до 500, а то й тисячі «електронних душ». Та парадокс у тому, що з більшістю цих друзів людина зовсім не спілкується, або, що ще гірше, — жодного разу не бачила їх у вічі. Контакт налагодила, психологічно себе заспокоїла, і моментально потрапила у віртуальні тенета.
Найприкріше, що ці «жертви» відкривають примарним «друзям» із мережі своє особисте життя: людина описує плани на недалеке майбутнє, ділиться днем, що минув, викладає фотографії з реальними родичами, дітьми, коханими... І потім під кожним написаним словом, виставленим знімком починають майоріти «лайки» (функція, яка виражає позитивну оцінку користувача, занесеного до списку друзів). Людина радіє, що її оцінили, має піднесений настрій...
З цього приводу висловилися німецькі вчені, провівши дослідження у Дармштадтському технічному університету та Берлінському університеті ім. Гумбольдта. За його результатами, в кожного третього із 357 студентів-користувачів мережі Facebook по завершенні перегляду життєрадісних фотографій або після прочитання втішних для свідомості повідомлень зародилося почуття заздрості, неповноцінності, нещастя. І це попри те, що німці найбільше у світі полюбляють мандрувати: на вихідні виїжджають в Італію, Австрію, Швейцарію. Що тоді казати про відчуття після перебування в соціальній мережі наших співвітчизників, які роками працюють, аби вирватися у не найдорожче місце відпочинку бодай раз на рік?!
Найбільшу небезпеку соціальні мережі становлять для дітей. Фото з сайту blog.socialmx.com
Життям розплачується сотня
Віртуальне життя людей стає невід’ємною частиною їхньої реальності. Викладаючи власні дані у мережу, людина не замислюється над ризиками. Поширення несприятливої інформації, фінансові махінації, звичайні образи в коментарях, під її даними — цей перелік можна продовжувати. Вражають і статистичні дані: щороку у світі майже 100 осіб розплачуються життям за повідомлення, залишені у соціальних мережах.
Один із яскравих прикладів — 19-річна активістка руху Femen із Тунісу. Аміна Тайлер розмістила на сторінці в Facebook знімок свого оголеного тіла, на якому було чітко видно напис: «Моє тіло належить лише мені і не представляє нічию честь». За це молоду феміністку засудив до страти ісламський лідер. У фетві, яку він випустив проти неї, йдеться: «За цей вчинок Аміну слід відшмагати, а потім забити камінням до смерті». Важливо, що в цій ситуації яблуком розбрату була не інформація, а спосіб її розповсюдження — через соціальну мережу.
На противагу Сходу, Захід та Європа ставляться до соціальних мереж надто демократично. У них має акаунти більшість публічних людей. А на початку цього року до такого способу спілкування долучилася ще й церква.
Колишній Папа Римський Бенедикт ХVІ звернув увагу лідерів католицької церкви на те, що соціальні мережі Facebook і Twitter — не просто віртуальність, що її можна ігнорувати, а дуже реальний світ, який вони повинні залучати до спілкування, якщо хочуть передати віру наступному поколінню. «Цифрове середовище — не паралельний або виключно віртуальний світ, це частина звичайного життя багатьох людей, особливо молодих. Соціальні мережі є результатом людського спілкування, але зі свого боку, вони також змінюють динаміку спілкування, яке будує взаємини. Глибоке розуміння цього середовища — передумова розширеної присутності в ній», — зазначив у промові Бенедикт XVI.
Переваги новітніх технологій високо оцінив і Патріарх Московський Кирило. Він вважає, що священнослужителі не повинні відмовлятися від спілкування зі своєю паствою через Інтернет і його ресурси. Ще кілька років тому він заявив в інтерв’ю телеканалу «Інтер»: «Що таке соціальні мережі та Інтернет, які здійснюють свої комунікації через електронну пошту? Врешті-решт, ідеться про конверт — ми використовуємо чи то класичний конверт, чи то його електронну форму».
До слова, ще п’ять років тому католицькі та православні церкви щодо нововведень, особливо цифрових, займали консервативну позицію.
Спільнота опосумів розмежувала
Завдяки соціальним мережам людина вільно спілкується та вступає в дискусію з іншими користувачами. Так спілкуються і люди з певними вадами здоров’я — для них, до речі, віртуальне спілкування надважливе, адже у реальному світі оточення часто їх не приймає.
Відкритий Інтернет і для тих, хто має непересічні інтереси. До прикладу, ВКонтакте створено безліч спільнот, до яких приєднуються любителі фольклорної музики, паркуру, колекціонери цеглин. Не дивуйтеся, якщо в цій мережі натрапите й на групу любителів південноамериканських деревних опосумів. Абсурдним здається прохання авторів спільноти: «Любителів інших видів опосумів не вступати», а ще дивнішою — кількість зареєстрованих у групі осіб: 23 000. Як бачите, в Інтернеті є місце всім.
Розширення світогляду людини, руйнування інформаційних обмежень у будь-якій сфері життя, необмежене спілкування і навіть просування власного бізнесу — ось над чим працюють у соціальних мережах їхні користувачі. В перші дні життя Facebook, Twitter і ВКонтакте мали намір реалізувати лише комунікаційну функцію. Зараз це вже мультиуніверсальний засіб, користуватися яким і зручно, і модно. Чи доцільно залучати у своє життя систему знаків і програм, кожен вирішує сам. Однак варто не забувати про головне правило безпеки, якого нас вчили ще в дитинстві: «не розмовляти з незнайомцями».
ДУМКА ФАХІВЦЯ
«Світ не повинен звужуватися до лише віртуальних друзів!»
Керівник гуртка «Університет юного психолога»
Галина МОРМИЛЬ
У користуванні соціальними мережами є плюси й мінуси. Для одних це отрута, для інших — ліки. Якщо людина схильна до залежності, втечі від реальності та реальних контактів, то соціальні мережі їй у цьому допоможуть: стануть справжнім поглиначем часу. Чим це вмотивовано і як не похитнути свій психічний стан, сидячи перед монітором, розповідає один із керівників гуртка «Університет юного психолога» при Київському палаці дітей і юнацтва Галина МОРМИЛЬ:
— Тут відіграють роль не поняття інтроверсія — екстраверсія, а властивість людини ховатися за монітором. Їй важко адаптуватись і почуватися добре серед інших людей, де потрібно спілкуватися, дивлячись у вічі, позиціонувати себе, відстоювати позицію. Особливо це стосується підлітків, які поступово стають дорослими в залежності від соціальної мережі.
А позбутися цієї залежності складно, бо людина виходить зі світу, в якому не існує проблем, у реальний світ, де потрібно заробляти гроші, завойовувати статус, бути самостійним, уміти себе регулювати. За таких обставин залежна людина «ламається», у неї знову виникає бажання повернутися до віртуального світу.
— А чи можна прирівняти залежність від соціальних мереж до наркотичної?
— Перша залежність більше психологічна, тому із другою її краще не порівнювати. Але за впливом та складністю на свідомість особистості вони ідентичні. В обох випадках страждає оточення людини. Залежна особа його втрачає, втрачає вона й здатність до адаптації, нормальні навички до життя у нормальному суспільстві. Це вміння знаходити спільну мову, розв’язувати конфлікт. Людина, яка має залежність від соціальних мереж, ці навички не розвиває, тому стає безпомічною. Приходить вона на день народження і розуміє, що не може завоювати прихильність інших. Почувається погано, тому і вмикає Інтернет. Вийти із цього кола самостійно дуже складно.
Здебільшого люди реєструються в соціальних мережах завдяки можливості знайти своїх друзів. Наприклад, «ВКонтакте» ми дивимося фотографії, читаємо новини, оновлення статусів, які, як нам здається, відображають те, що людина думає. У нас є відчуття, що ми якось доторкаємось до людини і її життя. Ставлячи «лайки», коментуючи її записи, відчуваємо, що справді підтримуємо соціальний контакт із нею. Холодний лист електронною поштою не дає такого відчуття.
— Люди реєструються у соціальних мережах масово. Наскільки це небезпечно для них?
— Працюю з підлітками, зокрема й молодшого віку, і бачу, наскільки вони схильні довіряти людям. Слід розуміти, що за доброю картинкою-аватаром може ховатися доросла людина зі злими намірами. Потрібно пояснювати дітям, що не слід демонструвати в соціальних мережах фотографії, за якими можна визначити, де людина живе, соціальний статус її родини, або, наприклад, номер навчального закладу, якісь постійні, добре впізнавані об’єкти. Бо це може бути потенційно небезпечним, так як існує багато шахраїв, що переходять із реального світу в соціальні мережі. Світ не повинен звужуватися до віртуальних друзів!
Дуже часто цитати і статуси в цих соціальних мережах приписуються людям, котрі насправді цього не казали. Люди мислять некритично — і це погано. Завдяки Інтернету людина отримує інформацію, однак не може осмислити: чи написане правда?
— Але ж має бути бодай один позитив від членства у соціальних мережах.
— Це мобільність, можливість отримати інформацію, познайомитися й поспілкуватись із людьми з іншого міста, які цікаві тобі. Це можливість повідомити про зміну планів, вивчити іноземну мову, спілкуючись із її носіями у соціальних мережах. Головне — такі мережі використовувати як функціональний засіб, а не можливість уникнути реального світу.