Мелодія виробничого оркестру. На підприємстві «Радивилівмолоко», що розташоване в селі Крупець Крупецької громади на Рівненщині, її життєствердні звуки не змовкають і в ці темні часи. Щойно вимикають електрику, за справу беруться потужні дизельні генератори, тож, приміром, сировари навіть не відчувають цього.
У цеху сироваріння все стерильно, як у лікарні. Тут підтримують надважливі для виробничого процесу вологість і температуру (для різних етапів виготовлення та визрівання сирів вони різні). Бахіли, шапочка, халат — без цього екіпірування до цеху зась. Саме тому й напросилась аналогія з лікарнею. Ось тільки виробничі зміни тут вимірюють кількістю та якістю виготовленої продукції, в нашому разі — твердих сирів.
Модернізація — умова розвитку
На повну, в дві зміни працюють і люди, й автоматика. До речі, обладнання постійно оновлюють.
«Модернізація — одна з необхідних умов розвитку, — перехоплює мій допитливий погляд директор підприємства депутат Рівненської обласної ради Анатолій Грисюк. — Цього року ми вже встановили нову автоматичну лінію для розливання молока продуктивністю 6 тисяч літрів на годину, розширили сирний цех, додали обладнання, докупили транспорт. А тепер (спрямовує погляд уперед) будуємо новий склад готової продукції, бо нарощуємо обсяги».
«Під час війни?» — виривається саме собою. «Так, ми не зупинилися й на день. Звісно, спочатку певна розгубленість була, але швидко приборкали її: робота врятувала.
Керівники фермерських господарств, у яких закуповуємо сировину, 24 лютого теж не знали, що робити. Ми ж оплатили всі обумовлені раніше обсяги молока, щоб не зупинився наш конвеєр. У відповідь почули слова вдячності за підтримку.
А хіба могло бути по-іншому з нашими перевіреними партнерами? Такими, як фермерські господарства «Маяк» чи «Случ» у Сарненському районі, «Україна» в Рівненському, з якими співпрацюємо десятиліттями, певні господарства Волині, Тернопілля, Хмельниччини, з якими розширили сировинну базу. Нині вона сягає радіуса 200 кілометрів від Крупця.
Адже зрозуміло, що люди хочуть надійності та вчасної оплати. Витримати оцей партнерський ланцюжок вкрай важливо, бо випаде бодай одна ланка — станеться збій, який одразу ж відчують і споживачі.
Ми цього допустити не могли, бо розуміли, що молоко, сметана, кефір та йогурти, масло, сири плавлені, кисломолочні та тверді (а це спектр нашої продукції) — все йде на забезпечення базових потреб кожної людини. Не треба доводити, що в умовах війни повноцінне харчування критично важливе.
Виконуючи всі попередньо прописані умови, не лише втримали обсяги, а й наростили їх на 40 відсотків. Звісно, сплативши всі необхідні податки та обов’язкові платежі».
Запитую, які нині закупівельні ціни на молоко і чи вдається, так би мовити, вкластися в них після реалізації продукції. «Молоко закуповуємо за ціною 13,5—15 гривень за літр, забираємо його власним транспортом, — продовжує співрозмовник. — 80 відсотків сировини беремо від аграрних формувань, бо в них уніфіковано і жирність, і вміст білка, а це основні показники для якості майбутньої продукції. А наша якість, самі розумієте, — натуральність».
Погоджуюся з ним, бо й сама вживаю продукцію підприємства вже доволі довго. Для мене вся вона з неповторним смаком дитинства.
Продовжуючи тему сировинної бази, цікавлюся, чому на домогосподарства припадає лише 20 її відсотків. Є відповідь в Анатолія Грисюка і на це запитання: «Бо молоко з індивідуальних селянських господарств не має тих показників, насамперед жирності та білка, які потрібні для виготовлення високоякісного масла чи сиру.
Пригадуєте, якось у державі постало питання: все молоко, яке йде на переробку, має відповідати європейським стандартам якості та безпечності. Тож Україна синхронізувала своє законодавство та підзаконну нормативну базу з базою країн Євросоюзу. Але набуття ним чинності вже кілька разів відтерміновували — аж до 1 січня 2023 року. Ця дата вже на порозі. Тож подивимося, як буде надалі».
Анатолій додає, що підприємство на відповідні стандарти вже вийшло: ті 20 відсотків молока, що закуповують від населення, використовують здебільшого на виробництво казеїну. А до нього немає таких високих вимог. До речі, казеїн експортують давно, і то у значних кількостях. А ще масло та сири зокрема в Молдову, Грузію, Азербайджан.
Відчинили «вікно в Європу»
Згадала, що Радивилівмолоко нещодавно отримало єврономер, який відіграє роль сертифіката якості. А продукція з торговельною маркою «РадиМо» вже перетнула кордон Євросоюзу, навіть попри війну. А мій співрозмовник доповнює: «І знаєте, куди вона попрямувала? До вірних друзів України — в Литву. Поки що двічі відправили по 20 тонн масла, тепер відправляємо тверді сири.
Приємно, що споживачі належно оцінили нашу продукцію. Тут нам посприяла безмитна зона, яку для українських товарів запровадили країни ЄС терміном на рік. Нині в уряді працюють над тим, щоб продовжити її. Бо наша продукція не гірша від європейської, але трохи дешевша. Хоч якщо ціни на сировину в нас і в Європі вже зрівнялися, то тамтешні аграрії мають дотації від держави на кожен гектар угідь. В Естонії це 150 євро, в Польщі, якщо не помиляюся, — 200. Звісно, що за таких умов конкурувати нашим фермерам з їхніми складно.
У собівартості нашої продукції 75 відсотків становить ціна молока. Решта 25 — енергоносії, пальне, доставка, заробітна плата фахівців. Ось і виходить, що рентабельність останніми роками коливається від 3 до 7 відсотків. Саме тут ключі до нашого розвитку, бо хоч експорт — це можливість дорожче продати продукцію й відповідно більше заплатити фермерам за сировину та людям — заробітну плату, наш основний ринок — внутрішній, український».
Зрозуміло, що тема енергоносіїв для переробної галузі вкрай болюча. Знаю, що відповідні профільні асоціації звернулися до уряду із проханням про пільгову ціну на газ, як це було до 30 вересня. Директор підприємства підтверджує, що ця проблема дуже болюча: «І в уряді це розуміють: до 30 вересня ми справді мали фіксовану ціну на газ. Але в зимовий період пільговим газом треба забезпечити насамперед населення, і ми це теж чудово розуміємо. Однак завдяки санкціям щодо росії ціна на нього в Європі знижується: якщо в жовтні ми працювали з газом по 47 тисяч гривень за тисячу кубів, то в листопаді це вже була 31 тисяча. Тобто санкційна політика вже дає ефект.
У Кабінеті Міністрів оперативно й адекватно реагують на ситуацію у критичній інфраструктурі. Скажімо, зниження мита на ввезення автомобілів дало нам змогу оновити транспортний парк та обладнання. До того ж уряд навіть у цей нелегкий час відшкодовує ПДВ, а це наші оборотні кошти. Фахівці мають змогу виїжджати за кордон на виставки, обмінюватися досвідом — ідеться насамперед про відрядження чоловіків. Тобто сприяння виробничникам є, і це важливо. Відповідно переорієнтовуємо свої ринки: пакувальні та фасувальні апарати вже закупили в Латвії».
До речі, з радістю поділилася своїм спостереженням, що останнім часом всюди на заході України зустрічаю машини «РадиМо», які підвозять до того чи іншого магазину продукцію. Мій співрозмовник теж радіє, що підприємство має не лише парк автомобілів, а й власну мережу магазинів, яка постійно розширюється.
«По суті, в нас тепер замкнений цикл виробництва, — каже Анатолій Грисюк. — Звісно, нашу продукцію реалізують й інші, зокрема великі ритейлери. Але з усіма співпрацюємо чесно, незалежно від того, великий це магазин чи маленький. Головне наше завдання — виготовити високоякісну продукцію, і за це ми несемо повну відповідальність. Тому відкрито й чесно дивимося в очі споживачам.
До речі, максимальний термін продажу нашої продукції — 14 днів. Адже вона проходить лише етап пастеризації, під час якої зберігаються всі вітаміни та мікроелементи. А щодо заходу країни, то ви правильно помітили: позиціонуємо себе саме як регіональний виробник молочної продукції».
Головне сьогодні — перемогти у війні та оперативно відбудувати нашу державу. І ми, українці, це зробимо за три-чотири роки. Але то вже буде зовсім інша, модерна й вільна Україна. Та, якою нині справедливо захоплюється світ.
Для таких виробників — тільки зелене світло
Віталій КОВАЛЬ,
начальник Рівненської ОВА:
— Радивилівмолоко — приклад не лише вдало обраної торговельної марки «РадиМо», а й соціально відповідального бізнесу. Із перших днів війни фермери та селяни здавали сюди молоко на переробку для потреб наших захисників безплатно. Тут так само безплатно вдень і вночі виготовляли високоякісну продукцію й відправляли в частини. А ще для підтримки внутрішньо переміщених осіб. Нині їх на Рівненщині понад 38 тисяч.
Обласна військова адміністрація закуповувала продукцію підприємства коштом державного бюджету для найвразливіших категорій переселенців. І це перше підприємство, яке під час війни отримало єврономер для експорту власної продукції й активно користується його можливостями. Для таких виробників безперешкодно вмикаємо зелене світло. Закликаю інших сміливо виходити на європейські ринки. Як бачите, наша дорожня карта доступу до них, зокрема через отримання єврономера, цілком дієва.
ДОВІДКА «УК»
ТзОВ «Радивилівмолоко» на ринку майже 27 років. Якщо 1995-го тут працювало 30 людей і переробляли 3 тонни молока на день, то нині у штаті підприємства та його представництвах в областях на заході держави 700 фахівців. А за день тут переробляють 300 тонн молока — у 100 разів більше. Виготовляють понад 30 видів продукції з торговельними марками «РадиМо», «Мілкове», FarmFresh. Її представлено в Рівненській, Тернопільській, Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій та Закарпатській областях.
Ми в Google+