«І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки!» — перед послами понад 30 країн цитує пророчі слова поетичного генія українського народу директор Національного музею Тараса Шевченка син поета-дисидента Дмитро Стус. Дипломати — представники різних народів та вітчизняні діячі культури нещодавно завітали до музею і взяли участь у міжнародній урочистій культурно-мистецькій церемонії «Нас єднає Шевченкове слово. Історія одного Заповіту».
Незлим тихим словом вшанували творчість Великого Тараса з нагоди 202-ї річниці з дня його народження та 170-річчя створення «Заповіту». Нині маємо півтисячі перекладів відомого твору 150 мовами світу, його текст поклали на музику 40 видатних композиторів. Це без перебільшення свідчить: Шевченко залишив усім прийдешнім поколінням українців воістину неоціненну спадщину. Адже його вірші презентують українську націю в усьому світі — вічні слова цитують у різних куточках нашої планети від Канади до Австралії.
Відомо, що поет написав знаменитий «Заповіт» на католицьке Різдво, коли лікувався у друга Андрія Козачковського у Переяславі. Втім, писав не стільки для себе, як заповідав нам любити свою країну і залишатися нескореним вільним народом. «Поховайте і вставайте, кайдани порвіте і вражою, злою кров’ю волю окропіте», — нагадує присутнім заклик Кобзаря рідною мовою народний артист України Володимир Талашко.
Того дня слова Тараса звучали болгарською, англійською, нідерландською. Посли Аргентини, Афганістану, Грузії, Індонезії, Іраку та інші прочитали твори майстрів поезії своїх країн і склали портрет-пазл Тараса Шевченка з уривків «Заповіту» 25 мовами.
«Те, що в заході беруть участь посли різних країн, дуже символічно, оскільки найважливіший інструмент дипломата — слово, — зазначає одна з організаторів заходу член наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії Дарія Карякіна. — Посил, який несе Шевченкове слово, важливий сьогодні не лише для України, а й для всього світу. Адже поет закликає народ до свободи, правди й рівності, що актуально для кожної нації».
Серед організаторів акції — Національний музей Тараса Шевченка, Міжнародний фонд культурного співробітництва та проект OUTLOOK.
Діячі культури зауважують, що впродовж багатьох років у школах (особливо за радянських часів) дітям викладали творчість Шевченка як «поета селян». Водночас навмисно замовчували фундаментальні посили у його творах, що спонукають до усвідомлення свого генетичного коду, національної ідентифікації кожного з нас.
«Патріотичне виховання молоді вже закладено у Шевченковому слові, — розповідає «УК» Дмитро Стус. — Щоб змінити підходи в сучасному викладанні, ми на початку березня провели методичний семінар з учителями української мови. Розповіли, як викладати в нових умовах творчість Шевченка, коли нове покоління вже не сприймає ті народницькі кліше, які панували впродовж ста років. Нині не можна ∂рунтуватися лише на сільській культурі — вона потребує пояснення, до неї потрібно навіть у чомусь доростати. А сучасні діти переважно зростають у місті, тож для них ці всі обставини мало про що говорять. Тому треба шукати нові підходи для молоді. Зокрема пропонуємо для вчителів поділитися напрацюваннями в межах пересувних експозицій, екскурсій, навіть ігор та квестів».
І зовсім юні студенти, і посли із сивими скронями цитують великого генія і зазначають, що Тарас Шевченко — поет Всесвіту, рядки, написані ним 170 років тому, актуальні й нині. Адже й досі в нашій країні багато тих, які «Орють лихо, лихом засівають, а що вродить?» — на жаль, не замислюються. Тож поважні дипломати радять деяким нашим посадовцям частіше відкривати «Кобзаря», де — вочевидь, як і в Біблії, — можна знайти відповіді на вічні запитання. А поки що поет закликає: «Схаменіться, недолюди, діти юродиві! Подивіться на край тихий, на свою країну». І благає полюбити її всім серцем. Так Великий Тарас заповідав і мертвим, і живим, і ненарожденним…