Проблема сплати податку на житло, яке фізичні особи здають в оренду, набуває в Україні великої ваги. Законодавство вже давно встановило таку сплату, є точні цифри обчислення. Проте щиро кажучи, автор ні від кого з багатьох знайомих не чув, щоб вони були законослухняними громадянами і віддавали державі податки за те, що є орендодавцями.

Цивільний кодекс усе розписує

Чинне законодавство (Цивільний кодекс України) чітко регулює ринок оренди житла та сплати податків. Згідно із законом, власник житла та орендар повинні, по-перше, укласти угоду встановленої форми. Відповідно до цього документа, якщо орендодавець — фізична особа-підприємець, повинен раз на квартал сплачувати 18% суми зданого житла за місяць (тобто із суми оренди за три місяці) податку на прибуток та 1,5% військового збору. Якщо ж він просто фізична особа, то такий податок він повинен сплатити один раз на рік, зазвичай до 1 червня.

Тобто якщо ви здаєте квартиру за 6 тисяч гривень, то з цієї суми податкові органи у вас повинні забрати 1170 гривень. Як бачимо, сума чимала. Тому можемо зробити висновок: в Україні мало орендодавців, які так просто матимуть бажання розпрощатися із грішми.

У коментарі «Урядовому кур’єру» президент Асоціації спеціалістів з нерухомості (рієлторів) України Юрій Піта зазначає: від того, що податок на здачу в оренду житла дуже високий, держава істотно програє.

«Ще у 2018 році ми всерйоз розмовляли з експертним та депутатським середовищами і робили певні викладки: такий податок не може перевищувати 5%. У цьому разі фізичні особи — власники орендованої житлової площі сплачуватимуть такий податок. Не сплачувати його за умови жорсткого контролю відповідних органів буде невигідно. Та й сума невелика. Нас тоді почули, зокрема Верховна Рада. Але питання чомусь було забуто. Казали, мовляв, у країні є нагальніші проблеми, які потребують розв’язання. І ось у 2020 році маємо цю проблему такою, якою вона була роки тому», — зазначає пан Піта.

Скромний рівень сплати та вигадки контролерів

Здається, нині це мало розуміють можновладці, але рівень сплати податку на орендовану житлову площу в Україні невисокий. За інформацією однієї з рієлторських агенцій та аналітиків галузі, у більшості областей сплачують понад 30%. Зокрема в Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Черкаській, Житомирській, Вінницькій, Тернопільській та Івано-Франківській. В інших регіонах країни цей показник не перевищує 15—20%.

Що ж роблять для поліпшення ситуації самі податкові органи? За словами Юрія Піти, фактично з цього приводу нічого.

Хоч років із 7—8 тому податкові органи намагалися всерйоз боротися з орендодавцями, які злісно порушували порядок сплати відповідного податку. Тоді було придумано нехитрий метод відстеження орендодавців за оголошеннями у пресі й інтернеті.

Як зазначає «Урядовому кур’єру» експерт з нерухомості Олег Челенда, цей метод виявився дуже розтягнутим у часі й не виправдовував очікувань податківців: «Справді, були десятки прикладів, коли, як кажуть, податкові органи хапали людей на гарячому і виписували їм штрафи. До речі, вони були більш символічними, тобто на невеликі суми. Тоді від цього методу податківці відмовилися».

Тоді знайшли інший спосіб виявити орендодавців, які не хочуть сплачувати податки: обходи по парадних та особисте спілкування із консьєржами.

Законослухняні чергові інколи давали навіть номери мобільних телефонів таких власників квартир, але здебільшого не йшли на контакт із податківцями, розуміючи, що не можна здавати людей. Тому і цей метод виявився недієвим.

Як свідчить нинішня практика рієлторів, податківці взагалі нічого не відстежують і нікого не хапають.

Адвокат Тетяна Монтян вважає: навіть якщо податківці і спіймали такого орендодавця, то вони ще повинні довести, що господар квартири чи будинку не сплачував податок. За її словами, для початку треба з’ясувати точну суму оренди. А для цього потрібні покази орендаря, завірені його особистим підписом. Як відомо, орендодавець заздалегідь домовляється з орендарем, щоб той його не видавав, а представлявся податківцям родичем. Тож ніхто нічого не зможе довести.

Упевнено можна сказати лише одне: так далі бути не може. Адже у жодній країні, яка себе поважає, немає такого безладу на ринку оренди житла, як у нас. Держава втрачає щорічно на тому, що недоотримує від справляння податку на оренду житла мільярди гривень. Особливо це актуально тоді, коли заможні люди здають в оренду кілька квартир чи будинків і не сплачують жодної копійки до державної скарбниці. Тому податок на оренду житла треба негайно зменшувати втричі, як пропонували колись рієлтори. Слово лише за Верховною Радою.