Нинішній сезон для Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка ювілейний. Але 90-річчя відзначити принаймні урочистим заходом не вдалося — завадив карантин із запобігання поширенню коронавірусної інфекції. Тож під знаком круглої дати актори, працівники закладу працюватимуть упродовж зими і весни. Без пафосу кажуть, що кожна зустріч із глядачами у залі — свято, особливо в теперішніх умовах. Радіють, що шанувальники Мельпомени, попри певні перестороги, побоювання за себе, рідних у час пандемії, усе-таки прагнуть подивитися вистави.

На прем’єри квитки розкупили чи не одразу ж після появи афіші. За останні осінні місяці шевченківці запропонували дві нові вистави. У грудні мають потішити прем’єрною сценічною роботою й дітей.

Виставу переносили тричі

Братися за постановку нової вистави нині — справа не з легких. Головний режисер театру народний артист України Олег Мосійчук каже, що актори працюють у масках, доводиться на репетиціях зводити по два чи по три-чотири виконавці, з’являються й інші перепони. Але, попри все, творчого завзяття не позичати.

Ювілейний сезон шевченківці відкривали прем’єрною роботою «46 моментів щастя». Парадокс у тому, що того щастя не вистачало не лише головному персонажеві вистави, а й самим акторам. Принаймні спектакль тернопільці мали побачити ще минулого березня у Міжнародний день театру. Не збулося, бо в Україні ввели жорсткий карантин. Одне слово, прем’єру переносили аж тричі. І ось нарешті герої твору Анатолія Крима з’явилися на тернопільській сцені.

На переконання Олега Мосійчука, хоч би про що цей драматург писав, у нього є відчуття сьогодення, що потрібно нині. Якось Анатолій Крим подарував панові Олегу книжку своїх оповідань.

«Серце моє забилося після прочитаного», — ділиться думками режисер. Два оповідання навіть читав кілька разів. Зателефонував авторові й висловив бажання поставити за їхніми мотивами виставу. Згодом дізнався, що за цим матеріалом написано кіносценарій. На його основі й за згодою Анатолія Крима Олег Мосійчук створив версію для тернопільського театру.

Афіша повідомила, що «46 моментів щастя» — страшно смішна комедія. Режисер зауважує, що не любить ставити комедій заради комедій. Театр має боротися за душу людську, тож підібраний для сцени матеріал глибокий. Глядачі не лише можуть посміятися, а й сльозу пустити, бо є над чим.

Дія відбувається в повоєння. Щемом наповнені спогади головного героя Льовушки.

«Ти не хочеш, щоб я тебе бачив, я заплющу очі й не підглядатиму, а ти зроби так, щоб дідусі повернулися додому, тоді наша сім’я стане веселою й дружною», — звертається до Бога малий Льовушка, образ якого втілила артистка Оксана Яцишин. Дитина шукає Господа, вона вірить, що він зробить так, аби були всі щасливі.

Бабуся давала малому Льовушці гроші, щоб він ходив із нею до синагоги. Аж 46 рублів назбирав хлопець. Батько якось знайшов синів сховок, і йому було цікаве хіба одне буденне питання: «Де ж це гаденя взяло таку суму?» Що з нього виросте? Формений бандит. Гірше, ворог народу, переймаються дорослі долею малого. Хлопчикові ж хотілося ці гроші віддати на світле, людське, високоморальне — зробити все, аби бабусі були щасливі, бо залишилися після війни самотніми.

Не заглиблюватимусь у сюжет, а скажу словами режисера-постановника: «46 моментів щастя» від першої фрази до фіналу — пошук головного героя. У кожному епізоді, діалозі заховано шматочок, момент потрібного чи вимріяного щастя».

Певна річ, вистава — це своєрідний роздум не лише про щастя, а й про людські, родинні взаємини, вміння виправляти помилки, шанувати старших, розвивати таланти й шукати дорогу до Бога.

Погляд жінок на чоловіків

Про людей, їхні настрої та проблеми ще одна прем’єрна вистава театру. Вона також комедійна. І поставив її заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила. У творчому доробку режисера чимало комедій. Каже,: хоч це один з найважчих жанрів, але улюблений для нього, бо зі сцени каже правду, викриває людські вади.

Рівно три роки тому пан В’ячеслав запрошував шанувальників театрального мистецтва на прем’єрний показ своєї творчої роботи «Тестостерон» за п’єсою сучасного польського драматурга Анджея Сарамоновича. Це були чоловічі уявлення, зізнання, розмови, погляд на прекрасну стать. Але хотілося, щоб чоловіки послухали про себе й з уст жінок. Тому режисер узявся ставити «Естроген» української драматургині Марини Смілянець. На прем’єру авторка приїхала до тернопільського театру й була вражена сценічним трактуванням її твору.

За сюжетом вистави, п’ять жінок, різних за характером, фінансовою спроможністю й сімейним становищем, орендували на вихідні котедж, щоб заспокоїти душу однією з них, яку перед весіллям покинув наречений. Пані, зрозуміло, розберуть чи не кожну кісточку чоловіків.

«Лише жінка може зробити з чоловіка людину», — заявляє самовпевнено одна з дійових осіб. Та саме чоловік і допоможе своєю порадою героїні примиритися з коханим.

Хоч вистава комедійна, кожен, хто її перегляне, зважить, напевне, на проблеми, які вона порушує. Режисер подбав, щоб на якусь хвилину й сам глядач був співучасником дійства. Героїня на сцену виходить із зали, імпровізує поцілунок і навіть чаркується із глядачами вином.

Нову сценічну роботу В’ячеслава Жили, як засвідчили щирі оплески, шанувальники театру сприйняли тепло й із задоволенням.

І режисерський дебют, і спектакль корифея

В’ячеслав Жила працює над новою виставою «Любов без гриму». Її глядачі мали б побачити в березні, у Міжнародний день театру.

Директор — художній керівник Тернопільського академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка Борис Репка розповідає, що у грудні цього року теж запропонують прем’єру, щоправда, для дітей. На сцені з’явиться український казковий герой Івасик Телесик. Виставу для хлопчиків і дівчаток підготував режисер народний артист України Олег Мосійчук.

На поціновувачів театрального мистецтва чекає й режисерський дебют. Молодий актор Дмитро Чоповський представить власну першу творчу роботу «Одного разу в морзі». Завершити ювілейний сезон мала б вистава «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» за однойменною п’єсою Михайла Старицького. Її постановку здійснює народний артист України, лауреат Шевченківської премії Федір Стригун. У виставі мав бути зайнятий неперевершений актор, легенда театру народний артист України Володимир Ячмінський. Федір Стригун навіть вирішив трохи відійти від текстових меж класичного твору й написати для Володимира Ячмінського роль діда Охріма, який розважає й повчає молодь на вечорницях. Але не судилося. Володимира Ячмінського покликала вічність. Тож прем’єрний показ вистави буде як присвята цьому корифеєві тернопільської сцени.