Бути військовим, боронити свою країну від загарбників — почесно й дуже відповідально. Та не слід забувати, що мужні хлопці й чоловіки щодня мають велике фізичне й психологічне навантаження. Отже, проблематика поживного та якісного харчування для них — не на останньому місці. Та чи насправді те, що вони споживають на сніданок, обід і вечерю — корисне і смачне?
Останнім часом тему харчування в армії стали активно порушувати у медіа. Та військові вважають, що чимало з авторів інформації, яка нині поширюється в ЗМІ з цього питання, не ознайомлені з нормативно-правовою базою, яка регламентує цей вид діяльності. У цьому, зокрема, переконаний тимчасовий виконувач обов’язків заступника директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони Дмитро Стамболов. Тож він поставив за мету розвінчати міфи щодо організації харчування в армійських лавах.
Перший міф — начебто тендерну документацію складено під одну компанію-постачальника.
Дмитро Стамболов пояснив, що закупівельні процедури відбуваються через державну систему прозорих торгів, де компанії змагаються між собою за надання послуг Міністерству оборони на конкурентній основі. «Для організації харчування Збройних сил розпочато дев’ять процедур-закупівель. У них брали участь 14 компаній. Залежно від регіону, від 6 до 9 компаній на кожну процедуру», — наголосив він.
Другий міф — начебто не всі компанії мали змогу взяти участь у тендерах з причини дискримінаційних кваліфікаційних вимог.
«Цілковита неправда!», — стверджує фахівець. Такі кваліфікаційні вимоги встановлюють не вперше. З 14 учасників, 9 компаній, які вийшли на торги, цілком відповідали кваліфікаційним вимогам. Це великі потужні компанії, які раніше надавали послуги ЗСУ і роблять це нині. І вони мали змогу на конкурентних умовах виграти ці торги. Решта п’ять учасників мали ознаки фіктивності або недоліки з огляду на фінансові спроможності чи виробничі потужності.
«Тобто про прописування тендерних умов під якусь одну компанію не може бути й натяку. Бо в такому разі жодна інша компанія не мала б змоги вийти на торги», — пояснює фахівець.
Під час складання документації для Міноборони важлива наявність фінансової спроможності підприємств за минулі періоди, де сума чистого доходу від реалізації продукції має бути в розмірі не менше 100% від очікуваної вартості предмета закупівлі. А також наявність досвіду виконання аналогічного договору, який становить не менше 10% від очікуваної вартості предмета закупівлі. А ще наявність не менше 50 осіб, які мають необхідні знання та досвід.
«Міноборони здійснює оплату впродовж 30 днів після надання послуг. Коли йдеться про харчування в Збройних силах, сума становить мільйони гривень на місяць. Тому якщо це нестабільна і невелика компанія, яка не має достатньо коштів і досвіду для здійснення таких операцій, це призведе до зриву харчового забезпечення всього війська», — зазначив фахівець.
Він також пояснив, що аналогічні вимоги до закупівель встановлюють не вперше і дають змогу замовнику переконатися в надійності й добросовісності учасників.
А до розробки тендерних вимог залучають фахівців різних структур Міноборони. Це, зокрема, департамент державних закупівель, тилу, командування сил логістики. Враховували потреби ЗС і ризики, які можуть виникнути під час організації харчування, досвід минулих років.
Більшість вимог оскаржували в Антимонопольному комітеті, але той підтвердив правомірність дій Міноборони. Тож оборонним відомством не було порушено законодавство та Закон «Про захист економічної конкуренції».
Фахівець також зауважив, що 2021 року участь у тендері брала компанія, яка торік цей тендер виграла, однак за три дні до того, як договори мали набути чинності, відмовилася від виконання забезпечення війська харчуванням. Питання довелося вирішувати в ручному режимі, залучивши депутатів Верховної Ради.
Третій міф — про начебто неефективність компанії-виконавця і постачання неякісних продуктів до Збройних сил.
Спростовувати його Дмитро Стамболов розпочав зі статистики минулих років щодо випадків постачання неякісних продуктів в армію. Так, у 2019 році зафіксовано понад 400 випадків порушення постачання харчування в усіх компаніях, які працювали тоді із ЗС. А у 2020-му таких порушень було вже 714.
На початок травня 2021 року складено лише 80 актів про порушення, і за 50-ма з них питання було врегульовано на місцях. Ці акти стосувалися не лише якості продуктів. Частіше, за його словами, постачальники не дотримуються умов договорів щодо асортименту, кількості і термінів поставок. «Тобто цьогорічна статистика, з огляду на чисельність війська та обсяг продукції, яку постачають дві компанії, є робочим моментом, який має дієві шляхи вирішення та врегулювання через ведення претензійної роботи», — зазначив Дмитро Стамболов.
А надвелика увага ЗМІ до цього питання, на його переконання, викликана винятково бізнес-конкуренцією між учасниками, яка мала місце і в минулі роки.
Четвертий міф — про начебто монополізацію ринку однією компанією, яка виграла тендер.
Тут йдеться про низький рівень правової обізнаності в тих, хто цей міф поширює. «Процедури закупівлі починаються й регламентуються законами «Про публічні закупівлі» та «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони». Не передбачено жодного обмеження з кількості лотів, які може виграти підприємство. І, з огляду на це, не може бути встановлено, що те чи інше підприємство може виграти один лот, два або всі», — пояснив він.
А тим, хто постійно педалює тему монополізації, фахівець порадив апелювати до Закону «Про захист економічної конкуренції», який чітко визначає поняття монополії.
Буває і так, що за підсумками торгів Міноборони купує певну групу товарів лише в одного їхнього учасника. Зокрема, це берці, намети, бронежилети. Тут 100% договорів просто підписано з однією компанією. І питань щодо монополізації ринку не виникає. Крім того, завжди є змога змінити компанію-постачальника. А це неможливо, коли на ринку є монополія.
Антимонопольний комітет надав висновок на основі Закону «Про захист економічної конкуренції» про відсутність чинників монополізації ринку в цьому питанні. І лише Антимонопольний комітет є уповноваженим органом, який керується законом та може чітко визначити, була монополія чи ні. Тобто без визначення АМКУ ніхто, навіть суд, не має права трактувати явище монополії.
А також т.в.о. заступника директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони наголосив, що фахівці Міноборони завжди раді співпрацювати із зацікавленими сторонами і відкрито та чітко пояснювати ситуацію. Щодо творців міфів, він побажав їм добре вивчити законодавчу базу.