Є ПРОБЛЕМА
Головний аргумент проти пенсійної реформи - страх перед невідомістю
Найближчим часом пенсійна реформа, яка - після Податкового кодексу - стала другою "страшилкою для народу", може бути розглянута у Верховній Раді. Що нас чекає після цього? Підготовчий етап тривав достатньо, щоб устигнути обрости чутками. Правдивими чи не дуже - інше питання. Зрозуміло, що диму без вогню не буває (якщо тільки ніхто спеціально не підриває димові шашки), проте більшість цих чуток мають явний характер "залякування". Розглянемо сім основних "пенсійних" чуток, пов'язаних з реформою пенсійної системи.
Чутка N 1:
пенсійна реформа
українцям не потрібна
Затягуючи з прийняттям законопроекту, Верховна Рада дала громадянам привід для сумнівів. Дедалі частіше у них виникає запитання: "Можливо, не треба?" Та альтернативи немає, оскільки солідарна система пенсійного забезпечення, розроблена в СРСР, застаріла ще на початку 90-х. Відома у світі під назвою "pay-as-you-go-system" (фінансування пенсійних виплат за рахунок відрахувань із Фонду оплати праці і зарплати кожного працюючого в державний Пенсійний фонд), ця система могла успішно працювати лише в умовах командно-адміністративного управління. Тобто коли зайнятість працездатних громадян стовідсотково регулюється державою. Чи можна застосувати цю практику в наші дні, коли держава не впливає ні на чисельність працівників на приватних виробництвах (офіційно в 2009 році було скорочено близько 1 млн робочих місць), ні на зарплати на підприємствах (за даними Держкомстату, в минулому році 7% населення отримувало зарплату нижчу "мінімалки")? Очевидно, що ні.
Як наслідок - зростає дефіцит Пенсійного фонду: в 2009 р. нестача коштів для виплати пенсій становила 30 млрд грн. Торік ця цифра зросла ще на 4,3 млрд грн. Ситуація ускладнюється через об'єктивне старіння нації. Вже до 2025 р. на 100 працюючих громадян припадатиме стільки ж пенсіонерів. У такій ситуації варіантів мало: або тотальна невиплата пенсій, або економічний дефолт країни. Або ж треба проводити пенсійну реформу.
Чутка N 2:
нинішніх
пенсіонерів посадять
на мінімальний "пайок"
Це абсурдне припущення виникло у зв'язку з дебатами щодо обмеження розмірів пенсій. Сама по собі ця норма нарікань не викликає: останнім часом найвищі пенсії в нашій країні могли перевищувати мінімальні в 75(!) разів. Тому й було прийнято рішення, відповідно до якого для всіх нових пенсіонерів щомісячне грошове утримання з усіма доплатами обмежується 10 або 12 мінімальними пенсіями або 10-12 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність (7,5-9 тис. грн., за станом на 1 січня ц. р.). Для нинішніх пенсіонерів, у яких пенсія менша цієї суми, нічого не зміниться. Привілейовані пенсіонери, які отримують захмарні виплати в десятки тисяч грн, можливо, будуть обмежені 7,5-9 тис. грн.
Чутка N 3:
реформа обмежує
права
працівників бюджетної сфери
Розмови про це точаться із середини минулого року. Однак бюджетникам хвилюватися не варто. Як і раніше, за наявності 25 років стажу вчителі, лікарі й працівники культури можуть розраховувати на пенсію незалежно від віку. Єдине обмеження торкнеться держслужбовців-чоловіків, яким на 2 роки (з 60-ти до 62-х) підвищать загальний поріг пенсійного віку. Проте зробити це планують поступово: з 2014-го за 4 роки.
Стосовно вислуги років, то вона підвищується лише для військових. Оскільки молоді пенсіонери "у відставці" сьогодні сприймаються в суспільстві з неприязню, реформа мінімізує можливість виходу на пенсію в 35-річному віці. З цього року вислуга років для військових збільшиться з 20 до 25 років, однак теж не відразу - на 6 місяців щороку упродовж 10 років. Крім цього, зберігаються гарантії для інвалідів, а також пільговий порядок обчислення вислуги при визначенні розміру пенсії: за 20 років - 50% зарплати (55% - для звільнених зі служби) і 3% - за кожний рік вислуги понад 20 років.
Поліпшать і умови пенсійного забезпечення бюджетників. Ні для кого не секрет, що через низький розмір заробітної плати (а тому й пенсії) переважна більшість таких працівників сьогодні продовжує працювати навіть після досягнення загальновстановленого пенсійного віку, отримуючи і пенсію, і зарплату одночасно. Враховуючи ці обставини, згідно з реформою впроваджується одноразова виплата 10 щомісячних нарахованих пенсій для вчителів, лікарів і працівників культури та соціальних служб.
Чутка N 4:
люди
передпенсійного віку
кинуті напризволяще
Цього побоюються передусім жінки, адже підвищення пенсійного віку для тих, хто народився до 31 січня 1956 року, неминуче. І сперечатися тут досить складно. Справді, жінки, яким найближчим часом виповнюється 50-55 років, опиняються в так званій групі ризику. У першу чергу, з вини роботодавців: найбільшою небезпекою в цьому віці можуть стати втрата роботи та проблеми з подальшим працевлаштуванням. Тим паче, якщо пенсійну реформу розпочати зараз, то в уряду і у бюджету ще буде часовий люфт, щоб мінімізувати можливі негативні наслідки і зробити процес переходу максимально безболісним. Збільшувати пенсійний вік для жінок будуть поступово: за 10 років щороку на 6 місяців. Значить, ті, хто народився в березні 1956-го, підуть на пенсію не в 60, а в 55 з половиною років.
До того ж, передбачено компенсаторний механізм: доплата 2,5% за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років. Іншими словами, якщо працівниця вийшла на заслужений відпочинок в 58 замість 55 років, вона отримає надбавку 15%. А за п'ять років можна буде підвищити свою пенсію на чверть. Це важливо ще й тому, що нині між пенсіями чоловіків і жінок існує великий розрив (у середньому 1,3 тис. проти 870 грн.). Якщо поступово не вирівнювати пенсійний вік для чоловіків і жінок, із сьогоднішніх 67% від середнього розміру пенсія жінок зменшиться до 30 або навіть 25%.
Чутка N 5:
після реформи до
пенсії
допрацюють не всі
Головним аргументом проти збільшення пенсійного віку в Україні зазвичай називають низьку тривалість життя. Начебто в цьому разі пенсію платити буде просто нікому. В той же час об'єктивні дослідження свідчать про протилежне. Наприклад, для українських чоловіків після досягнення ними 60-річного віку очікувана тривалість життя становить 14 років (у середньому 74 роки), що наближається до показника інших країн. А ось жінки наші після 55-ти живуть ще чверть століття. При цьому 80 років - чи не найвищий показник серед інших держав. Наприклад, у Великобританії ця цифра не перевищує 78 років, в Італії - 79, а в Словаччині та Угорщині середня тривалість життя жінок узагалі обмежується 73-річним віком.
Утім, не слід підводити якусь, нехай навіть умовну обмежувальну риску: кожен живе рівно стільки, скільки йому відміряно. Сенс полягає в тому, щоб вирівняти загальний пенсійний вік незалежно від статі пенсіонера, як це зроблено сьогодні майже в усіх країнах світу. А ось ті, хто хоче, може вийти на заслужений відпочинок достроково: на півтора року раніше встановленого терміну. Щоправда, лише в тому разі, якщо у них є потрібний пенсійний стаж (після реформи він підвищиться на 5 років - до 30 і 35 років для жінок та чоловіків відповідно).
Чутка N 6:
накопичувальна
система
буде краплею в морі
Одна з головних причин проведення пенсійної реформи - велика вразливість чинної однорівневої системи. Під час кризи вона просто не в змозі працювати без постійно зростаючої бюджетної підтримки. Очевидно, що "для підстраховки" потрібен ще, як мінімум, один рівень забезпечення літніх громадян - накопичувальна система пенсійного забезпечення. Ця ідея не нова. В Україні її намагаються запровадити з 2003 року. Та й тоді, і тепер деструктивна критика гальмує цей процес. Суть нової системи полягає в персональних пенсійних рахунках, куди працюючі будуть відраховувати певний процент від зарплати. Зараз розмір цього внеску планують установити в межах 2% з наступним його щорічним підвищенням на 1% (до 7%). Критики стверджують, що нібито 2 і навіть 7% - це "смішна" сума, яка "на виході" дасть майбутнім пенсіонерам невелику надбавку до пенсії. Однак за наявності трудового стажу 25-30 років людина, що платила внески до другого рівня, накопичить на своєму рахунку десятки або навіть сотні тисяч гривень - це цілком відчутна добавка до державної пенсії.
Чутка N 7:
жодна реформа не
усуне
проблеми тіньових зарплат
Це навіть не чутки, а цілком обгрунтоване припущення. На сьогодні у нашій країні найнижчий в Європі рівень "білих" зарплат: у приватному секторі середньостатистична щомісячна плата за працю не перевищує 1,8 тис. грн, хоча у державному секторі вона досягає 2,4-2,7 тис. грн. Європейці щиро дивуються з таких цифр: у будь-якій цивілізованій країні зарплати у приватному секторі значно вищі, ніж у державному.
Та для нас це норма: згідно з опитуваннями населення, майже половина українських громадян отримують зарплату "в конвертах". І не хочуть нічого змінювати, оскільки не бачать сенсу у сплаті внесків до Пенсійного фонду від "білих" зарплат. Подібну практику слід змінювати докорінно. І пенсійна реформа якраз цьому і сприяє.
По-перше, частково буде розв'язано проблему нелегальної зайнятості серед молоді. Підвищення пенсійного стажу на 5 років (про що вже говорилося вище) поставить руба питання неофіційного працевлаштування. Якщо нині понад 40% українців віком до 35 років працюють "за угодою", то після реформи вони навряд чи погодяться мінімізувати податкові витрати роботодавця за рахунок своєї майбутньої пенсії.
По-друге, відіграє свою роль накопичувальна система. Прив'язка до відсотка від "білої" зарплати означає одне: хто більше заробляє, той матиме більшу персональну добавку до пенсії. Отже, зацікавленість працівників в отриманні легальної оплати праці зросте, а відповідальність керівників за виплати зарплат "у конвертах" стане особистою проблемою кожного з них.
Підсумовуючи, хочеться підкреслити: провести пенсійну реформу треба було ще в 2007 р., і саме на це попередній уряд повинен був направити перші транші від міжнародних фінансових організацій. Сьогодні затягувати процес уже не можна - за браку реформи країні загрожує економічний колапс. Іншого виходу просто немає. Тут доречна аналогія з лікарем і пацієнтом: чим раніше почати лікування, тим більше шансів на одужання.