Чому опера? З оперою як жанром твір споріднює вокал і партія камерного оркестру. Тут два солісти — сопрано і баритон, які співають по дві арії й виконують два дуети. Партія камерного оркестру акомпанує солістам, виконує короткі зв’язки між номерами, грає увертюру й наприкінці твору бере участь у короткому дуеті-завершенні.
В основі твору — вірші видатного українського поета Бориса Олійника. Ті, що їх поклав на музику Євген Станкович, близькі до українського фольклору. Ось слова початкового вокального номера: «За рікою тільки вишні, Тільки вишні, Тільки вишні, Та дорога за тумани утіка. І ніхто мене не чує, І ніхто мені не пише, І ніхто мене не жде і не гука».
Тема «Сільських сцен» — Юнак, що живе одиноко у глибинці без комфорту і комунікацій. Проте він не зовсім одинак — має подругу, з якою спілкується, а в тяжку хвилину розраховує на її підтримку. Чи відгукнеться вона на його прохання? Так, вона щиро допоможе йому — про це йтиметься в передостанньому номері «Затули мене крилом» — друга арія Юнака, найбільш драматичний текст.
Ні поет, ні композитор у цьому творі не ставили перед собою надзавдань. Їм важливо було показати, розкрити правдивість і щирість людських почуттів, відтворити в музиці, окремих інтонаціях сердечність і національну українську належність цих характерів до української музики, зокрема народної. У цьому головне творче завдання — дати образам українське народне емоційне забарвлення.
Композитор у «Сільських сценах» спеціально не вживає надмірно ускладненої музичної мови, хоч знаємо, що він володіє найскладнішими музично-виразовими засобами. Згадаймо його симфонії для великого оркестру, балети «Прометей» чи навіть фольк-оперу «Коли цвіте папороть» (партія оркестру). Тут інша річ: композитор хоче бути доступним для найширших прошарків слухачів.
Опера має вісім номерів, які звучать у концертному виконанні. В увертюрі композитор фанфарним звучанням зосереджує увагу слухачів, що перед ними розгортатимуться цікаві події.
Номер другий — дует сопрано і баритона «За рікою тільки вишні». Музика сповнена глибокого ліризму, ніжності й душевного спокою, мелодії розгортаються спокійно. Тут більше уваги і поет, і композитор приділяють Юнакові.
У музиці наступного дуету Дівчини і Юнака «Говорили, балакали…» (№3) подано характеристику інших людей цього села: це дві вдови, дві дівчини, дві верби тощо. У поетичному тексті йдеться про зміст цих розмов (після кожної фрази то Юнак, то Дівчина коментують: а про що вони говорять?). Дует витримано в жартівливому тоні, це скерцо, тобто жарт.
У мелодії та в оркестровому супроводі арії Дівчини «Мати моя — сивая горлиця» (цей текст уже давно популярний як пісня) все пронизано ніжною мелодійністю, м’якістю звучання, тут багато щирих почуттів. Це красивий спів, що йде від душі. Солістка виконує арію сердечно, задушевно, без поспіху, чітко доносячи до слухача кожен звук.
В іншому тоні витримується наступний п’ятий номер — арія Юнака «Оце осіннє журавлине «кру». Тут не тільки осінній смуток, а й драматизм, героїка, композитор досягає гостро драматичної кульмінації.
Друга арія Дівчини — знову ніжна сердечна лірика. Мелодія сповнена народної української краси. За морем звукової лірики далі, у сьомому номері — другій арії Юнака композитор розгортає перед слухачами драматичну сцену. Юнак детально розповідає про небезпеку для свого життя, яку він пережив минулої ночі, повертаючись додому. Його застала зимова заметіль із поривчастим вітром і сильним морозом. Юнак звертається до небесних і земних сил: «Затули мене крилом, борони мене хрестом». Ці висловлювання повторюються в арії часто разом з іншими текстами. Та настав ранок, і вітер стих. Голос соліста сильний, забарвлений у металічні тони. Тембр змінюється лише тоді, коли стало світати і вітер заспокоївся.
Арія баритона плавно переходить у завершальний дует, у якому драматизм поступається місцем ліриці. У теплих ліричних тонах і завершується камерна опера «Сільські сцени».
Майстерно виконали свої партії артисти Наталія Лановенко і Йосип Машталір, камерний оркестр «Аркада» під орудою диригента заслуженого діяча мистецтв України Георгія Куркова. Твір фольклорний, художньо досконалий, характерно український.
Степан ЛІСЕЦЬКИЙ,
кандидат мистецтвознавства, професор,
для «Урядового кур’єра»