Аграрне рейдерство перетворилося на ракову пухлину, що роз’їдає живе тіло України. За деякими даними, рейдерських нападів зазнавало останніми роками кожне друге фермерське господарство. Факти просто кричущі й викликають безмежний подив: як таке може відбуватися у державі, що претендує на звання правової?
Про деякі такі факти розповіли днями на прес-конференції у Києві фермер Микола Мартиновець, власник господарства «Водолій», що у селі Преображенка Чаплинського району на Херсонщині, і його товариші по нещастю.
Уже три роки Микола Микитович веде нерівний бій за своє господарство. Проти нього застосовують усі методи — від шахрайських до грубої сили: тут і підробка документів, фальшиві довіреності, незаконні зміни до Державного реєстру, підкуп селян, суддів, а крім того, залякування, побиття, замахи на життя, підпали автомобілів, знищення техніки, майна, посівів.
Так, вдумайтеся: знищення посівів. Їх підпалюють, заорюють, обприскують отруйними речовинами. Тобто у прагненні довести господарів до банкрутства і захопити їхні землі завдають шкоди національній економіці, підривають продовольчу безпеку держави. І таке коїться у всій Україні. Мало того, як повідомив генеральний директор Асоціації фермерів та приватних землевласників Юрій Апальков, уже дев’ятеро фермерів наклали життям, обороняючи від бандитів плоди своєї праці. Хіба це мало?
Постає запитання: чому державна влада це терпить? У Миколи Мартиновця і його товаришів на це одна відповідь: часто не просто терпить, а очолює. Тобто не вся влада, а окремі її представники, але ж їх багато! А додати сюди корумпованих нотаріусів, державних реєстраторів, суддів, правоохоронців — зовсім нерадісна картина виходить. Називають навіть деяких народних депутатів, причому не якихось самовисуванців, а з владної коаліції! То на кого, на чию допомогу сподіватися селянинові?
Великим агрохолдингам легше — вони можуть собі дозволити найняти охоронну фірму чи створити власні загони самооборони. А що робити малим та середнім фермерам, які не мають такої змоги? Тобто мають — фактично у кожного є зареєстрована зброя. Ось тільки застосовувати її не можна. Це рейдери можуть безкарно стріляти селян за повної бездіяльності поліції. А щодо того, аби дати відповідь — корумпований начальник поліції прямо заявив розлюченим селянам: щойно спробуєте, одразу посаджу!
Щоправда, є антирейдерські штаби і комісія при Мін’юсті, але адвокат Наталя Сидоренко, яка захищає інтереси аграріїв — жертв бандитизму, зауважує: дієвість їхня невелика. Причин тут кілька. Насамперед у ті комісії входять представники місцевої влади — тобто часто ті самі люди, які, зловживаючи службовим становищем, підтримують бандитизм і мають із цього неабиякий зиск.
Розповідають, наприклад, про заступника голови обласної адміністрації, який нахапав більш як 100 тисяч гектарів у всій Україні, тобто став таким собі одноосібним агрохолдингом. Тому, на думку фермерів, до цих штабів мусять входити найперше їхні представники. Крім того, навіть якщо антирейдерська комісія Мін’юсту і виносить рішення на користь селян, то його або просто не виконують, або скасовують рішеннями продажних суддів.
Під час прес-конференції Микола Мартиновець висловив думку, яка і раніше вже неодноразово лунала: запроваджувати ринок землі за такого правового нігілізму не можна — почнеться повний хаос, державу просто накриє хвиля насильства. Запобігти цьому, на думку учасників прес-конференції, може розроблений в аграрній спільноті «фермерський антирейдерський законопроект».
Повністю наводити цей документ нема потреби, аграрна спільнота зробить це і без нас. Наведемо лише деякі його основні положення, що відрізняють його від уже ухваленого у першому читанні антирейдерського законопроекту 6049.
По-перше, це відповідальність орендодавця за укладання інших договорів оренди без скасування чинного договору і без повідомлення орендаря. Зауважимо, що саме з подібних дій найчастіше починаються рейдерські наїзди. По-друге, кримінальна відповідальність нотаріусів та державних реєстраторів, причому не лише за вчинення протиправних дій, а й за не повідомлення орендаря чи власника землі про зміни, що вносять до Державного реєстру. По-третє, право застосовувати легальну зареєстровану зброю для захисту свого майна і створювати антирейдерські загони без участі місцевої влади. По-четверте, відповідальність правоохоронців за численні факти бездіяльності.
Щоправда, Юрій Апальков зауважує: якщо подавати цей документ як окремий законопроект, процедура його ухвалення може зайняти роки. Краще провести його у вигляді змін до вже ухваленого у першому читанні законопроекту. Добра воля і згода деяких депутатів уже є. Чи вистачить у них впливу — питання інше.