Виступаючи минулого тижня на засіданні вітчизняного парламенту, міністр фінансів Наталія Яресько зауважила, що фінансова децентралізація — це не передача додаткових ресурсів на місця: за нинішніх складних часів коштів для цього в державній скарбниці, безжально пограбованій «папєрєдніками», годі й шукати.
Натомість чинний уряд вніс зміни до бюджетного та податкового законодавства, істотно розширив дохідну базу місцевих бюджетів, тобто відкрив можливості для того, щоб територіальні громади власними силами могли заробляти більше, а не узвичаєно простягали руку перед центром.
Отже, настав час не скиглити, а шукати нові креативні форми і методи управлінської діяльності, розпочинаючи від міністерства, області, району і до найменшого села. Резерви, як і пласти вугілля, слід відшукати та підняти. Тим паче позитивні приклади такої діяльності є в кожній області.
Візьмемо звичайнісіньке українське село Проців на Київщині. Не найкращі землі: переважно придніпровські піски, мочарі. Не найбагатша громада — більшість жителів літні селяни, з невеликою пенсією, скромними статками. У чому ж тоді секрет сьогоднішнього успішного буття громади, чистоти і доглянутості села, розвиненої тутешньої соціальної сфери?
Скажете, можливо, в тому, що недалеко до столиці? Ні, це не сучасне котеджне містечко з його переважного «близнюками» — дво-, триповерховими будинками, схованими за високими щільними дерев’яними чи бетонними парканами. Погодьтеся: чимось штучним, несправжнім віє від цих «холодних притулків для обраних» посеред переважно занедбаної і вбогої сільської місцини.
І не був колишній колгосп мільйонером, керівники якого за рахунок бідаків-сусідів жили трохи краще, ніж інші. Більше того, наприкінці 80-х років минулого століття бригадне «безперспективне» село, здавалося, доживало лічені дні.
А набувати обрисів охайного і зручного для прожиття населеного пункту Проців став з того часу, коли односельці обрали головою громади невисоку симпатичну жіночку-директора місцевої школи Любов Іванівну Чешко.
Було це 36 років тому. Яких лишень пертурбацій не сталося в країні за цей час! Змінювалися президенти, уряди. Десятки очільників обласної і районної влади приходили у владні кабінети і переважно безславно залишали їх. А беззмінна голова та її колеги сільські депутати впродовж усіх цих років переймалися проблемами громади, добробутом села, освітою й медициною, прикрашали сільські вулиці квітниками, ремонтували дороги, «вибивали» в області кошти на новий дитсадок і навіть придбали власну «швидку»…
Одне слово, старанно робили свою роботу, тобто вірою і правдою служили своїй громаді. Тож відомий, хоча й дещо іронічний вислів французів «Шукайте жінку» в інтерпретації для вітчизняного місцевого самоврядування звучить як «Шукайте господиню!».
Запитаєте, чи важко в нашій країні жінці стати головою громади? Рівні права за статтею декларує чинна Конституція, тлумачить Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 2005 року. Однак гендерний аналіз вітчизняного законодавства з питань місцевого самоврядування і територіальної організації влади, здійснений Програмою РЄ «Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в Україні», свідчить, що говорити про досягнення реального паритету в цьому питанні ще зарано.
Та все-таки європейські гендерні орієнтири з’являються і в нашому бутті. Нещодавно в структурі Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад (а понад третину сільських і селищних голів становлять саме представники прекрасної статі) започатковано новий підрозділ «Жіноче крило». З-поміж завдань цієї інституції — захист та реалізація прав і свобод сільського жіноцтва, підготовка жінок-лідерів до роботи в місцевому самоврядуванні.
Обраний Україною шлях до євроінтеграції змушує наших політиків і державників уважніше прочитати Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2014–2017 роки. Зокрема таку її сентенцію: зміна гендерних відносин, розширення прав і можливостей жінок та подолання негативних традиційних гендерних стереотипів є ключем до досягнення гендерної рівності та вигоди суспільства загалом, в тому числі для чоловіків, і для наступних поколінь.
Як дослідили експерти РЄ, коли жінки мають рівні шанси з чоловіками, щоб бути соціально й політично активними, економіки і суспільства процвітають. Приклад невеликої громади, яка свого часу не помилилися з вибором свого голови, також підтверджує актуальність цих європейських тенденцій.