Так званий аграрний пакет законопроектів, прийнятий славнозвісної «конституційної ночі» з 20 на 21 грудня, запроваджує єдиний реєстр відшкодування ПДВ замість двох, відшкодування ПДВ в автоматичному режимі, який не потребує «висновків» Держфінслужби для отримання грошей. Він також звільняє сільгоспвиробників від штрафних санкцій через помилки з розподілом податкового кредиту за спецдекларацією, зроблені торік, коли у системі отих податкових кредитів важко було розібратися.
Для експортерів важливо, що уряд спростив процедури коригування митних декларацій. Тепер митниці зобов’язані вносити зміни до митних декларацій, якщо рішення митниці скасовано (наприклад, якщо судом скасовано рішення митниці про визначення митної вартості). При цьому для скасування рішень не потрібні якісь додаткові заяви чи звернення суб’єктів господарювання.
Окрім того, їм тепер надається можливість коригувати митні декларації у зв’язку з дотриманням правил трансфертного ціноутворення. Раніше у положенні не було норми щодо заповнення аркуша коригування за необхідності виправлення відомостей, пов’язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі із скасуванням рішення митного органу. Це ускладнювало суб’єктам господарювання процедуру повернення помилково та (або) надміру сплачених коштів. Тепер можливість коригування митних декларацій має забезпечити чітке і об’єктивне відображення факту зміни ціни товарів, що вивозять за межі України, а також значно спростить підприємцям процедуру повернення з бюджету надміру сплачених митних платежів.
Це і ще деякі адміністративні новації — однозначно позитивні. А от щодо заміни спецрежиму ПДВ бюджетними дотаціями, то тут немає впевненості, що такий крок справді на благо.
«Щасливе» число 13
З настанням нового року сільгоспвиробники забили на сполох: їхні рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, додатково відкриті відповідно до пункту 2 статті 200 Податкового кодексу України, було закрито на вимогу Держфінслужби. На думку аграріїв, це сталося незаконно, бо претензії ДФС було викладено доволі суперечливо.
Склалася ситуація, за якої для реєстрації податкової накладної за 2016 рік сільгоспвиробник змушений поповнити рахунок в СЕА ПДВ вже на загальній системі, хоч згідно із законодавством він ще мав повне право скористатися додатковим рахунком, який було передчасно заблоковано, та отримати частину коштів на свій спецрахунок відповідно до умов розподілу спецрежиму ПДВ 2016 року. Та частина коштів, зарахованих на загальний рахунок СЕА ПДВ для реєстрації податкових накладних за 2016 рік, яка не підлягає сплаті в бюджет, виявилася заблокованою. Підстави для перерахування цієї частини коштів на спецрахунок платника зникли, що призвело до фактичного вилучення їх з обігу сільгоспвиробника.
Щоб розв’язати проблему, Українська аграрна конфедерація та інші найбільші аграрні об’єднання України звернулися до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з проханням негайно втрутитися у ситуацію.
Зрештою, звернення дало результат, але який! Заблоковані рахунки аграріїв для сплати ПДВ таки було розблоковано, проте лише на один день — 13 січня з 9.00 до 17.00. Хто з якихось причин не зміг скористатися можливістю, той лишився при своїх. Як кажуть, «хто не встиг, той запізнився». Яких саме збитків зазнали на цьому аграрії, ще не підраховано, але що збиток таки є — поза сумнівом. Так само поза сумнівом й інше: такого збитку не було б, якби не скасування спецрежиму відшкодування ПДВ і заміна його бюджетною дотацією.
Спецрежим скасовано — хай живе дотація?
Осінні мрії аграріїв про повернення позаминулорічного спецрежиму ПДВ тепер остаточно вмерли. Їх замінено на механізм бюджетних дотацій для тваринництва, садівництва, овочівництва й виноградарства — і на тому спасибі… Адже, як зауважила в. о. генерального директора Української аграрної конфедерації Марія Дідух, ще влітку існувала реальна загроза того, що українські аграрії залишаться взагалі без будь-якої підтримки. І ця часткова перемога — результат компромісу громадських організацій аграріїв з урядом. Міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий вважає, що 5,5 мільярда гривень дотацій — це перемога, бо Мінфін взагалі не хотів нічого давати через бюджетний дефіцит.
Нагадаємо: поки діяв спецрежим ПДВ, ніхто нікому і не мусив нічого давати. Принцип податкових пільг якраз полягає в тому, щоб не забирати, замість того, щоб забрати, а потім повернути частину забраного, як буде тепер. Це перемога?
Новацію подають нам як вимогу МВФ, хоч текст документа, де про це нібито йдеться, ніхто не бачив. Зазвичай ця організація виступає якраз за непрямі методи підтримки і проти прямих бюджетних дотацій, а тут чомусь навпаки. Крім того, в Європейському Союзі 20% аграрного ВВП спрямовують на державну підтримку АПК, але заокеанських банкірів чомусь це не муляє. До речі, таке порівняння — не лише заздрість, звичка зазирати через паркан до сусіда, адже йдеться про наших конкурентів на світових ринках. Якщо умови у них і в нас нерівні, то й конкуренцію складно назвати чесною. То чиї інтереси тут підтримує МВФ і кому підіграють наші законодавці, виконуючи кожну забаганку з-за океану?
Також обіцяють, що відтепер усунуто корупційні ризики під час розподілу державної підтримки, бо аграрні підприємства отримуватимуть її без посередництва чиновників, в автоматичному режимі. Поживемо — побачимо.
Гірше те, що взагалі без державної підтримки лишилося чимало тваринників, передусім виробників молока. Про це заявив заступник голови Аграрної партії України Денис Марчук. Він наголошує: в реєстр одержувачів бюджетної дотації вносять тільки ті підприємства, в яких 75% вартості всіх товарів, поставлених ними протягом звітного періоду відповідно до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), припадає на продукцію тваринництва. Тим часом більшість дрібних та середніх сільгоспвиробників займаються паралельно й рослинництвом.
Враховуючи невисокі закупівельні ціни на молоко, вартість продукції рослинництва в їхньому товарообігу перевищує чверть, отже, права на отримання якихось дотацій вони не мають. Зате така нова система вочевидь вигідна великим спеціалізованим підприємствам, що займаються виробленням одного виду тваринницької продукції, насамперед птахівництвом. А вони й не надто потребують підтримки.
Натомість не передбачено жодних стимулюючих заходів для підтримки відновлення поголів’я ВРХ. Навпаки, часткове скасування спецрежиму ПДВ, за словами Марії Дідух, призвело до збитковості галузі і, як наслідок, разом з падінням купівельної спроможності населення — до подальшого скорочення поголів’я. Вісім відсотків, що обіцяно скотарям від загального обсягу державної підтримки, навряд чи врятують ситуацію.
Того, хто падає, — підштовхни
Не всі тваринники мають підстави ображатися. Виробники курятини отримають половину обіцяних дотацій тваринницькій галузі. Голова комітету з питань податкової і митної політики Ніна Южаніна подала це як велику перемогу законотворців, мовляв, підтримуємо вітчизняного виробника. Що більший виробник, то більше підтримуємо, що тут поганого? Така сама позиція і в профільного міністерства: оскільки дотації дають замість ПДВ, то той, на чиїх спецрахунках накопичилися більші суми, має більше отримати. Логічно, але чи справедливо? Адже поняття дотації якраз означає підтримку саме тих, хто її потребує, а не успішних і без того!
Повертаємося до запитання пані Южаніної: що тут поганого? А погано те, що левову частку підтримки буде надано тим, хто і так не потопає. Доречно згадати, хто у нас найбільший виробник курятини: певна річ, «Миронівський хлібопродукт», власник марки «Наша ряба». То їм дістанеться найбільше? Прості підрахунки доводять, що компанія може претендувати принаймні на один мільярд гривень. Мабуть, у власника фірми замало своїх коштів, і то не в національній валюті…
Загалом, на думку багатьох експертів, державна підтримка аграрної галузі відтепер відбувається за принципом: «Того, хто падає, — підштовхни!» Знаходяться навіть прихильники такого підходу — мовляв, неефективні виробники мають піти, а лишитися — тільки успішні. Але впроваджуючи в життя засади «дикого капіталізму» кінця XIX століття, відверто нехтують соціальними чинниками. Кожна загибель аграрного підприємства, яке, може, й не мало мільярдних прибутків, зате надавало роботу мешканцям певної території, — це трагедія місцевого масштабу. Адже іншої роботи за своїм місцем проживання люди можуть і не знайти. То про який соціальний розвиток сільських територій ми торочимо?
І наостанок — про справедливість
Народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко вважає, що державна допомога у 5,5 мільярда гривень — це не справедлива компенсація втрат, яких зазнали сільгоспвиробники через скасування пільгового режиму стягнення ПДВ. Вона покриває лише витрати від останнього «обрізаного» режиму, перехід до якого вже сам по собі був невигідний для сільгоспвиробників. Для прикладу: 2015-го, коли спецрежим відшкодування ПДВ для аграріїв працював на повну силу, вони отримали завдяки цьому майже 23 мільярди. Не кажучи вже про те, що гривня позаторішня і теперішня дещо відрізняються…
Як воно було в році, що минув, — поки точних даних немає. ДФС нібито згадувала про трохи більше як два мільярди... Точних даних ніхто і не вимагав. А навіщо? Коли їх немає, то обіцяна державна підтримка справді здається значною. Але ж то треба було спочатку зменшити її у десять разів, аби потім трохи додати і подавати це як велике досягнення? Тоді як аграрний сектор, за словами Леоніда Козаченка, дає до бюджету близько 93 мільярдів, 17% валової вартості продукції, а на підтримку галузі отримує аж 1% тієї самої валової вартості.
Особливо переконливо це виглядає стосовно фермерських господарств: станом на 1 січня 2017 року за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам» Українським державним фондом підтримки фермерських господарств було передано фермерським господарствам 14,8 мільйона гривень фінансової підтримки, або ж 93,5% запланованої суми. Загалом, за повідомленням фонду, цією підтримкою скористалися аж 66 господарств. Із понад 35 тисяч.
Навіть якщо зважити, що не всі фермерські господарства із зареєстрованих в Україні заслуговують на таке звання і реально діють, — все одно різниця разюча. Цього року на надання кредитів фермерським господарствам заплановано 65 мільйонів, та все одно виходить мізер, приблизно по 1800 гривень на господарство. Це вам не мільярд на одного!
Від редакції. Безумовно, підтримка фермерських господарств не достатня. Але на цей рік вона більша у чотири рази від торішньої. Сподіваємося, що з покращеннями в економіці країни більше коштів одержать і фермерські господарства.
Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+