Я заплатив єдиний податок з фізичної особи 9 вересня 2016 року і з жовтня 2016 року як ФОП (3 група) не вів жодної фінансової діяльності. Але, на жаль, ФОП закрив лише 21 листопада 2019 року. ДПС у Полтавській області виставила податкову вимогу на сплачений мною податок як борг, мотивуючи тим, що минуло 1095 днів, а всі звіти здано після закриття ФОП 12 грудня 2019 року. Як бути в такій ситуації, адже податок сплачено державі вчасно?
Юрій Н., м. Полтава
Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями, далі ПКУ) регулює питання щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ, спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У п. 291.3 ст.291 ПКУ зазначено, що фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам і реєструється платником єдиного податку.
До платників єдиного податку 3 групи належать фізичні особи-підприємці, які не використовують праці найманих осіб, або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, й у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ, відсоткову ставку єдиного податку для платників третьої групи встановлено в розмірі: 1) 3% доходу — у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5% доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Платники єдиного податку 3 групи подають податкові декларації раз на квартал у строк, передбачений для квартального звітного періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПКУ). Форму податкової декларації платника єдиного податку затверджено наказом Мінфіну від 19.06.2015 №578 (із змінами та доповненнями внесеними наказом Мінфіну від 17.03.2017 №369). Платники єдиного податку 3 групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПКУ).
З огляду на вищевикладене за підсумками роботи незалежно від того, чи був дохід чи ні, платники єдиного податку 3 групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п. 296.3 ст. 296 ПКУ). Відповідно до п. 296.4 ст. 296 ПКУ, податкову декларацію подають до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Ст. 296 ПКУ визначає ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку. Платники єдиного податку 3 групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного за підсумками робочого дня відображення отриманих доходів. Форму книги обліку доходів, порядок її ведення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Для реєстрації книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник книги у разі обрання способу ведення книги у паперовому вигляді (п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Платники єдиного податку 3 групи (фізичні особи — підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, які встановлено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник книги (п.п. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
У 3 групі єдиний податок сплачують не у фіксованій сумі, а залежно від величини отриманого доходу. Немає доходу — немає й податку. Отже, якщо не було доходу, то єдиний податок у цьому кварталі сплачувати не потрібно.
Якщо немає даних для заповнення будь-якого рядка декларації, то в паперовій формі декларації проставляється прочерк, а в електронній такий рядок залишається незаповненим.
У п. 294.6 ст. 294 ПКУ зазначено, що в разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідний контролюючий орган отримав від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховують такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 295.8 ст. 295 ПКУ).
Отже, для платників єдиного податку сплата єдиного податку закінчиться одразу після держреєстрації припинення їхньої підприємницької діяльності.
Проте відсутність доходу не означає, що жодних податків не потрібно платити.
Незалежно від факту та розміру отримання доходу фізичні особи-підприємці, які належать до 3 групи та є платниками єдиного податку, зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами та доповненнями).
ЄСВ сплачують щокварталу до 20-го числа місяця, що настає за звітним кварталом, за ставкою 22% розміру мінімальної заробітної плати за місяць. Відзвітувати про ЄСВ потрібно до 10 лютого наступного за звітним року.
Від сплати ЄСВ та звіту про нього звільнено тільки платників єдиного податку, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, або досягли віку, зазначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (із змінами та доповненнями) та отримують пенсію або соціальну допомогу.
Відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податкова вимога — письмова вимога контролюючого органу до платника податку щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий борг — сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.
Надсилають податкову вимогу не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання (п. 59.3 ст.59 ПКУ). Податкова вимога має містити відомості про виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату й час проведення публічних торгів з їх продажу.
Надсилають (вручають) податкову вимогу платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПКУ).
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ, в разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкову вимогу може надсилати (вручати) контролюючий орган за місцем обліку платника податків, у якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкову вимогу не надсилають (не вручають), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платникові податків.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань або податкового боргу фізичної особи-підприємця, є дана фізособа. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця грошові зобов’язання та/або податковий борг погашаються за рахунок його майна.
Проведення податкової перевірки у зв’язку з припиненням фізичної особи-підприємця нині не обов’язкове. Однак органи податкової служби можуть призначити й провести документальну перевірку з урахуванням строків давності, передбачених ПКУ, тобто в межах 1095 днів. Повідомлення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що надійшло до податкового органу, може бути підставою для проведення позапланової перевірки (пп. 78.1.7 ст. 78 ПКУ).
Відповідно до п. 300.1 ст. 300 ПКУ, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також своєчасність подання податкових декларацій. Рішення, прийняті контролюючим органом, можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПКУ).
Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі його повноважень, встановлених ПКУ або іншими законами, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПКУ). Скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилають, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п. 56.15 ст. 56 ПКУ). Процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків (п.п. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 ПКУ). З огляду на це сума грошового зобов’язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями, вважається неузгодженою протягом строку від дня подання скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
З урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу в будь-який момент після отримання такого рішення. У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПКУ).
Тож у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправними та/або скасування податкових повідомлень-рішень грошове зобов’язання, визначене такими рішеннями, вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили та не має статусу податкового боргу.
Якщо у платника податків виник борг зі сплати єдиного внеску, йому надсилають вимогу про сплату недоїмки. На погашення вказаних у вимозі сум платникові надано десять календарних днів. У разі непогашення узгодженого боргу з єдиного внеску податкові органи надсилають у порядку, встановленому законом, до органів державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Розстрочення та відстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску не передбачено. Заборгованість не підлягає списанню. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів і нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується.
Які штрафні санкції застосовують до платників єдиного внеску органи податкової служби?
Бабіч Н. І., м. Харків
Відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами та доповненнями, закон), орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється чинність Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску;
4) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
6) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим законом, орган доходів і зборів накладає штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, мають наслідком накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим законом.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Ми в Google+