А й справді, що? Стільки часу минуло від втечі колишнього президента, а в суспільстві не припиняються дискусії навколо нажитих «важкою працею» Януковича маєтків. І не лише його, а й численних спільників, що залишили після себе розграбовану країну. Українці завдяки телебаченню мали змогу побачити ті «архітектурні шедеври» на прихватизованих берегах озер і річок, біля підніжжя гір, серед розкішних лісів. Лунають різні пропозиції щодо їх використання, та в усіх є одне спільне: побудоване за вкрадені у народу кошти має належати народу.
Вставлю в полеміку і свої п’ять копійок. Пишу під враженням від Південної Кореї, досвід якої може пригодитися й нам. Далека країна пережила дуже багато лиха за історію, але відродилася, мов птах Фенікс, вибилася в люди, перетворилась на одного з могутніх «азійських тигрів». Передусім зазначу: нині в Сеулі подібного київському дерибану за часів Януковича нема і бути не може. Віктор Федорович, прийшовши до влади, турбувався про привласнення не тільки Межигір’я. А ось президент Республіки Корея Пак Кин Хе, обійнявши пост глави держави на початку минулого року, проголосила своїм пріоритетом «щастя для народу». І не просто проголосила й після виборів забула, як це властиво нашим правителям. Обіцянки зразу ж підкріпила ділом: уряд надав під них 134,8 трильйона вон (1 дол. США = 10 219 корейський вон). З цього бюджету 58% спрямували на поліпшення добробуту народу. Цікаво (увага!), що минуло зовсім небагато часу після інавгурації, як адміністрація президента навіть видала «Книгу обліку виконання передвиборних обіцянок». Чим не урок для України?
Простір для відпочинку та лікування
А тепер ближче до теми. У 1980-х роках у Країні ранкової свіжості створили національні парки і взялися за організацію масового відпочинку людей. Не для «товстих гаманців», не керівним особам віддавали ласі шматочки у мальовничих куточках — там створювали так звані рекреаційні ліси. З тим, щоб у них могли відпочивати всі охочі, зокрема «товсті гаманці», керівні особи. Перший такий об’єкт відкрили 1988 року, на сьогодні їх уже майже 40. При міністерстві лісового господарства (службі лісу Кореї) організували управління національних природних рекреаційних лісів. Державне, зауважте.
Щоб дізнатися про будь-який із них, варто зайти на сайт Корейської служби лісу — він став координаційним центром надання широкого спектра інформації. Візьмемо рекреаційний ліс Тегванен. Це один із трьох найкрасивіших зелених масивів країни, де густо ростуть корейські клени, сосни. Деяким з них уже по 200 років. Тут обладнано майданчики для спостереження за природою, звідки відкриваються прекрасні види на Східне море; мандрівникам для оздоровчих прогулянок, походів, пізнавальних екскурсій, відпочинку пропонують лісові стежки, бігові доріжки, ботанічні сади, котеджі з червоної глини під солом’яними дахами, водяні млини, печі, в яких кожен може спробувати традиційним методом випалити деревне вугілля з дубових полін. Усі рекреаційні ліси входять до сотні найкращих лісів країни. Якщо в початковий період такі природні комплекси відвідувало за рік приблизно 50 тисяч людей, то 2011-го їхня кількість зросла у 25 разів і становила рекордні 2,86 мільйона осіб.
Таку форму відпочинку на далекому півострові я відкрив для себе через журнал «Кореана», прочитавши статтю «Повернення радості життя» письменника-мандрівника Ю Чжонйоля. Процитую кілька рядків з неї: «Едвард О. Уїлсон, відомий американський ентомолог і етолог, один із засновників сучасної соціобіології та двічі лауреат Пулітцерівської премії, у теорії про біофілію твердив, що в людині на генетичному рівні закладена тяга до природи, до лісу. За його словами, навіть просте перебування в лісі, прослуховування звуків природи або доторкання до природних об’єктів звільняє душу й тіло від стресу, стабілізує психіку. А як впливає це на дітей… Навіть елементарне спостереження за тваринами, які водяться в лісі, дає їм більше знань про навколишній світ, ніж багато годин, проведених за книжками про природу. Йдучи з дитиною босоніж лісовими стежками, ти часом зупиняєшся, щоб обійняти широкі «в талії» дерева і, притиснувшись до кори, відчути їхнє серцебиття. Отож Національне управління рекреаційних лісів у кожному з цих за суттю курортних масивів створює так званий лікувальний ліс, в якому враховано особливості конкретного природного комплексу, й організовує різні реабілітаційні та лікувальні програми, широко пропагуючи лікувальні властивості, які мають ліси. Одне слово, створює простір для відпочинку та лікування».
Що то за простір, я мав змогу побачити на власні очі, побувавши в рекреаційному лісі в горах Сораксан. Не переповідатиму відчуттів від «зеленого душу», під який потрапив раннього ранку в кедровому гаї, від купання в гарячому джерелі, від мандрівки спеціальним маршрутом для поціновувачів «тинсану» (гірського туризму), від… Ні, все те треба бачити, пережити. Звісно, й Україна багата на природні дива, на красу, щоправда, в багатьох місцях дуже вицвілу та загаджену (в Кореї ж скрізь і всюди чисто — і не тому, що прибирають, а тому, що не смітять, але то тема іншої розмови).
Як же організовано відпочинок у тамтешньому рекреаційному лісі? Насамперед вас зустрінуть у гостьовому центрі, що скрізь має однакову назву: «Будинок у лісі». Але ті будиночки не однотипні, не «інкубаторні», а з особливим колоритом, деталями місцевого зодчества. На нічліг можна зупинитися в індивідуальному будинку, можна в туристському на кілька осіб чи сімей або просто в наметі. Звісно, заплативши відповідну суму, але ціни доступні.
Передбачено всі зручності. Є майданчики для автокемпінгу, обладнано спеціальні місця для приготування їжі на свіжому повітрі, у пунктах прокату пропонують мангали, шампури, посуд тощо. У кожному рекреаційному лісі створено інфраструктуру, яка полегшує повноцінне спілкування із зеленим другом. Зазвичай це куточки для релаксації, приміщення для медитації, аудиторії для занять на природі, майстерні, де можна спробувати змайструвати щось із дерева. Не кажу вже про майданчики чи зали для спортивних ігор, дитячі кімнати, лісові бібліотеки.
Передбачаю запитання читача: а як з охороною довкілля за значного напливу населення? Чи витримують насадження пресинг людини? Вичерпну відповідь знайшов у письменника Ю Чжонйоля. Ось що він пише в статті, яку вже цитував: «Звичайно, зі зростанням популярності рекреаційних лісів зростає й кількість охочих їх відвідати, тому тепер щоб здійснити таку поїздку, треба не лише забронювати її заздалегідь, а й витягнути щасливий квиток. Річ у тому, що в рекреаційних лісах передбачено обмежену кількість кімнат, тому організувати поїздку можна лише шляхом оформлення замовлення через Інтернет. Влітку, надто в період з 14 липня до 25 серпня, коли попит надзвичайно високий, відпочити в лісах можуть тільки ті щасливчики, яких комп’ютер обрав випадково з людей, що оформили замовлення. При цьому щоб якомога більше охочих змогли побувати в рекреаційних лісах, встановлено обмеження, які дають змогу забронювати поїздку для однієї особи не більше ніж на три ночі й чотири дні».
Ось так. Здоров’я homo sapiens — не за рахунок здоров’я природи. Лише в здоровому, а не витоптаному, засміченому, безголосому лісі можемо отримати справжнє задоволення від відпочинку.
Хто вона, «Людина рекреаційного лісу»?
Що за термін такий незвичний вигадали на півострові? Виявляється, це не термін, а почесне звання. Як розповіли в управлінні національних природних рекреаційних лісів, свого часу розробили спеціальну систему бонусів. Тепер, відвідуючи будь-який з рекреаційних лісів, ви отримуєте штамп, який посвідчує, що побували в цьому лісі. Ось коли у спеціальну брошуру зберете штампи, які підтверджують про відпочинок у всіх лісах, то вам присвоять почесне звання «Людина рекреаційного лісу». І це ще не все. Ви автоматично здобуваєте право безплатно відвідувати протягом двох років будь-який рекреаційний ліс країни.
Погодьтеся: стимул мандрувати чималий. 30 травня 2012 року в Кореї з’явилася перша людина, котра отримала такий привілей, — Ха Йончжу з міста Пусан.
А когорта мандрівників-щасливчиків зростає. Корейці люблять свої зелені гори. Кажуть: «Де ще можна краще відчути природу, насолодитися свіжим повітрям, ніж у рекреаційному лісі?» Тому й оточені ці ліси увагою та турботою. Їх бережуть, на них моляться. Охорона довкілля в країні стала національною ідеєю.
Можливо, корейський досвід згодиться й нам. Або хоча б його дещиця. У пресі повідомляють про нові знайдені «золоті» вілли. Наприклад, на Волині в лісі на березі Світязя селяни виявили шість елітних будиночків з фінських брусів фірми «Хонка» — таких самих, як у Межигір’ї. Кажуть, що це теж власність президента-втікача. Чим не місце, яке годилося б для створення за корейським зразком спеціального рекреаційного лісу? Можна назвати по-іншому, але суть від того не зміниться: вкрадене в народу має бути повернуте народу, служити народу. Янукович уже своє на пеньках відстрибав.
ПРЯМА МОВА
СІН Вон Соп,
міністр лісового господарства
Республіки Корея:
— Швидка індустріалізація та урбанізація вивели питання про ліси в центр уваги світової спільноти. Дедалі більше людей шукають зелені зони, аби зняти щоденну напругу та позбутися стресів. У зв’язку з цим заходи, яких вживає лісова служба Кореї щодо реставрації та відновлення природного середовища, відіграють важливу роль у поліпшенні фізичного й емоційного здоров’я населення.
Настав час враховувати ті переваги дерев, лісів, які виходять за межі сприймання їх лише як джерел економічної вигоди. Для задоволення зрослих потреб галузі охорони здоров’я слід створювати нові програми, спрямовані на використання цілющих властивостей лісів.
Історія діяльності Кореї з відновлення лісів задля позитивного впливу на життя людини нараховує вже чотири десятиліття. Лісова служба Кореї працює над тим, щоб сприяти підвищенню рівня задоволення життям шляхом використання всього того, що можуть дати насадження. Нині розробляємо відповідні програми для кожного етапу життєвого циклу. Програми міститимуть пренатальне виховання, позакласні заняття зі школярами, походи в ліс для відпочинку та відновлення здоров’я якомога ширших верств населення.
Микола ПУГОВИЦЯ
спеціально
для «Урядового кур’єра»
(Київ—Сеул—Київ)
Ми в Google+