Літо для більшості працюючих українців — час відпочинку й відпусток. Проте, звісно, не для всіх. Адже саме цієї пори починають шукати перше робоче місце випускники вишів, а студенти, старші школярі отримують змогу влаштуватися на сезонну роботу — в торгівлю, літні розважальні заклади, на сільгоспроботи тощо. Також не припиняють пошуків, куди докласти працю рук чи голів, ті, кому не пощастило проскочити повз звільнення чи скорочення. А ще серед пошукачів заробітку й досі чимало внутрішньо переміщених осіб.
Що відбувається нині на вітчизняному ринку праці? Якими є останні тенденції? Набирають людей чи звільняють? Які зарплати пропонують і чи впливає на процеси безвіз? Про це та інше розповіли фахівці Міжнародного кадрового порталу «HeadHunter Україна».
Скорочують малоефективних і несумлінних
— Наші дослідження доводять: представники більшості вітчизняних компаній змогли подолати кризові тенденції у своїй роботі ще наприкінці 2016 року. Тому від початку 2017-го і донині, за їхніми словами, працюють стабільно. 72% з них навіть набирали персонал (одні — з усіх напрямків своєї діяльності, другі — поки що лише з ключових позицій), зазначила спеціаліст експертно-аналітичного центру компанії Катерина Криворученко.
І додала, що у ІІ кварталі ситуація не дуже змінилася порівняно із І, хоча все ж від початку року шукали й працевлаштовували людей понад 85% компаній. Отже, невелике, та все ж зменшення, напевно, пов’язане із сезонними коливаннями у їхній діяльності та із сезонністю самого ринку праці. Зокрема навесні, готуючись до сезону відпочинку, дуже активними були роботодавці зі сфери гостинності (готелі, ресторани, бази відпочинку, кафе, туристичні та пляжні комплекси тощо) та агросектору. Причому на початку літа роботодавці з агросфери мали ще одну хвилю активності в підборі персоналу, пов’язану із особливістю цього виду діяльності.
Фахівець також наголосила, що масових звільнень українців з роботи не спостерігалося як у І кварталі, так і протягом усього першого півріччя 2017 року загалом. Проте без локальних скорочень персоналу, на жаль, не обійшлося. З усіх компаній, де вони відбулися, у 23% це було досить суттєво, а у 14% — звільняли лише працівників, яких керівництво вважало неефективними й несумлінними. 31% роботодавців замінили на нових працівників, які звільнялися за власним бажанням.
Разом із тим, третині компаній вдалося зберегти свої колективи без змін. А 17% навіть відкрили на своїх фірмах чи підприємствах по кілька вакансій. 11% нікого не звільняли, але й не набирали нових, бо не було потреби, а 9% — бо не було можливості.
Три пошукачі на місце й зростання зарплат
Що ж до конкуренції, Катерина Криворученко зазначила, що протягом І півріччя 2017 року на одну вакансію в середньому по Україні претендувало 3 пошукачі. Хоч ця цифра варіювалася по регіонах.
Якщо порівнювати перші півріччя 2016 та 2017 років, то в цілому рівень конкуренції знизився. Бо рік тому на одну вакантну посаду претендувало близько 4 пошукачів. Найактивнішими, за словами фахівця, були роботодавці з Києва, Дніпра, Одеси, Хмельницького та Івано-Франківська. Саме у цих містах помітно зросла кількість вакансій. Найчастіше ж шукали роботу жителі Києва, Херсона й Івано-Франківська.
Що ж до винагороди за роботу, то, за словами керівників компаній, більшість із них встигли переглянути зарплатну політику співробітників ще наприкінці 2016 року і навіть запланували підвищення виплат на 2017 рік. Отже, 44% роботодавців реально підвищили виплати своїм працівникам. Та, звісно, не так відчутно, як останні того бажали б. Так, у понад половину (56%) компаній підвищення становило від 5 до 10%. Ще у третини — 1—20%. І лише у 8% компаній зарплата зросла на понад 30%.
І все ж 42% керівників залишили винагороду за роботу своїх підлеглих на рівні торішньої. 11% збільшили її лише цінним працівникам, а 10% — тим, хто виконував і перевиконував план. Найменше (4%) навіть проіндексували її відносно курсу долара. Проте, на жаль, близько 10% очільників підприємств довелося урізати вже існуючі зарплати, щоб не вдаватися до суттєвого скорочення людей.
Разом із тим, зауважила фахівець, зарплатна вилка по українському ринку праці доволі велика і залежить від комплексу чинників: від сфери діяльності підприємства і до об’єму функціональних обов’язків, котрі виконує спеціаліст. У регіонах середня заробітна плата нині коливається в межах 4— 5 тисяч гривень, а у великих містах 5—6 тисяч гривень на місяць. Згідно з аналізом бази вакансій та резюме, розміщених на hh.ua, середня заробітна плата за зарплатними очікуваннями пошукачів сягає 9,8 тисячі гривень, а ось щодо пропозицій (середня зарплата, яку готові платити роботодавці), — не більш як 8 тисяч гривень на місяць.
Трудова міграція й безвіз
— Звісно, те, що Україна врешті отримала довгоочікуваний безвізовий режим, не може не вплинути на тенденції й настрої вітчизняного ринку праці. Навіть попри те, що він поки не забезпечує нашим співвітчизникам можливість працювати за кордоном без отримання робочої візи. Міграційні настрої серед українців залишаються досить високими. Орієнтовно кожен шостий-сьомий навіть не безробітний замислюється нині про трудову міграцію за кордон, — зауважила директор з маркетингу та PR порталу «HeadHunter Україна» Ірина Брицька.
І додала, що кількість пропозицій роботи від іноземних компаній для українців 2016 року зросла у 1,5 раза порівняно з 2015 роком. І у 2017-му ця тенденція зберігається. Найбільше пропозицій надходить від роботодавців із Польщі, Чехії, Швеції, Німеччини, Ізраїлю, Італії та ін.
Та, за словами фахівця, найближчим часом може відбутися переспрямування потоків трудової міграції. Представники робітничих професій, а також фахівці середньої ланки, які досі здебільшого виїжджали працювати до країн СНД, нині можуть переключитися на європейський вектор. І від’їжджатиме їх, напевно, все більше і більше, адже й досі рівень зарплат в Україні для них не є конкурентним щодо європейського. Натомість так звані «білі комірці» виїжджати не поспішатимуть. Адже саме в Україні їх найчастіше працевлаштовують офіційно, платять чималі зарплати та часто ще й надають соцпакет.
А ось потік за кордон сезонних робітників, за прогнозами фахівців, збільшиться й суттєво. Вже сьогодні представники українського агробізнесу наголошують на тому, що у пошуках працівників для своїх господарств уже нині докладають чималих зусиль, які не завжди є успішними. Тим більше що сезонність агросектору в Україні і в Європі фактично ідентична.
Ірина Брицька також зауважила, що в українському суспільстві досі побутує усталена думка про те, що на хорошу роботу слід ходити щодня за заздалегідь чітко встановленим графіком. Разом із тим, поступово з’являються тенденції щодо організації робочого процесу у форматі фрілансу, за контрактом тощо. Практикують українці і сезонні роботи, але ставлення до цього у них неоднозначне. Одні вважають, що сезонний вид зайнятості — це гарна можливість отримати досвід, заробити більше коштів. Інші переконані, що такий тип діяльності пов’язаний із ненормованим робочим графіком та великою ймовірністю натрапити на непорядного працедавця, який врешті може не заплатити.
І все ж дуже багато наших співвітчизників у пошуках цікавої високооплачуваної роботи готові або скоро будуть готові долати чималі відстані або й назавжди змінити місце проживання. Й саме отримання безвізу суттєво спонукатиме їх до цього. Через відплив працівників за кордон вітчизняним роботодавцям незабаром доведеться шукати додаткові аргументи для мотивації своїх співробітників залишитися працювати на їхніх підприємствах, а отже, і в країні. І це може бути як збільшення зарплати, так і гнучкий графік роботи, соцпакет, доброзичливий клімат у колективі, заохочення та премії тощо.
Від редакції. Отже, якщо саме нині ви перебуваєте в активному або опосередкованому пошуку роботи, тенденції й напрямки сучасного ринку праці, про які розповіли фахівці, мають допомогти зорієнтуватися і зробити пошук цілеспрямованішим, швидшим, легшим та ефективнішим.